1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 27 квітня 2026 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2026 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_5
Вказаною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000166 від 09.03.2017 року.
Надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000166 від 09.03.2017 року відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону №270-VIвід 15.04.2008), ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 (в редакції Закону №4025-VI від 15.11.2011) КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000166 від 09.03.2017 року відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо права на апеляційне оскарження захисник зазначив, що незважаючи на те, що перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений положеннями ч. 1 ст. 309 КПК України, виключають оскарження ухвали про здійснення спеціального досудового розслідування, однак положення ч. 3 ст. 309 КПК України не містять прямої заборони на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про здійснення спеціального досудового розслідування постановленої відносно особи, яка не є підозрюваним.
На переконання апелянта, ОСОБА_6 не повідомлено про підозру, в порядку, передбаченому КПК України, відтак він має право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування.
На думку захисника саме гарантування права на апеляційне оскарження зазначеної ухвали, передбачено практикою ЄСПЛ та рішеннями Конституційного суду України.
Зокрема у рішенні Конституційного суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012 зазначено, що: «Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав. Відповідно до конституційної вимоги рівності перед законом і судом сторони повинні мати рівні процесуальні можливості відновлення вказаних прав і свобод, зокрема шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції та у касаційному порядку постанов апеляційної інстанції як про зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови так і про відмову у цих змінах» (п. 3.1. рішення).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вважає, що слідчим суддею всупереч вимогам ст. 297-1 КПК України застосовано спеціальне досудове розслідування щодо особи, яка не набула статусу підозрюваного.
Зокрема зазначає, що ОСОБА_6 є громадянином Угорщини, не є громадянином України та більше тридцяти років постійно проживає в Монако, а адреса його проживання відома органу досудового розслідування.
Однак, як вказує апелянт, ОСОБА_6 жодного повідомлення про підозру не отримував, а матеріали кримінального провадження не містять належних доказів на підтвердження такого вручення у розумінні вимог ч. 1 ст. 136 КПК України.
Зауважує, що клопотання задоволено за відсутності обов?язкової підстави у вигляді ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази), встановленої ст. 139 КПК України, оскільки ОСОБА_6 жодного разу не викликався ані слідчим, ані прокурором.
Наголошує на тому, що оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук, здійснено з грубим порушенням вимог ч. 1 ст. 281 КПК України, оскільки прийняттю відповідної постанови не передував жодний належний його виклик в порядку ст.135 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив прийняти її до розгляду та задовольнити, пояснення прокурора, який вважає, що така ухвала слідчого судді окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Вирішуючи питання щодо прийняття до апеляційного розгляду вказаної апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 колегія суддів враховує норми чинного кримінального процесуального закону, зокрема принцип верховенства права.
Частиною 1 статті 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Порядок та перелік судових рішень, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку регламентовано нормами Глави 31 КПК.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Приписами ст.309 КПК визначений виключний перелік ухвал слідчого судді, що можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, проте за вимогами ч. 3 цієї статті інші ухвали слідчого судді, ніж зазначені в цій статті, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, захисником оскаржується ухвала слідчого судді, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування.
Відповідно до положень п. 12 ч. 1, вимогами ст. 309 КПК України передбачено можливість апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування.
Таким чином, спостерігається нерівність між стороною обвинувачення та стороною захисту в праві на оскарження рішення суду. На переконання колегії суддів, коли йдеться про тяжкі та особливо тяжкі категорії злочинів, гарантії справедливого судочинства для сторони захисту не можуть бути обмежені ніяким чином.
Водночас, згідно з вимогами ч. 2 ст. 1 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України складається не лише з цього Кодексу, але й з відповідних положень Конституції, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інших законів.
Відтак положення ст. 309 КПК України необхідно тлумачити цілісно і питання про те, чи підлягає оскарженню в апеляційному порядку зазначена ухвала, слід вирішувати, виходячи з положень Конституції України, а також відповідно до засад кримінального провадження.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, будь-які обмеження доступу до суду або права на перегляд судового рішення мають бути чітко передбачені законом, пропорційними та не порушувати сутність права на справедливий суд. У випадку сумніву щодо можливості апеляційного оскарження, національні суди повинні застосовувати проправозахисне (pro persona) тлумачення, що забезпечує більш широкий доступ до правосуддя.
Держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення ЄСПЛ у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення ЄСПЛ у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).
