Справа № 757/55277/25-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1365/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
27 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12025100060000984, від 05.06.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві лейтенант поліції ОСОБА_8 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , про арешт майна.
Накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку гаражного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Радунська, 3, АГК «РАДОСИНЬ» НОМЕР_2, яким фактично користується ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було виявлено та вилучено: предмети зовні схожі на патрони калібром 50 з маркуванням «НОМЕР_11, у кількісті 9 шт., поміщено до пакету EXP 0200539; предмети зовні схожі на патрони калібром 50BMG з маркуванням НОМЕР_3, у кількісті 78 шт., поміщено до пакету EXP 0373986; предмети зовні схожі на патрони калібром 7,62 з маркуванням НОМЕР_4, у кількісті 20 шт., поміщено до пакету EXP 0373987; предмети зовні схожі на патрони калібром 338 з маркуванням НОМЕР_5, у кількісті 51 шт., поміщено до пакету EXP 0200490; предмети зовні схожі на патрони калібром 338 з маркуванням НОМЕР_6, у кількісті 66 шт., поміщено до пакету 3424006; предмети зовні схожі на патрони калібром 223 з маркуванням НОМЕР_7, у кількісті 26 шт., поміщено до пакету 3424004; предмети зовні схожі на патрони калібром 338 з маркуванням НОМЕР_8, у кількісті 28 шт., поміщено до пакету 3424005; предмет зовні схожий на «RAIDER M556» з маркуванням НОМЕР_9 з коліматором, магніфіком та глушником, запаковано до поліетиленового пакету скріпленого стяжкою-пломбою В453984; предмет схожий на нарізну зброю моделі 110 SAVAGE ARMS № НОМЕР_10 з глушником та прицілом MARK 5 НD, запаковано до поліетиленового пакету скріпленого стяжкою-пломбою В453985, В453986; предмет схожий на нарізну зброю «BARETT 99№ НОМЕР_1 з прицілом «NIGHTFORSE», запечатано скотчем НПУ та пломбами самок лейками NPU- 1534505, NPU- 1534506, NPU- 1534507, NPU- 15345082.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що оскаржувана ухвала не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, висновки слідчого судді не підтверджуються дослідженими доказами, а слідчий суддя дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна.
Апелянт наголошує на тому, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна під час обшуку від 13.08.2025 було подано слідчим до Печерського районного суду м. Києва лише 06.11.2025, тобто фактично з порушенням строків, передбачених ч.5 ст. 171 КПК України.
Крім того, апелянт зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2025 у справі № 757/42407/25-к було задоволено скаргу адвоката на бездіяльність слідчого ГСУ НП України ОСОБА_8 , та зобов'язано повернути тимчасово вилучене майно власнику.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки 06.11.2025 оскаржувану ухвалу постановлено без виклику власника майна, копію ухвали власник майна не отримував, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_9 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025100060000984, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.06.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України.
13.08.2025 у період з 11 год. 27 хв. по 13 год. 29 хв. слідчим Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва проведено обшук гаражного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Радунська, 3, АГК «РАДОСИНЬ» НОМЕР_2 яким фактично користується ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якого було виявлено: предмети зовні схожі на патрони калібром 50 з маркуванням «НОМЕР_11, у кількісті 9 шт., поміщено до пакету EXP 0200539; предмети зовні схожі на патрони калібром 50BMG з маркуванням НОМЕР_3, у кількісті 78 шт., поміщено до пакету EXP 0373986; предмети зовні схожі на патрони калібром 7,62 з маркуванням НОМЕР_4, у кількісті 20 шт., поміщено до пакету EXP 0373987; предмети зовні схожі на патрони калібром 338 з маркуванням НОМЕР_5, у кількісті 51 шт., поміщено до пакету EXP 0200490; предмети зовні схожі на патрони калібром 338 з маркуванням НОМЕР_6, у кількісті 66 шт., поміщено до пакету 3424006; предмети зовні схожі на патрони калібром 223 з маркуванням НОМЕР_7, у кількісті 26 шт., поміщено до пакету 3424004; предмети зовні схожі на патрони калібром 338 з маркуванням НОМЕР_8, у кількісті 28 шт., поміщено до пакету 3424005; предмет зовні схожий на «RAIDER M556» з маркуванням НОМЕР_9 з коліматором, магніфіком та глушником, запаковано до поліетиленового пакету скріпленого стяжкою-пломбою В453984; предмет схожий на нарізну зброю моделі 110 SAVAGE ARMS № НОМЕР_10 з глушником та прицілом MARK 5 НD, запаковано до поліетиленового пакету скріпленого стяжкою-пломбою В453985, В453986; предмет схожий на нарізну зброю «BARETT 99№ НОМЕР_1 з прицілом «NIGHTFORSE» та глушником, запечатано скетчем НПУ та пломбами самок лейками NPU- 1534505, NPU- 1534506, NPU- 1534507, NPU- 1534508.
