№22-ц/824/10469/2025
Унікальний №760/6777/25
05 травня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Приходька К.П., Журби С.О., Писаної Т.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 березня 2026 року
у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
установив:
рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 березня 2026 року задоволено вказаний вище позов.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Башта» заборгованість за період з 01 липня 2022 року по 31 січня 2025 року у розмірі 17355,85 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, вказану апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки вона не була оплачена судовим збором.
Рекомендовано апелянту сплатити судовий збір у розмірі 2906,88 грн.
30 квітня 2026 року ОСОБА_1 через систему «електронний суд» на адресу Київського апеляційного суду направив заяву про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі.
Заява обґрунтована накладеним арештом на його рахунки, що унеможливлює сплату ним судового збору у визначеному судом розмірі.
Дослідивши матеріали справи разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі, вважаю, що воно не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 136 ЦПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» зі змінами, з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
За приписами частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» зі змінами, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за клопотанням такої сторони звільнити від сплати судового збору за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої та багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Таким чином, аналіз наведених положень закону приводить до висновку, відстрочення сплати судового збору здійснюється за наявності доказів тяжкого майнового стану та відсутності коштів на сплату судового збору.
Апелянтом не надано жодних доказів, які б підтверджували його майновий стан на момент подачі як апеляційної скарги так і заяви про усунення недоліків.
Більш того, відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 13 березня 2026 року, арешт накладений лише на кошти в межах суми стягнення, а саме 17549,27 грн.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду щодо оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 356 ЦПК України, зокрема щодо надання доказів сплати судового збору у розмірі, визначеному законодавством, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Таким чином, станом на 05 травня 2026 року недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі від 21 квітня 2026 року залишились неусунутими.
Згідно ч. 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
В ухвалі Київського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року було зазначено про недоліки апеляційної скарги, а також про спосіб та строк їх усунення.
Згідно з положеннями ст.ст. 185, 357 ЦПК України, у разі невиконання ухвали суду про залишення скарги без руху, апеляційна скарга повертається особі, яка її подала.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України,-
ухвалив:
в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 березня 2026 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вважати неподаною та повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба
Т.О. Писана