Справа № 757/15167/26-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3595/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
28 квітня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Кропивницький Кіровоградської області, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 25.04.2024 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, у кримінальному провадженні № 42023000000000249 від 17.02.2023 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу на повідомлення про підозру та скасувати письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, від 25.04.2024 у кримінальному провадженні №42023000000000249 від 17.02.2023.
Також адвокат просить зобов'язати уповноважену особу Офісу Генерального прокурора вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні № 42023000000000249 від 17.02.2023 про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
Захисник вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню.
Зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру, слідча суддя проігнорувала допущені органом досудового розслідування порушення вимог ст. 277 КПК України щодо змісту письмового повідомлення про підозру.
Вказує, що детальний аналіз письмового повідомлення про підозру від 25.04.2024 у кримінальному провадженні № 42023000000000249 свідчить про відсутність у ньому відомостей про місце вчинення інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень.
Апелянт стверджує, що вказані доводи сторони захисту підтверджуються, у тому числі висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.02.2026 та 23.02.2026 у справі №757/6519/26-к, ухвалених за результатами розгляду клопотань захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинуваченої ОСОБА_11 про направлення кримінального провадження № 42023000000000249 від 17.02.2023 з Печерського районного суду міста Києва до іншого суду - районного суду міста Кропивницького.
Також зазначає, що обставини, викладені у обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 42023000000000249 стосовно ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 є ідентичними обставинам, викладеним у повідомленні про підозру ОСОБА_7 від 25.04.2024 року у цьому ж кримінальному провадженні.
Таким чином, на переконання апелянта, встановленим Верховним Судом є факт порушення вимог п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України щодо відсутності у викладенні фактичних обставин кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , а так само і ОСОБА_7 , відомостей про місце їх вчинення.
Вказані доводи сторони захисту ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження № 42023000000000249 від 17.02.2023, у якому, у тому числі, містяться відомості про численні закордонні відрядження ОСОБА_7 . А відсутність відомостей про місце вчинення інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень позбавляють можливості захищатися від неконкретної та незрозумілої підозри.
При цьому, слідча суддя проігнорувала доводи сторони захисту щодо необґрунтованості повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 25.04.2024 року з огляду на відсутність відомостей про місце вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Також слідча судді проігнорувала той факт, що прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 у судовому засіданні не зміг повідомити яке місце, за версією сторони обвинувачення, є місцем вчинення та закінчення найтяжчого кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 .
Крім цього, в апеляційній скарзі захисник посилається на те, що судове рішення про відмову в задоволенні скарги постановлено за наявності грубих порушень КПК України щодо порядку вручення повідомлення про підозру особі, яка перебуває за межами України.
Як вбачається з аналітичної довідки стосовно ОСОБА_7 та його виїзду за межі України, яка отримана органом досудового розслідування у межах кримінального провадження № 42023000000000249 від 17.02.2023 та у якому 25.04.2024 складено повідомлення про підозру, ОСОБА_7 виїхав з України 11 серпня 2023 року.
Більш того, стороною захисту слідчому та прокурору надано 7 медичних довідок про перебування ОСОБА_7 на лікуванні в німецькій приватній клініці «Майн-Таунус», Бад-Зоден, VARISANO, у якій вже в листопаді цього ж року він був прооперований.
У період з 08.06 по 01.07.2024 ОСОБА_7 пройшов обстеження та лікування в клініці радіології та ядерної медицини Adickesallee в м. Франкфурт-на-Майні.
На цей час, згідно з довідками німецької клініки від 22.11.2023, 02.02.2024, 18.03.2024, 08.07.2024, 27.01.2025, 27.03.2025, 30.04.2025, 20.03.2026 через тяжкість захворювання ОСОБА_7 змушений регулярно відвідувати медичний заклад, оскільки потребує подальшої медичної допомоги.
У лютому 2026 року ОСОБА_7 вкотре був прооперований в приватній клініці «Майн-Таунус», Бад-Зоден, VARISANO, та перебував на стаціонарному лікуванні з 06.02.2026 по 10.02.2026.
На вимогу лікарів він зобов'язаний перебувати поблизу медичного закладу, оскільки згідно з медичними показниками потребує не тільки регулярної, а й часом термінової медичної допомоги, інакше є ризики для його життя та здоров'я.
Більш того, 19 березня 2026 року адвокатом ОСОБА_6 прокурору Офісу Генерального прокурора направлено клопотання про скасування постанови про зупинення досудового розслідування стосовно ОСОБА_7 , у якому надано докази місця проживання ОСОБА_7 з сім'єю у Великій Британії за адресою: АДРЕСА_2 .
