Справа №759/24401/25 Суддя І інстанції - Журибеда О.М.
Провадження № 33/824/1323/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
27 квітня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 605, 60 грн.
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 26 серпня 2025 року о 09 год. 41 хв. в м. Києві по шосе Берестейське (Брест-Литовське) 8км, керував транспортним засобом «Мазда 6», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення координації рухів. Водій від огляду на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру Драгер у встановленому законом порядку та у лікаря нарколога відмовився на місці вчинення, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, що за передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Крім того, апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2025 року, мотивуючи клопотання тим, що твердження судді, що ОСОБА_1 та його захисник були присутні в судовому засіданні є фактичною помилкою, проголошення повного тексту та резолютивної частини не відбулося через відключення електропостачання в Святошинському районному суді. Копію постанови він отримав у суді 04.12.2025.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на наявну розбіжність дат події та складання протоколу, зокрема у розділі: «дата складання протоколу» зазначено: 26.09.2025 о 10:17:26, м. Київ, що логічно відповідає фіксації правопорушення у вересні. Однак у розділі 7 документа, де має бути чітко і коректно описано «місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення» поліцейським допущено грубу помилку - зазначено зовсім іншу дату: 26.08.2025 о 09:41:00, тобто на місяць раніше.
Як зазначає апелянт, місце і час вчинення адміністративного правопорушення є ключовими елементами об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, тому неправильне зазначення дати вчинення дій, за які особа притягається до адміністративної відповідальності, на думку апелянта, фактично нівелює наявність об'єктивної сторони правопорушення, а відтак і його складу.
Також ОСОБА_1 вказує, що направлення від 26.09.2025 на проходження огляду на стан сп'яніння в заклад охорони йому не вручалось, більш того, працівник поліції абсолютно не роз'яснив йому процедуру проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки чи в закладі охорони здоров'я.
Крім того, апелянт зазначає, що йому не було роз'яснено, що факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я є окремим складом адміністративного правопорушення та він не усвідомлював протиправність своєї відмови, не передбачав шкідливі наслідки та не бажав їх настання.
Поміж іншого, апелянт звертає увагу, що він є інженером із сервісу ТОВ «Інноваційні технології та сервіс», є особою з позитивною трудовою, діловою та громадською репутацією, яка має сталу роботу, багаторічний бездоганний стаж, активну участь у благодійних і соціальних ініціативах, що виключає наявність будь-яких ознак недисциплінованої чи девіантної поведінки. Усі додані характеристики та довідки підтверджують, що він законослухняним, тверезим і соціально відповідальним громадянином, а тому припущення про його керування у стані сп'яніння суперечить, як його життєвим принципам, так і довготривалій бездоганній професійній репутації.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та захисника Гордусь І., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З приводу клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, то слід зазначити, що як вбачається з матеріалів провадження, копія постанови ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку направлена не була, а захисник копію постанови отримав лише 04.12.2025. У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення реалізації права на апеляційний перегляд судового рішення, вважаю, що строк апеляційного оскарження постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 28.11.2025 слід поновити.
По суті апеляційної скарги слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.
Всупереч доводам апеляційної скарги, порушення ОСОБА_1 зазначених вимог п. 2.5. ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №465366, згідно якого ОСОБА_1 26 серпня 2025 року о 09 год. 41 хв. в м. Києві по шосе Берестейське (Брест-Литовське) 8км, керував транспортним засобом «Мазда 6», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення координації рухів. Водій від огляду на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру Драгер у встановленому законом порядку та у лікаря нарколога відмовився на місці вчинення, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, що за передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала і безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП і який він підписав без жодних зауважень.
В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються карткою обліку адміністративного правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5806701 від 26.09.2025; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Враховуючи сукупність доказів у справі, приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в законному порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
З переглянутого під час апеляційного розгляду відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений за порушення правил дорожнього руху, про що працівниками поліції була винесена постанова, та при спілкуванні з ним працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння, з приводу чого було проведено певний огляд та тести, проведення яких лише підтвердило наявності ознак сп'яніння у ОСОБА_1 .. Після цього ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або у лікаря - нарколога або відмовитись на місці. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, при цьому повідомивши, що боїться його проходити, адже, огляд може щось показати, з приводу чого у нього будуть проблеми. В подальшому за відмову від проходження огляду було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і ОСОБА_1 було ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення. При цьому, працівником поліції оголошено зміст протоколу про адміністративне правопорушення, озвучено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучено направлення, роз'яснено ОСОБА_1 права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписав без будь - яких зауважень чи заперечень, в тому числі й з приводу його незрозумілості, та отримав його копію. При цьому, працівниками поліції ОСОБА_1 було усунено від керування транспортним засобом, а саме, повідомлено, щоб автомобіль забрав тверезий водій, а він вже не може керувати.
З приводу доводів апеляційної скарги щодо розбіжності дати події, зазначеної у суті правопорушення та дати складання протоколу, то така розбіжність не може бути підставою для скасування постанови, оскільки згідно відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння вбачається, що подія відбулась 26.09.2026 о 09:41, що повністю відповідає наявним у справі картці обліку адміністративного правопорушення та даті складання протоколу про адміністративне правопорушення, з яким ознайомлювали ОСОБА_1 , і який він підписав без жодних зауважень, даті, зазначеній в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та свідчить про описку працівників поліції у даті, зазначеній в суті адміністративного правопорушення.
Доводи апелянта щодо невручення ОСОБА_1 направлення на проходження огляду на стан сп'яніння є необґрунтованими, оскільки, письмове направлення є документом, який складається інспектором поліції і вручається лікарю наркологу у разі, якщо водія було доставлено до медичного закладу для проведення медичного огляду та воно не оголошується і не вручається обстежуваній особі.
З приводу доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено, що факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я є окремим складом адміністративного правопорушення та він не усвідомлював протиправність своєї відмови, слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно, ОСОБА_1 , реалізувавши своє право на керування транспортним засобом, зобов'язаний знати Правила дорожнього руху України, зокрема і вимоги п. 2.5 ПДР, яким передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Незнання ОСОБА_1 своїх обов'язків, як водія пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан алкогольного сп'яніння ( тобто порушення вимог п. 2. 5 ПДР України) і наслідків такої відмови, не дає підстав вважати, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки, відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відтак, доводів, які в могли стати підставою для скасування рішення суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 пункту 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, апелянтом не наведено і в апеляційному суді не встановлено.
За вказаних обставин, висновок судді місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим та базується на комплексі доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, та призначив стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною.
Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-
Клопотання ОСОБА_1 - задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кепкал