Справа № 375/365/18
Провадження № 6/375/16/26
05 травня 2026 року селище Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Смик М.М.,
за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Короткий зміст заяви
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (далі - ТОВ «Капіталресурс») - Юзипчук М.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до суду із заявою, в якій просив:
- замінити стягувана у виконавчому листі №2/375/322/18 від 9 липня 2019 року з ПАТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника - ТОВ «Капіталресурс»;
- видати ТОВ «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа №2/375/322/18 від 9 липня 2019 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Заяву представник мотивував тим, що рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2018 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 642,09 грн, а також вирішено питання щодо судових витрат.
9 липня 2019 року судом було видано виконавчий лист на виконання зазначеного рішення суду.
На примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №59944865 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
Державним виконавцем Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Смакотою С.В. вищевказане виконавче провадження було завершено, оригінал вказаного виконавчого документа направлено стягувачу.
Однак, станом на теперішній час оригінал вищевказаного виконавчого документа на адресу стягувача не надходив, згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з боржника на підставі вказаного виконавчого листа немає.
22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до умов якого відступлені права вимоги за кредитними договорами, у тому числі й за кредитним договором, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
Посилаючись на зазначене, а також на те, що ТОВ «Капіталресурс» у зв'язку з відсутністю виконавчого документу не може реалізувати свої права, як стягувана, що гарантовані законодавством України, представник просив про задоволення заяви.
Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників
Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 11 березня 2026 року прийнято заяву до провадження та призначено її розгляд на 31 березня 2026 року о 10 год.
В заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника заявника.
Державний виконавець Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Смакота С.В. 18 березня 2026 року та 5 травня 2026 року направив на адресу суду заяви, в яких просив розглядати справу у його відсутності.
31 березня 2026 року розгляд справи відкладено до 5 травня 2026 року 11 год 30 хв у зв'язку з відсутністю у суду повідомлень про належне повідомлення всіх учасників справи.
5 травня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність.
Учасників справи в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином.
Відповідно до частини 3 статті 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Встановлені судом фактичні обставини справи
Судом встановлено, що рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2018 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 642,09 грн, а також вирішено питання щодо судових витрат. У іншій частині позову відмовлено.
На виконання зазначеного рішення Рокитнянського районного суду Київської області 9 липня 2019 року судом видано виконавчий лист № 2/375/232/18.
Виконавчий лист № 2/375/232/18 перебував на примусовому виконанні у Рокитнянському районному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
17 червня 2020 року державним виконавцем Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - Смакотою С.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до умов якого відступлені права вимоги за кредитними договорами, у тому числі й за кредитним договором, укладеним ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
На підтвердження укладення договору факторингу заявник долучив до заяви витяг з Реєстру боргових зобов'язань № 8 до договору факторингу № 8-22-08/2025 від 10 вересня 2025 року.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Вивчивши матеріали справи та надавши оцінку поданим доказам, суд дійшов до наступних висновків.
Щодо заміни сторони виконавчого провадження
Відповідно до частин першої та другої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з частиною першою статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво (стаття 55 ЦПК України) є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідні відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки ці інститути регулюються окремими статтями ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідними правами у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.
Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі, до відкриття виконавчого провадження.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) та Верховний Суд, зокрема, у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 2-190/12 (провадження №61-1684св22).
Разом з цим, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Вказані норми не встановлюють імперативної вимоги щодо передання первісним кредитором новому кредитору оригіналів первинних документів як умови переходу права вимоги, отже, і наявності оригіналів цих документів у нового кредитора. Передання таких документів має на меті перевірку існування у первісного кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов'язків, а також змісту та обсягу таких обов'язків.
Обставина не передання новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, створює певні ризики для нового кредитора, пов'язані з невиконанням боржником своїх зобов'язань на користь саме нового кредитора. Однак відсутність передання новому кредитору таких документів не може вказувати на відсутність передання права вимоги взагалі.
Водночас вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні відповідно до статті 517 ЦК України не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав та не є взаємозалежними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Заявником на підтвердження оплати за договором факторингу жодних доказів суду не надано як і не надано договору факторингу.
За таких обставин, заявником не надано суду докази на підтвердження фактичної оплати за договором, що засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором.
Щодо видачі дубліката виконавчого листа
Звертаючись до суду з відповідною заявою заявник посилався на те, що оригінал виконавчого листа на адресу стягувача - ПАТ КБ «ПриватБанк» не надходив, а тому виконавчий лист не був переданий ТОВ «Капіталресурс», як новому кредитору, за договором факторингу, а, відтак виконавчий лист був втрачений.
Відповідно до пункту 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частини 1 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
ТОВ «Капіталресурс» із заявою про видачу дублікату виконавчого листа звернулось до суду у січні 2026 року.
Вбачається, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, який складав три роки, вже закінчився.
Заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа ТОВ«Капіталресурс» до суду не надав.
Зазначив, що строк пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання не пропущений у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, що відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 22 січня 2026 року у справі № 620/13177/23 зробив висновок, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що під час оцінки поважності причин пропуску процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.
Суд вважає, що така позиція Верховного Суду повністю відповідає основним засадам цивільного законодавства, оскільки формальне зупинення чи переривання процесуальних строків без урахування конкретних обставин ставить сторони суспільних відносин у нерівне становище.
Враховуючи те, що із заявою про видачу дублікату виконавчого листа ТОВ «Капіталресурс» звернувся до суду після закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд вважає, що підстави для видачі дублікату виконавчого листа відсутні.
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 листопада 2023 року у справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4.розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 9 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 9 лютого 2022 року у справі №757/14604/20-ц, від 6 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10 та від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
У частині 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак, всупереч вказаним нормам заявником не подано жодного доказу на підтвердження того, що оригінал виконавчого листа №2/375/322/18 втрачено.
З урахуванням наведеного, у задоволенні заяви необхідно відмовити.
Керуючись статтями 512, 516, 517 ЦК України, статтями 55, 433, 442, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 5 травня 2026 року.
Суддя Марина СМИК