справа №761/15206/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/131/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
28 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
представника: ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах Національного банку України на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року щодо арешту майна у кримінальному проваджені №12020000000001260 від 29 грудня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року клопотання представника ТОВ «Станіславська торгова компанія» - адвоката ОСОБА_8 про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт на майно ТОВ «Станіславська торгова компанія», а саме: цех по виробництву лікеро-горілчаних виробів, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, що складається з адміністративно-виробничого корпусу А, загальною площею, 9406, 1 кв.м; адміністративний корпус Б, загальною площею 103,6 кв.м; складу В, загальною площею 1460, 1 кв.м; виробничий цех Л, загальною площею 181, 8 кв.м, склад П, загальною площею 550, 6 кв.м; склад М., загальною площею 534, 5 кв.м, склад Т, загальною площею, 109,8 кв.м.
Заборонено посадовим та службовим особам ДП «Сетам» (код ЄДРПОУ 39958500), a також усім їхнім територіальним підрозділам, будь-яким органам Державної виконавчої служби України та/або будь-яким приватним виконавцям, у тому числі, але не виключно, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію зазначеного вище майна.
Заборонено відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися таким нерухомим майном, у тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, оренду, вносити до статутного капіталу юридичних осіб та інше.
Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, стосовно вищевказаних об'єктів нерухомості.
Не погоджуючись з указаною ухвалою представник ОСОБА_7 в інтересах Національного банку Україниподав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання представника ТОВ «Станіславська торгова компанія» - адвоката ОСОБА_8 про арешт майна відмовити.
Уважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, невмотивованою та незаконною, а отже такою, що підлягає скасуванню.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що накладення арешту на майно потерпілого для відшкодування шкоди потерпілому за рахунок його майна є абсурдним та не передбачено нормами кримінального процесуального кодексу України.
Наголошує, що на майно ТОВ «Станіславська торгова компанія» не може бути накладено арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди ТОВ «Станіславська торгова компанія», завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Зауважує, що у кримінальному провадженні №12020000000001260 від 29 грудня 2020 року не повідомлено про підозру жодній особі, а це, у свою чергу, свідчить, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
Вказує про те, що цивільний позов ТОВ «Станіславська торгова компанія» за відсутності підозрюваних у кримінальному провадженні є безпідставним, оскільки Національний банк України, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ТОВ «ОФ «Де Візу» не мають статусу учасника кримінального провадження №12020000000001260 від 29 грудня 2020 року.
Зазначає, що оскаржувана ухвала за своєю суттю фактично направлена на перешкоджання виконанню рішення Господарського суду м. Києва від 11 лютого 2019 року у справі №910/10956/15, яким задоволено позов Національного банку України до ТОВ «Станіславська торгова компанія» про звернення стягнення на предмет іпотеки - цех по виробництву лікеро-горілчаних виробів, розташованого за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, що складається з: адміністративно-виробничого корпусу А, загальною площею, 9406, 1 кв.м; адміністративний корпус Б, загальною площею 103,6 кв.м; складу В, загальною площею 1460, 1 кв.м; виробничий цех Л, загальною площею 181, 8 кв.м, склад П, загальною площею 550, 6 кв.м; склад М., загальною площею 534, 5 кв.м, склад Т, загальною площею, 109,8 кв.м, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 січня 2020 року та постановою Верховного Суду від 21 травня 2020 року, що є неприпустимим з огляду на принцип обов'язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року було постановлено без залучення Національного банку України у справу та відповідно без виклику у судове засідання по розгляду клопотання про накладення арешту на майно. 02 червня 2025 року при здійсненні моніторингу іпотечного майна Національним банком України було встановлено обтяження предмету іпотеки на підставі вказаної ухвали, зареєстроване 08 травня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_7 в інтересах Національного банку України, який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити з наведених у скарзі підстав, думку прокурора ОСОБА_6 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна розглянуто у відсутностіпредставника Національного банку України.
Згідно матеріалів судової справи докази направлення копії ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року на адресу Національного банку України одразу після ухвалення судового рішення відсутні.
Як зазначає скаржник, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року було постановлено без залучення Національного банку України у справу та відповідно без виклику у судове засідання по розгляду клопотання про накладення арешту на майно; 02 червня 2025 року при здійсненні моніторингу іпотечного майна Національним банком України було встановлено обтяження предмету іпотеки на підставі вказаної ухвали, зареєстроване 08 травня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
З апеляційною скаргою представник ОСОБА_7 в інтересах Національного банку України звернувся 04 червня 2025 року.
