Справа №752/30441/25 Суддя І інстанції - Коваль В.О.
Провадження № 33/824/2708/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
05 травня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши клопотання адвоката Лобаса М.С. в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, зі стягненням судового збору на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.
Не погоджуючись із рішенням судді, адвокат Лобас М.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи клопотання тим, що повний текст постанови судом оприлюднено та надіслано ОСОБА_1 було лише 16.02.2026, до цього він не був обізнаний із наявністю повного тексту постанови.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що клопотання адвоката Лобаса М.С. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.
Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.
Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону.
Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з урахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.
Постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_1 винесена 12 лютого 2026 року, а отже останнім днем оскарження вказаної постанови є 23 лютого 2026 року, враховуючи, що 22 лютого 2026 року - неділя.
Апеляційну скаргу апелянт подав до суду першої інстанції 24 лютого 2026 року, тобто з пропуском встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини зазначається, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03).
При цьому, як з матеріалів справи, так і зі змісту постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 приймав участь в судовому засіданні та надавав пояснення. За результатом розгляду справи судом винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. При цьому, в постанові наведено і порядок та строк її оскарження.
Відтак, оскільки ОСОБА_1 приймав безпосередню участь при розгляді справи, знав про прийняте рішення, строк і порядок оскарження постанови суду першої інстанції, чого не заперечується як в апеляційній скарзі, так і не заперечувалося захисником в змісті клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, тому він мав вжити заходів для своєчасного оскарження судового рішення у передбачений ст. 294 КУпАП строк, чого не зробив.
Причини пропуску строку оскарження судового рішення є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
В своєму клопотанні захисник Лобас М.С., як на поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку апеляційного оскарження посилається на те, що повний текст постанови суду ОСОБА_1 отримав лише 16.02.2026. Проте, вищезазначена обставина не може свідчити про поважність причин пропуску строку, адже, як вбачається зі змісту самого клопотання, ОСОБА_1 перш за все, був обізнаний з прийнятим судом рішенням, а окрім того, копію постанови суду ОСОБА_1 отримав вже на 4 день строку апеляційного оскарження, та, відповідно, мав можливість реалізувати своє право на оскарженняв передбачений законом строк, а саме до 23.02.2026, чого не зробив.
При цьому, будь - яких обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку апеляційного оскарження клопотання не містить.
Таким чином, будь-яких об'єктивних причин, які б перешкодили ОСОБА_1 та захиснику Лобасу М.С. звернутись до суду для реалізації прав на оскарження прийнятої судом постанови, в строки визначені ст. 294 КУпАП, матеріали справи не містять, у зв'язку з чим, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга повертається апеляційним судом особі, якщо у поновленні строку відмовлено.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання адвоката Лобаса М.С. в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу адвоката Лобаса М.С. на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року - повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кепкал