13.08.2025 постановою слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_8 вказані вилучені речі було визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні.
06.11.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку гаражного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Радунська, 3, АГК «РАДОСИНЬ» НОМЕР_2, яким фактично користується ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було виявлено та вилучено: предмети зовні схожі на патрони калібром 50 з маркуванням «НОМЕР_11, у кількісті 9 шт., поміщено до пакету EXP 0200539; предмети зовні схожі на патрони калібром 50BMG з маркуванням НОМЕР_3, у кількісті 78 шт., поміщено до пакету EXP 0373986; предмети зовні схожі на патрони калібром 7,62 з маркуванням НОМЕР_4, у кількісті 20 шт., поміщено до пакету EXP 0373987; предмети зовні схожі на патрони калібром 338 з маркуванням НОМЕР_5, у кількісті 51 шт., поміщено до пакету EXP 0200490; предмети зовні схожі на патрони калібром 338 з маркуванням НОМЕР_6, у кількісті 66 шт., поміщено до пакету 3424006; предмети зовні схожі на патрони калібром 223 з маркуванням НОМЕР_7, у кількісті 26 шт., поміщено до пакету 3424004; предмети зовні схожі на патрони калібром 338 з маркуванням НОМЕР_8, у кількісті 28 шт., поміщено до пакету 3424005; предмет зовні схожий на «RAIDER M556» з маркуванням НОМЕР_9 з коліматором, магніфіком та глушником, запаковано до поліетиленового пакету скріпленого стяжкою-пломбою В453984; предмет схожий на нарізну зброю моделі 110 SAVAGE ARMS № НОМЕР_10 з глушником та прицілом MARK 5 НD, запаковано до поліетиленового пакету скріпленого стяжкою-пломбою В453985, В453986; предмет схожий на нарізну зброю «BARETT 99№ НОМЕР_1 з прицілом «NIGHTFORSE», запечатано скотчем НПУ та пломбами самок лейками NPU- 1534505, NPU- 1534506, NPU- 1534507, NPU- 15345082.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого, погоджене прокурором, про накладення арешту на вищевказане майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вищезазначене майно, вилучене в ході проведення обшуку гаражного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Радунська, 3, АГК «РАДОСИНЬ» НОМЕР_2, яким фактично користується ОСОБА_10 , врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для власника майна чи інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Сукупність долучених до клопотання матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Твердження представника власника майна про безпідставність арешту вищевказаного майна відхиляються колегією суддів, з огляду на те, що вищезазначені речі вилучено у зв'язку із необхідністю їх збереження як речових доказів.
Так, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Сукупність долучених до клопотання матеріалів та, викладені у клопотанні слідчого, обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.
Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, недотримання органом досудового розслідування, визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України, строку звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, вочевидь, є недотриманням вимог КПК України, проте, таке порушення саме по собі не може бути безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються колегією суддів як такі, що не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегія суддів зауважує, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку.
У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Разом з тим, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2025 у справі № 757/42407/25-к було задоволено скаргу адвоката та зобов'язано слідчого повернути тимчасово вилучене майно, не впливають на правильність висновків слідчого судді про наявність підстав для арешту майна, позаяк зазначена апелянтом ухвала слідчого судді не є предметом даного апеляційного розгляду та викладені у ній висновки не мають преюдиціального значення у даному судового провадженні.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_11
Судді:
ОСОБА_12