З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Як убачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Шевченківським УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020000000001260 від 29 грудня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
Вказане кримінальне провадження зареєстровано за заявою ГС «Асоціація захисту вкладників» щодо можливих неправомірних дій посадових осіб Національного Банку України при реалізації майна ТОВ «Станіславська торгова компанія».
15 квітня 2025 адвокат ОСОБА_8 в інтересах ТОВ «Станіславська торгова компанія» звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, а саме: цеху по виробництву лікеро-горілчаних виробів, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, що складається з адміністративно-виробничого корпусу А, загальною площею, 9406, 1 кв.м; адміністративний корпус Б, загальною площею 103,6 кв.м; складу В, загальною площею 1460, 1 кв.м; виробничий цех Л, загальною площею 181, 8 кв.м, склад П, загальною площею 550, 6 кв.м; склад М., загальною площею 534, 5 кв.м, склад Т, загальною площею, 109,8 кв.м, із забороною посадовим та службовим особам ДП «Сетам» (код ЄДРПОУ 39958500), a також усім їхнім територіальним підрозділам, будь-яким органам Державної виконавчої служби України та/або будь-яким приватним виконавцям, у тому числі, але не виключно, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію зазначеного вище майна, із забороною відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися таким нерухомим майном, у тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, оренду, вносити до статутного капіталу юридичних осіб та інше, із забороною державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, стосовно вищевказаних об'єктів нерухомості.
Подане клопотання обґрунтоване тим, що ТОВ «Станіславська торгова компанія» завдано майнової шкоди діями Національного банку України, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби. Міністерства юстиції України, ТОВ «ОФ «Де Візу», у зв'язку з чим товариством слідчому СВ Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві подано заяву про залучення його до провадження як потерпілого.
ТОВ «Станіславська торгова компанія» є потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020000000001260 від 29 грудня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
ТОВ «Станіславська торгова компанія» в межах кримінального провадження подало цивільний позов до Національного банку України, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ТОВ «Оціночна Фірма «ДЕ ВІЗУ» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1 218 363 166,00 грн з кожної особи, а отже ТОВ «Станіславська торгова компанія» є цивільним позивачем у даному кримінальному провадженні.
Також згідно матеріалів клопотання про арешт майна, 13 жовтня 2014 року між Національним банком України та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останньому надавався стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності на суму 1 млрд 200 млн грн.
Для забезпечення належного виконання ПАТ «ВіЕЙБі Банк» своїх зобов'язань за кредитним договором, укладеним між Національним банком України, як іпотекодержателем, та ТОВ «Станіславська торгова компанія», як іпотекодавцем, було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 13 жовтня 2014 року, за реєстровим № 1323, відповідно до якого ТОВ «Станіславська торгова компанія» надавала в іпотеку належне їй на праві власності майно, а саме: цех по виробництву лікеро-горілчаних виробів, розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, що складається з адміністративно-виробничого корпусу А, загальною площею 9406,1 кв.м; адміністративного корпусу Б, загальною площею 103,6 кв.м; складу В, загальною площею 1460,1 кв.м; виробничого цеху Л, загальною площею 181,8 кв.м; складу П, загальною площею 550,6 кв.м; складу М. загальною площею 534,5 кв.м; складу Т, загальною площею 109,8 кв.м.
У подальшому, у зв'язку з неналежним виконанням ПАТ «ВіЕЙБі Банк» своїх зобов'язань за кредитним договором від 13 жовтня 2014 року Національний банк України звернувся з позовною заявою до Господарського суду м. Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2019 року позов Національного банку України задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13 жовтня 2014 року, укладеним між Національним банком України та ТОВ «Станіславська торгова компанія», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованим у реєстрі за №1323, на наступне нерухоме майно: цех по виробництву лікеро-горілчаних виробів, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29.
Вказане рішення Господарського суду м. Києва від 11 лютого 2019 року залишене в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 січня 2020 року та постановою Верховного суду України від 21 травня 2020 року.
На виконання вищезазначеного рішення суду 13 лютого 2020 року Господарським судом м. Києва видано відповідний наказ №910/10956/15, на виконання якого 28 лютого 2020 року відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження. Стягувачем у зазначеному виконавчому провадженні є Національний банк України, боржником ТОВ «Станіславська торгова компанія».