Колегія суддів враховує правову позицію, відповідно до якої при вирішенні питання про можливість апеляційного оскарження слід виходити не лише з формального включення ухвали до переліку, визначеного ст. 309 КПК України, але й із характеру та наслідків такого судового рішення, зокрема ступеня втручання у права та свободи особи.
Оскаржувана ухвала має самостійне значення та породжує істотні правові наслідки для підозрюваного, оскільки створює правові підстави для здійснення кримінального провадження за його відсутності (in absentia); обмежує можливість особистої участі у процесуальних діях; впливає на реалізацію права на захист та принцип змагальності сторін, а відтак, безпосередньо стосується фундаментальних процесуальних прав особи та істотно впливає на їх реалізацію.
Відсутність можливості апеляційного перегляду такої ухвали у даному випадку, на переконання колегії суддів, призвела б до фактичного позбавлення особи ефективного засобу судового захисту від рішення, яке визначає подальший порядок здійснення кримінального провадження щодо неї.
Відповідно до даних про особу, дозвіл на спеціальне досудове розслідування якого надано слідчим суддею, ОСОБА_10 є громадянином Угорщини та проживає на території Князівства Монако, відтак, слідчі дії та судові процедури можуть мати місце поза межами України, на території інших держав, а тому колегія суддів вважає за можливе перевірити в апеляційному порядку законність постановленої ухвали слідчого судді.
З урахуванням наведеного, а також принципів забезпечення права на справедливий суд та ефективний судовий контроль, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід прийняти до розгляду.
Як убачається з матеріалів провадження Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52017000000000166, від 09 березня 2017 року, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції чинній станом на момент
вчинення злочину).
07 лютого 2017 року в кримінальному провадженні № 22014101110000215 повідомлено про підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 та ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України (в редакції чинній станом на момент вчинення злочину).
09 березня 2017 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 виділено з кримінального провадження № 22014101110000215 в окреме провадження. Виділеному провадженню присвоєно № 52017000000000166.
12 вересня 2017 року підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук, проведення якого здійснює НАБУ.
14 березня 2018 року в кримінальному провадженні №
52017000000000166 складено повідомлення про нову підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 та ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції чинній станом на момент вчинення злочину).
16 липня 2025 року подальше здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 52017000000000166 доручено слідчим Головного слідчого управління Національної поліції України.
17 липня 2025 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва строк досудового розслідування в кримінальному провадженні продовжено до 12-ти місяців.
14 серпня 2025 року ОСОБА_11 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008) та ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону № 4025 VI від 15.11.2011).
Під час розслідування отримано відомості, що громадянин Угорщини
ОСОБА_12 фактично проживає на території Князівства Монако.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 278 КПК України у випадку неможливості вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення воно здійснюється у спосіб, передбачений Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 Кодексу, зокрема ст. 135 КПК України.
У зв'язку з викладеним 14 серпня 2025 року направлено запит до компетентних
органів Князівства Монако про надання міжнародної правової допомоги щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_6 та вручення йому повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри (лист Міністерства юстиції від 15 серпня 2025
року про направлення запиту до Міністерства юстиції Князівства Монако).
21 жовтня 2025 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
11 лютого 2026 року Київський апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги захисників підозрюваного ОСОБА_6 та залишив без змін ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року щодо обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
24 лютого 2026 року до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України направлено матеріали щодо оголошення можливостями Інтерполу міжнародного розшуку та здійснення запиту публікації
Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо особи, яка
розшукуються з метою його затримання, арешту, обмеження свободи
пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну, відносно підозрюваного ОСОБА_9 .
30 березня 2026 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , за погодженням прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора, звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000166 від 09 березня 2017 року відносно ОСОБА_9 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2026 року клопотання слідчого, погоджене з прокурором задоволено.
Перевіряючи на предмет законності вказаної ухвали слідчого судді, колегія суддів досліджує дотримання вимог КПК України щодо надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_13 .
Відповідно до положень КПК України, особливостями спеціального досудового розслідування є:
1) здійснення на підставі ухвали слідчого судді щодо злочинів, визначених ч. 2 ст. 291-1 КПК України;
2) обов'язкову участь захисника (п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України);
3) підозрюваний переховується від органів слідства й суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, із метою ухилення від кримінальної відповідальності й / або оголошений у міжнародний розшук;
4) провадження здійснюється за відсутності підозрюваного, але копії всіх процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються захиснику (ч. 2 ст. 297-5 КПК України).