Утім, матеріали справи не містять будь-яких даних, що органом досудового розслідування приймалися належні заходи щодо вручення повістки про виклик до слідчого для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 , тобто що здійснювалися заходи про виклик, передбачені ч.7 ст. 135 КПК України, як особі, яка проживає за кордоном, згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
Більш того, стороною обвинувачення не вжито заходів для встановлення фактичного місця проживання ОСОБА_7 при наявній інформації про перетин державного кордону у пункті пропуску «Краківець» ще 11.08.2023 року.
Відтак, ОСОБА_7 понад два з половиною роки не проживає на території України, в тому числі, за місцем реєстрації.
Повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень складено 25.04.2024, яке, за наявності відомостей про перетин ним державного кордону ще 11.08.2023, слідчий ОСОБА_16 намагався вручити його колишній дружині - ОСОБА_17 , з якою вони близько 20 років не проживають подружнім життям, стосунки не підтримують та перебувають на стадії розлучення.
Також захисник зазначає, що ОСОБА_17 відразу повідомила слідчому про те, що з ОСОБА_7 не спілкується, давно його не бачила і не зможе передати йому будь-які документи.
У зв'язку з відмовою ОСОБА_17 отримати письмові документи, слідчий ОСОБА_16 25.04.2024 склав акт про відмову від отримання повідомлення про підозру.
Утім, жодних доказів того, де ж ділося повідомлення про підозру після того, як ОСОБА_17 відмовилася його отримувати, матеріали справи не містять.
За таких обставин, адвокат вважає, що акт про відмову від отримання повідомлення про підозру від 25.04.2024 року не є належним та допустимим доказом набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваної особи, а навпаки - є доказом порушення вимог ст. 278 КПК України щодо порядку його вручення.
Таким чином, оскільки процедура повідомлення про підозру ОСОБА_7 , як особі, яка проживає за кордоном, не була дотримана, є всі підстави стверджувати, що таке повідомлення не здійснено та не вручено у встановленому законом порядку.
Відтак, ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного, що є безумовною підставою для скасування повідомлення про підозру.
Однак, слідча суддя, не надала належної оцінки вказаним порушення вимог КПК України щодо порядку вручення повідомлення про підозру та ухвалила судове рішення, яке суперечить ст.ст. 276-278 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи захисника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли із суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000249 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
25.04.2024 року у вказаному кримінальному провадженні, старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_18 , за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_19 , повідомлено про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України та того ж дня було вручено його дружині ОСОБА_17 .
У подальшому, матеріали відносно ОСОБА_7 виділено в окреме кримінальне провадження № 12024000000000940.
04.02.2026 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023000000000249 від 17.02.2023 стосовно ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 скеровано до Печерського районного суду міста Києва для розгляду по суті.
13.03.2026 року захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва зі скаргою на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 25.04.2024 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, у кримінальному провадженні № 42023000000000249 від 17.02.2023.
В обґрунтування вимог скарги адвокат зазначив, що 25.04.2024 у кримінальному провадженні № 42023000000000249 стосовно ОСОБА_7 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України. Того ж дня, слідчим слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_16 повідомлення про підозру ОСОБА_7 нікому не вручено, а залишено перед входом на подвір'я в будинок АДРЕСА_1 , незважаючи на те, що 22.03.2024 слідчому повідомлено про перебування ОСОБА_7 на лікуванні у німецькій приватній клініці «Майн-Таунус», Бад-Зоден, VARISANO на території Федеративної республіки Німеччини.
Захисник зазначив, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 здійснено без дотримання належної процедури вручення письмового повідомлення про підозру у випадку проживання особи за кордоном.
Також, сторона захисту вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 25.04.2024 не відповідає вимогам ст. 277 КПК України, а викладені у тексті обставини не відповідають матеріалам кримінального провадження, визначеній стороною обвинувачення кваліфікації та усупереч вимогам статей 8, 9 КПК України не містять конкретних даних щодо протиправної діяльності ОСОБА_7 , у повідомлені про підозру не вказано час та місце вчинення інкримінованого злочину, що порушує право на захист. У зв'язку з чим сторона захисту вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 підлягає скасуванню.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 25.04.2024 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, у кримінальному провадженні № 42023000000000249 від 17.02.2023 року.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що повідомлення про підозру відповідає вимогам ст. 277 КПК, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, а матеріали скарги сторони захисту не містять доказів щодо порушення процесуального порядку повідомлення про підозру ОСОБА_7 , та докази, долучені прокурором до матеріалів скарги, спростовують доводи сторони захисту, якими мотивована скарга.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.
Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного «знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють», що визначено пунктом 1 частини третьої статті 42 КПК України, кореспондує обов'язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз'яснити її зміст.
Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з'являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення.
Сформульована підозра встановлює межі, в рамках яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених статтею 42 КПК України.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.
Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).
В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
Відповідно до ст. 89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки, як допустимих.
При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому КПК України, вручено повідомлення про підозру, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали, слідчим суддею встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 за своїм змістом повністю відповідає вимогам ст. 277 КПК України і містить усі необхідні відомості, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти висновку, що ОСОБА_7 ймовірно причетний до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, що підтверджується сукупністю фактичних даних, які містяться в наданих матеріалах кримінального провадження.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, дійшов обґрунтованого висновку про те, що посилання захисту на те, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 276, 277 КПК України, є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах провадження. З врахуванням даних обставин вказана підозра слідчим суддею була визнана обґрунтованою, без чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого.
Питання про неналежність та допустимість доказів щодо причетності підозрюваного повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати такі питання та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів має визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Таким чином, підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Главою 22 КПК України, під час складення повідомлення про підозру та порядку її вручення, колегія суддів не вбачає.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не здобуто доказів порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-278 КПК України, які б стали підставою для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 .
Щодо посилань сторони захисту на порушення порядку вручення повідомлення про підозру та відсутності підстав для набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного, оскільки на момент його складання, слідчому було відоме місцезнаходження ОСОБА_7 на лікуванні у німецькій приватній клініці «Майн-Таунус», Бад-Зоден, VARISANO на території Федеративної республіки Німеччини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому КПК України, вручено повідомлення про підозру, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до змісту ч.ч. 1, 2 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні регулюється ст. 135 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 135 КПК особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
З огляду на те, що станом на 25.04.2024 року місцезнаходження ОСОБА_7 , у тому числі за кордоном, встановлено не було, останньому повідомлено про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме було вручено дорослому члену його сім'ї - дружині ОСОБА_17 , тобто відповідно до положень ч. 1 ст. 278, ч. 3 ст. 111, ч. ч. 1, 2, 8 ст. 135 КПК України.
Факт відмови ОСОБА_17 від отримання копії повідомлення про підозру зафіксовано актом про відмову від отримання документа і жодним чином не може свідчити про незаконність дій слідчого.
Крім того, факт прибуття за місцем реєстрації ОСОБА_7 та намагання вручити повідомлення про підозру його дружині ОСОБА_17 , з якою він перебуває в зареєстрованому шлюбі, і яка відмовилася отримати таке повідомлення, сам по собі свідчить про виконання органом досудового розслідування вимог ст. 278 КПК України.
Доказів того, що підозрюваний ОСОБА_7 , станом на час вручення повідомлення про підозру, проживав на території Великої Британії з іншою сім'єю та не перебував з ОСОБА_17 у фактичних шлюбних відносинах і не проживав з останньою однією сім'єю, ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не надано.
Таким чином, слідчий вчинив всі можливі, передбачені законом дії, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це.
Враховуючи викладене, твердження сторони захисту щодо порушення порядку вручення повідомлення про підозру, є необґрунтованими.
Посилання сторони захисту на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, фактично зводяться до питань доведеності винуватості, оцінки належності та допустимості зібраних у справі доказів.
Однак, з'ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру, перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності таких доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено даних про порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-278 КПК України під час складення та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 , які б слугували підставою для її скасування.
Доводи сторони захисту про те, що повідомлена ОСОБА_7 підозра не містить опису місця вчинення кримінального правопорушення, тобто не відповідає вимогам ст. 277 КПК України, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки дані недоліки змісту письмового повідомлення про підозру не є такими вагомими, що суттєво вплинули на порядок повідомлення про підозру або порушення прав ОСОБА_7 , як учасника кримінального провадження, а тому за відсутності інших обставин, що дають підстави ставити під сумнів обґрунтованість підозри, не можуть являтися причиною для скасування підозри.
Твердження апелянта стосовно незаконності і необґрунтованості оскаржуваної ухвали не можуть бути визнані переконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді скарги повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує вирішення питань, які стосуються повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, про обґрунтованість такої підозри.
Інші, наведені у апеляційній скарзі доводи, висновків слідчого судді не спростовують та не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, перевіркою матеріалів судового провадження в апеляційному порядку колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника - залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 277, 278, 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4