У подальшому в процесі реалізації вищевказаного майна Державною виконавчою службою було залучено ТОВ «ОФ «Де Візу», яка провела оцінку цього іпотечного майна ТОВ «Станіславська торгова компанія».
Згідно звіту про оцінку майна виконаного ТОВ «ОФ «Де Візу», вартість вищевказаного нерухомого майна складає 40 996 934 грн та саме за вказаною ціною дане майно вже було виставлено на реалізацію на сайті ДП «Сетам» лот № 445816.
Представник ТОВ «Станіславська торгова компанія» вважає, що діями НБУ, ДВС та ТОВ «ОФ «Де Візу» при реалізації належного товариству нерухомого майна цеху по виробництву лікеро-горілчаних виробів, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, товариству завдано майнової шкоди оскільки його вартість значно занижено НБУ, ДВС та оцінювачем.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року клопотання представника ТОВ «Станіславська торгова компанія» - адвоката ОСОБА_8 про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт на майно ТОВ «Станіславська торгова компанія», а саме: цех по виробництву лікеро-горілчаних виробів, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, що складається з адміністративно-виробничого корпусу А, загальною площею, 9406, 1 кв.м; адміністративний корпус Б, загальною площею 103,6 кв.м; складу В, загальною площею 1460, 1 кв.м; виробничий цех Л, загальною площею 181, 8 кв.м, склад П, загальною площею 550, 6 кв.м; склад М., загальною площею 534, 5 кв.м, склад Т, загальною площею, 109,8 кв.м.
Заборонено посадовим та службовим особам ДП «Сетам» (код ЄДРПОУ 39958500), a також усім їхнім територіальним підрозділам, будь-яким органам Державної виконавчої служби України та/або будь-яким приватним виконавцям, у тому числі, але не виключно, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію зазначеного вище майна.
Заборонено відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися таким нерухомим майном, у тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, оренду, вносити до статутного капіталу юридичних осіб та інше.
Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, стосовно вищевказаних об'єктів нерухомості.
Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання про арешт майна з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), слідчий суддя виходив з того, що надані представником власника майна матеріали підтверджують наявність правових підстав для накладення арешту на майно і вказаний розмір цивільного позову є достатнім чином обґрунтованим з огляду на обставини, які зазначенні у клопотанні, щодо яких здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, а також вказана сума відповідає вартості майна, на яке цивільний позивач просить накласти арешт.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно пункту 7 частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За змістом частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини шостої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Частиною шостою статті 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно з вимогами частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й пунктом 3 частини другої статті 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як убачається з наданих матеріалів та оскаржуваної ухвали слідчого судді арешт на майно накладено з підстав, передбачених частиною шостою статті 170 КПК України.
Умовою накладення арешту за наведеною вище нормою закону є належність майна підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, фізичній чи юридичній особі, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Однак, як убачається з наданих матеріалів провадження, в рамках кримінального провадження №12020000000001260 від 29 грудня 2020 року жодній особі про підозру не повідомлено, майно, на яке заявник просить накласти арешт, не належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, фізичній чи юридичній особі, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у зв'язку з чим відсутності правові підстави, передбачені частиною шостою статті 170 КПК України, для накладення арешту на зазначене майно.
Крім цього, матеріалами судової справи встановлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року скасовано ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року, а також ухвалою Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року скасовано ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року про накладення арешту на зазначене майно з аналогічних підстав.
На думку колегії суддів, слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не перевірено вказані обставини, які свідчать про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), на які посилався представник ТОВ «Станіславська торгова компанія» - адвокат ОСОБА_8 .
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що арешт на вказане майно не може бути накладене з метою та за обставин, наведених у клопотанні представника ТОВ «Станіславська торгова компанія» - адвоката ОСОБА_8 та ухвалі слідчого судді.
Відповідно до частини першої статті 173 КПК України суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
З урахуванням вищевикладеного у сукупності, на переконання колегії суддів, представник ТОВ «Станіславська торгова компанія» - адвокат ОСОБА_8 у розумінні вимог статті 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах Національного банку України - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року - скасувати та постановити нову ухвалу.
У задоволенні клопотання представника ТОВ «Станіславська торгова компанія» - адвоката ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020000000001260 від 29 грудня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4