Колегія суддів, перевіривши матеріали судової справи, вважає, що вимоги закону, які регулюють порядок надання дозволу на спеціальне досудове розслідування, слідчим суддею дотримано, а відтак його висновки є обґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави, на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочинів, передбачених 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.
Положеннями частини другої ст. 297-2 КПК України, визначено, що у клопотанні про здійснення спеціального досудового розслідування зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) відомості про те, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або відомості про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук; 5) виклад обставин про те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; 6) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
З огляду на наведені у клопотанні докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_14 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008) та ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону № 4025 VI від 15.11.2011).
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_11 підозри чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Доводи захисника, щодо не набуття ОСОБА_14 статусу підозрюваного не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, органом досудового розслідування вжито всіх заходів, передбачених КПК України для вручення підозри.
Як убачається із матеріалів провадження, ОСОБА_11 повідомлення про підозру вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень відповідно до вимог частини 1 статті 42, статті 135 КПК України.
Зокрема, під час розслідування отримано відомості, що громадянин Угорщини
ОСОБА_12 фактично проживає на території Князівства Монако.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 278 КПК України у випадку неможливості вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення воно здійснюється у спосіб, передбачений Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 Кодексу, зокрема ст. 135 КПК України.
У зв'язку з викладеним 14 серпня 2025 року направлено запит до компетентних
органів Князівства Монако про надання міжнародної правової допомоги щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_6 та вручення йому повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри (лист Міністерства юстиції від 15 серпня 2025
року про направлення запиту до Міністерства юстиції Князівства Монако).
На переконання колегії суддів, слідчим суддею зроблено правильний висновок, що органом досудового розслідування вжито достатніх і належних заходів для вручення ОСОБА_11 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень відповідно до вимог частини 1 статті 42, статті 135 КПК України. Зазначене свідчить про набуття ОСОБА_14 статусу підозрюваного.
Колегією суддів перевірено дотримання прав ОСОБА_6 щодо порядку вручення йому повідомлення про підозру з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Зокрема, згідно практики ЄСПЛ "кримінальне обвинувачення" розглядається як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння, при цьому, в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного (рішення у справі "Екле проти Німеччини" від 15.07.1982, п. 73). Тобто, пріоритетне значення має не фактичне вручення документа - повідомлення про підозру особі, а саме доведення до її відома інформації про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Обізнаність підозрюваного про проведення спеціального досудового розслідування є важливою складовою частиною принципу справедливості судочинства, адже це дає йому можливість захищати свої права й інтереси, відстоювати власну позицію в суді й забезпечити реалізацію засади змагальності. Така позиція підтверджується й практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Наприклад, у справі «Меденіца проти Швейцарії» (2001 року) стверджується, що здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого не суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, якщо немає підстав уважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате щодо нього провадження. Водночас у рішенні по справі «В?ячеслав Корчагін проти Росії» від 28 серпня 2018 року ЄСПЛ вказує, що у випадку, коли особа не отримала повістку про виклик до суду внаслідок її ухилення від такого, порушення ст. 6 ЄКПЛ відсутні, і вона вважається такою, що належним чином повідомлена про час. дату й місце судового розгляду. Варто зазначити, що обов?язок факту належного повідомлення підозрюваного про розпочате провадження або факту його
ухилення від такого покладаються на прокурора, слідчого, а питання їх достатності вирішується суддею.
Як встановлено колегією суддів обізнаність ОСОБА_6 про здійснення щодо нього досудового розслідування свідчать дії підозрюваного, а саме залучення ним захисників шляхом укладення договорів про надання правової допомоги та безпосередню їх участь у судових провадженнях, отримання ними копій документів та судових рішень.
КПК України не визначає якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено в розшук, чинний КПК України, однак регламентує, що про оголошення розшуку органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено органом досудового розслідування. Зокрема, 12 вересня 2017 року підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук, проведення якого здійснює НАБУ.
Доводи апеляційної скарги захисника у їх сукупності не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2026 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000166 від 09.03.2017 року та надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000166 від 09.03.2017 року відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17
Єдиний унікальний № 761/17616/26-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_18
Справа № 11сс/824/4060/2026 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК