справа №359/82/26 головуючий у суді І інстанції Вознюк С.М.
провадження №33/824/2228/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
28 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2026 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 545727 від 20.12.2025 року) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 20.03.2026 засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2026 року та закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Апелянт зазначає, що не погоджується з винесеною постановою, оскільки вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Так, ОСОБА_1 вказує, що адміністративна справа була розглянута за його відсутності, що порушило його права, що передбачені ст. 268 КУпАП.
Крім того, на думку апелянта судом першої інстанції безпідставно в порушення ст. 276 КУпАП не було задоволено клопотання про направлення справи за місцем проживання останнього до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, що призвело до неповноти судового розгляду.
Також, ОСОБА_1 додатково зазначив, що огляд проводився за допомогою «AlcotestDrager 6820», однак при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння працівники поліції не повідомили останньому, що алкотестер, який був у них в розпорядженні, не підлягав застосуванню, у зв'язку з відсутністю належного та своєчасного технічного обслуговування, зокрема калібрування.
Так, алкотестер «AlcotestDrager 6820», який був застосований до ОСОБА_1 був відкалібрований 25.02.2025 року. Тобто, на момент проведення огляду від останньої дати калібрування минуло фактично 10 місяців, що на думку апелянта свідчить про порушення Інструкції експлуатації газоаналізатору «AlcotestDrager 6820».
ОСОБА_1 зазначає, що Інструкцією з експлуатації газоаналізатору «Alcotest 6820» визначено, що умовою правильної роботи приладу є суворе дотримання вимог, що наведені у розділі «Інтервали технічного обслуговування», а розділом «Інтервали технічного обслуговування» передбачено інтервали технічного обслуговування приладу - перевірка калібровки, яка має проводитися кожні шість місяців.
Профільна Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння (п.п. 3-4 Розділу II) передбачає, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу.
Крім того, нормами частини 2 статті 8 Закону «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
З наведеного вбачається, що технічне обслуговування (перевірка калібровки) газоаналізатору «Alcotest 6820» має проводитись кожні шість місяців, згідно вимог Інструкції з експлуатації даного технічного засобу, оскільки зазначене передбачено Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який регулює відносини, що виникають в процесі провадження метрологічної діяльності.
Таким чином, на думку апелянта, газоаналізатор «AlcotestDrager 6820» серійний номер ARU-0182, за допомогою якого проводився огляд на стан алкогольного сп'яніння, проходив перевірку калібровки з порушенням встановленого в інструкції шестимісячного строку, а тому його результати не можуть слугувати доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Крім того, апелянт зазначає, що не відмовлявся від проходження огляду у лікаря нарколога, що було необхідно запропонувати останньому працівникам поліції, враховуючи відсутність у них приладу, за допомогою якого вони могли провести огляд на місці на законних підставах.
Таким чином, на думку апелянта огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проведний відносно нього є недійсним, що вказує на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання апелянт та його представник не з'явилися, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку.
ОСОБА_1 було подано заяву про відкладення судового засідання, у зв'язку з перебуванням останнього на лікарняному.
Крім того, захисником ОСОБА_1 - адвокатом Горлач Р.М. було подано заяву про відкладення судового засідання, оскільки останній бере участь в іншому судовому засіданні.
ЄСПЛ виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).
Київська обласна прокуратура про апеляційний розгляд справи повідомлена 15 квітня 2026 року, про що свідчить Звіт про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, однак позицію щодо справи не висловила.
Апеляційний суд враховує, що розумні строки судового розгляду є невід'ємним елементом права на справедливий суд, а невиправдано тривалий розгляд справи без достатніх на те підстав, призводить до перебування учасників справи у стан правової невизначеності, враховуючи, що позиція апелянта у справі є чіткою і зрозумілою, а також відсутність обгрунтувань неможливості участі у розгляді справи у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, дійшов висновку про визнання неповажними причин неявки апелянта та його захисника у судове засідання, а неявку такою, що не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2025 о 01 год. 06 хв. в с. Гнідин, вул. Ідейна, 1В на блок посту, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився в установленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер Alcotest 6820» прилад ARLJ -0182, тест № 1633. Результат 1.84 проміле, чим порушив п.2.9. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного правопорушення підтверджується, дослідженими в судовому засіданні, письмовими доказами, а саме:
- даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 545727 від 20.12.2025 року (а.с.2);
- чеком газоаналізатора Alcotest Drager 6820, результат тесту 1.84 % проміле (а.с.4); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 20.12.2025 (а.с.5);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.12.2025 (а.с.6);
- довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 130 КУпАП (а.с.12);
- довідкою отримання (неотримання) посвідчення водія на право керування транспортними засобами( а.с.13);
- диском із записом відеофіксації здійсненої працівником поліції (а.с.14) та іншими матеріалами справи.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дані, які містяться у зазначених джерелах доказів, повністю відповідають фактичним обставинам справи та вказують на вину ОСОБА_1 у порушенні вищезазначених вимог ПДР України.
Таким чином, суд першої інстанції вважав, що з урахуванням матеріалів справи, особи правопорушника, ступеня його вини, обставин та характеру вчиненого правопорушення, його наслідків, на ОСОБА_1 має бути накладено стягнення, в межах санкції статті, за якою він притягується до відповідальності, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Враховуючи встановлені обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні п.2.9. Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним і обґрунтованим.
Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями абзацу п'ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII встановлено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 2.9. Правил дорожнього руху водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 передбачено наступне.
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння (п. 5).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. (п. 6, 7).
Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням (п. 10).
Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку (п. 13, 14).
З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що роздруківка з результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу засвідчує результат тесту, проведеного з використанням приладу «Drager Alcotest 6820» 1,84 проміле, який перевищує гранично допустиму норму встановлену п. 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року за №1452/735.
Відповідно до п. 9 Розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
За даними відеозапису з боді-камер поліцейського ОСОБА_1 запропоповано було пройти огляд на стан сп'яніння як на місці так і у медичному закладі, після проходження огляду на місці (за згодою ОСОБА_1 ) він погодився з результатом тесту, проведеного з використанням приладу «Drager Alcotest 6820» (по таймінгу 01:10 год.) та, усвідомлюючи наслідки встановленого, не виявив бажання бути оглянутим в закладі охорони здоров'я, що підтверджується відеозаписом з боді-камери поліцейського та підписом апелянта на результаті тестування на алкоголь.
Таким чином, доводи апелянта з приводу того, що він не відмовлявся від проходження огляду у медичному закладі є безпідставними, оскільки спростовуються відеозаписом та засвідченими підписами останнього на результатах тесту. Заперечень або ж не погодження з проведенням Drager Alcotest 6820 апелянтом під час його проведення та вручення постанови не було заявлено, що також підтверджується відеозаписом та матеріалами справи.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження апелянта щодо того, що газоаналізатор «AlcotestDrager 6820» серійний номер ARU-0182, за допомогою якого проводився огляд на стан алкогольного сп'яніння, проходив перевірку калібровки з порушенням встановленого в Інструкції шестимісячного строку, а тому його результати не можуть слугувати доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до Європейського стандарту EN 15964: 2011, який наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі від 30.12.2014 №1494 прийнято як національний стандарт із позначенням ДСТУ EN 15964: 2014 «Пристрої багаторазового використання для контролю видихуваного повітря. Вимоги та методи випробувань» (EN 15964: 2011, IDT), газоаналізатори для контролю вмісту алкоголю у повітрі Drager Alcotest® концерна Drager Safety AG & Co. KGaA (Німеччина) в Україні використовуються за правилами зазначеного стандарту.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 № 1314-VII (зі змінами) термін періодична повірка засобів вимірювань використовується в такому сенсі перевірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірники вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747 і становить 1 рік. Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «градуювання» та міжповірочний інтервал вказаних приладів становить 1 рік.
Для використання приладів у професійній діяльності в підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров'я, службах охорони праці та безпеки підприємств необхідно своєчасне проведення операцій «Сервісне обслуговування», «Калібрування» та «Повірка» принаймні 1 раз на 12 місяців.
Відповідно до наданих матеріалів у чеку драгера із результатом тестування на алкоголь є посилання на останнє калібрування 25.02.2025 року. Отже, на час проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння 20.12.2025 року 1 рік ще не минув, тож у даному випадку огляд водія працівниками поліції проводився газоаналізатором, який відповідав вимогам чинного законодавства.
Крім того, відеозаписом з боді-камер поліцейських встановлено, що апелянт не заперечував щодо результатів тестування на алкоголь та засвідчив їх результати своїм підписом на чеку драгера.
Відтак, доводи апелянта щодо проведення огляду не відповідним газоаналізатором «AlcotestDrager 6820» серійний номер ARU-0182 є необґрунтованими та спростовуються доказами у справі.
Оскільки відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, так як на ньому зафіксована подія правопорушення, апеляційний суд оцінює його в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в оскаржуваній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння була проведена з дотриманням положень КУпАП, а також вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров'я №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Таким чином, у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а посилання водія на порушення такого порядку є безпідставними.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Також, суд вважає безпідставними доводи апелянта з приводу того, що адміністративна справа була розглянута за його відсутності, що призвело до порушення його прав та те, що судом першої інстанції безпідставно, в порушення ст. 276 КУпАП не було задоволено клопотання про направлення справи за місцем проживання ОСОБА_1 до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.
Зокрема, з постанови, що є предметом оскарження та матеріалів справи вбачається, що усудове засідання призначене на 11 березня 2026 року ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про, що свідчать матеріали справи.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи, що вказує на те, що останньому було забезпечено достатньо часу для надання пояснень по справі.
Відтак, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст. 38 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що апелянту при врученні постанови про адміністративне правопорушення було роз'яснено порядок розгляду постанови, яка датована 20 грудня 2025 року, що вказує на те, що останній з 20 грудня 2025 року по 11 березня 2026 року мав достатньо часу для підготовки пояснень по справі, а тому зазначені доводи ОСОБА_1 є безпідставними.
Також, доводи апелянта з приводутого, що судом першої інстанції не було вирішено питання про направлення матеріалів справи за його місцем проживання є необґрунтованими, оскільки справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, у відповідності до вимог ст. 276 КУпАП.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 545727 від 20.12.2025 року) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2026 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 05 травня 2026 року.
Суддя: Р.В. Березовенко