вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 760/14986/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7087/2026Головуючий у суді першої інстанції - Кицюк В.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
23 квітня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Цалко Д.М.,
за участю:
представника позивача Соботника Р.В.,
представника відповідача Назаренка Є.О.,
розглянув у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Соботником Ростиславом Володимировичем, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати, стягнення витрат на відрядження,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс", згідно з яким просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» №149-ОС від 17 серпня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді консультанта з маркетингу у ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» з 17 серпня 2020 року;
- стягнути з ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1545560,93 грн;
- стягнути з ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 298880 грн;
- стягнути з ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» на користь ОСОБА_1 витрати на відрядження у розмірі 296384,97 грн;
- стягнути з ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» на користь ОСОБА_1 добові витрати за період відрядження у розмірі 499562,50 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 01 квітня 2011 року ОСОБА_1 призначено на посаду консультанта з маркетингу відповідно до наказу ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» від 01 квітня 2011 року №10/04.11-К.
03.06.2019 наказом генерального директора ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» №74/1-ВД ОСОБА_1 направлено у відрядження на 6 місяців з 03 червня 2019 року до Республіки Польща. Головному бухгалтеру наказано видати аванс на відрядження.
На період відрядження за ОСОБА_1 закріплено тз Audi Q7 3.0 TDI, який ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» орендує у Vakert EU s.r.o. на підставі контракту від 27 жовтня 2017 року №113/2017.
05.06.2019 о 16.00 год ОСОБА_1 затримано в Міжнародному аеропорту Краків-Баліце ім. Івана Павла ІІ на території Республіки Польща співробітниками Прикордонної варти РП, оскільки позивач перебував у розшуку у базі Інтерполу за поданням рф на підставі ухвали белгородського районного суду белгородської області рф від 29 листопада 2018 року.
07.06.2019 ОСОБА_1 звільнено з-під варти під майнове зобов'язання та покладено обов'язок проживати за визначеною судом адресою із забороною виїжджати з території Республіки Польщі.
07.07.2020 рішенням ІІІ кримінального відділення Краківського окружного суду закрито екстрадиційну справу та визнано ОСОБА_1 невинувати у вчиненні злочинів.
11.07.2020 ОСОБА_1 повернувся в Україну з відрядження, однак з незалежних від позивача причин строк відрядження збільшився.
24.07.2020 ОСОБА_1 прибув до місця постійної роботи та приступив до виконання своїх посадових обов'яків у ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс», отримавши лист про необхідність прибуття на роботу.
05.08.2020 ОСОБА_1 повідомив керівника ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» про те, що прибув на роботу та приступив до виконання посадових обов'язків.
17.08.2020 наказом ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» №149-ОС ОСОБА_1 звільнено за прогул без поважних причин.
Разом з тим, позивач вказував, що його звільнення проведено з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки його не було ознайомлено з наказом про звільнення та позивач копію такого наказу не отримував, а ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» не здійснило розрахунок ОСОБА_1 при його звільненні.
Оскільки позивач вважав 17 серпня 2020 року днем незаконного свого звільнення з роботи, відтак, на його думку, підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 серпня 2020 року по 30 червня 2023 року (день звернення до суду).
Крім того, за час перебування ОСОБА_1 у відрядженні з 04 грудня 2019 року по 10 липня 2020 року ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» не компенсувало позивачу витрати на відрядження та припинило виплачувати заробітну плату.
За вказаних обставин, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10.12.2025 у задоволенні позову відмовлено (т. 7, а.с. 26-36).
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.01.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Соботника Р.В. про ухвалення додаткового рішення (т. 7, а.с. 79, 80).
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що відповідач, як роботодавець, не дотримався свого обов'язку щодо належного повідомлення позивача про місцезнаходження його робочого місця, а зазначення відповідачем у листі від 24.07.2020 адреси місця роботи, за якою необхідно з'явитися позивачу, не є належним інформуванням його, як працівника, про робоче місце, оскільки усупереч ч. 1 ст. 29 КЗпП України, вказаний лист не містить інформації саме про робоче місце позивача (із зазначенням корпусу/кабінету, конкретної ділянки виробничої площі тощо); не є узгодженим способом повідомлення позивача про його робоче місце та надісланий вже після початку позивачем роботи.
Також, вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено провадження ним трудової діяльності, тобто фактичного виконання трудових обов'язків працівника - консультанта з маркетингу у період після повернення з відрядження, оскільки факт виконання ним відповідних обов'язків підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів (у тому числі, електронного листування), які складалися ним самостійно або за його участі та відображають результати його діяльності за посадою "Консультант з маркетингу".
Крім того, вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні вимог про стягнення витрат на відрядження, адже за відсутності факту ознайомлення із Положенням про відрядження та Наказом про відрядження, він не міг і не повинен був керуватися приписами Положення та Наказу про відрядження при вирішенні питання щодо компенсації витрат на відрядження.
Зауважує, що складені відповідачем акти про відсутність позивача на роботі не можуть вважатися належним доказом факту відсутності позивача на роботі, адже вони складені без зазначення місцезнаходження робочого місця працівника; не містять зазначення місця складання Актів, що унеможливлює ідентифікацію, де проводився розшук працівника; не містять конкретний час відсутності працівника, час складання акту; не містять відмітки про реєстрацію в журналі обліку документів.
Вказує, що на його переконання, суд першої інстанції взагалі не надав об'єктивної оцінки вимозі щодо стягнення невиплаченої заробітної плати, ототожнивши підстави нарахування та виплати заробітної плати за період відрядження із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку з незаконним звільненням (т. 7, а.с. 84-90).
У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Наказом №10/04.11-К Генерального директора ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» ОСОБА_5 від 01 квітня 2011 року «Про прийняття на роботу», прийнято ОСОБА_1 на посаду консультанта з маркетингу з 01 квітня 2011 року з посадом окладом згідно штатного розпису (т.1 а.с.27, т.2 а.с.36).
Наказом №74/1-ВД Генерального директора ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» ОСОБА_5 від 03 червня 2019 року «Про направлення працівника ТОВ «НВК «ТЕХІМПЕКС» у відрядження за кордон», з метою вирішення організаційних питань відряджено на 6 місяців з 03 червня 2019 року до Польщі консультанста з маркетингу ОСОБА_1 Технічне завдання відрядження: врегулювання відносин з компанією «Wtorplast S.A.» з якою у ТОВ «НВК «Техімпекс» укладено контракти та компанією «Pal.Van., s.r.o» з якою у ТОВ «НВК «Техімпекс» укладено контракти; вирішення питань які стосуються фінансування вищевказаних контрактів; здійснення ОСОБА_1 контролю за підготовкою до відвантаження та прийняття безпосередньої участі у здійснені робіт по прийманню-передачі та відвантаження Товару. ОСОБА_1 після повернення з відрядження звітувати про виконання завдання та здійснити розрахунок використаних коштів у порядку та строки, передбачені розділом 3 «Положення про відрядження» яке затверджено Генеральним директором ТОВ «НВК «ТЕХІМПЕКС» від 18 квітня 2017 року (т.2 а.с.37).
28.03.2020 ОСОБА_1 направив лист, у якому повідомив, що з червня 2019 року за рішенням польського суду вимушено перебуває у Польщі без права покинути її територію у зв'язку з тим, що рф оголосила ОСОБА_1 у міжнародний розшук через Інтерпол (Т.2 а.с.160-161). 30.03.2020 службовою запискою начальника юридичного відділу ОСОБА_6 повідомлено Генерального директора ТОВ «НВК «Техімпекс» ОСОБА_5 про отримання на електронну адресу ТОВ «НВК «Техімпекс» листа ОСОБА_1 про його затримання органами Інтерполу (т.2 а.с.170).
Відповідно до копії службової записки начальника юридичного відділу ОСОБА_6 від 22 липня 2020 року, адресованої Генеральному директору ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» ОСОБА_5, 22 липня 2020 року до ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» надійшов дзвінок старшого оперуповноваженого сектору спеціальної поліції Солом'янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9, який повідомив, що до Солом'янського УП ГУНП у м. Києві від ОСОБА_1 надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс», а саме його незаконне звільнення та несвоєчасну виплату заробітної плати. Однак, станом на сьогоднішній день, ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» на посаді консультанта з маркетингу (т.2 а.с.186).
22.07.2020, 23.07.2020, 24.07.2020, 27.07.2020, 28.07.2020, 29.07.2020, 30.07.2020, 31.07.2020, 03.08.2020, 04.08.2020, 06.08.2020, 06.08.2020, 07.08.2020, 10.08.2020, 11.08.2020, 12.08.2020, 13.08.2020, 14.08.2020, 17.08.2020 складено акти за підписами начальника відділу організації праці ОСОБА_8, начальника юридичного відділу ОСОБА_7, головного бухгалтера ОСОБА_3, про відсутність ОСОБА_1 , консультанта з маркетингу ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс», на роботі без поважних причин 22.07.2020, 23.07.2020, 24.07.2020, 27.07.2020, 28.07.2020, 29.07.2020, 30.07.2020, 31.07.2020, 03.08.2020, 04.08.2020, 05.08.2020, 06.08.2020, 07.08.2020, 10.08.2020, 11.08.2020, 12.08.2020, 13.08.2020, 14.08.2020, 17.08.2020 (т.2 а.с.191-209).
Генеральний директор ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» ОСОБА_5 направив ОСОБА_1 лист №897/07-20 від 24 липня 2020 року, відповідно до якого необхідно ОСОБА_1 прибути до місця постійної роботи (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 16, оф. 382) та надати письмові пояснення щодо відутності на роботі. Також данним листом нагадано про обов'язок працівника у передбачені законодавством строки прибути до місця постійної роботи (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 16, оф. 382) та відзвітувати про виконання технічного завдання, яке було метою відрядження та про використання коштів, виданих на відрядження (т.1 а.с.42, т.2 а.с.187-189).
На даний лист ОСОБА_1 надіслав Генеральному директору ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» ОСОБА_5 лист від 05 серпня 2020 року, у якому повідомив, що після повернення 11 липня 2020 року до України з відрядження у Республіці Польща, ОСОБА_1 невідкладно прибув до місця постійної роботи та приступив до виконання посадових обов'язків (в офісних приміщенням та на інших об'єктах ТОВ «НВК «Техімпекс», розташованих за адресами: 03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 16, секція 3, офіс 382; Київська обл., Яготинський район, с. Засупоївка, вул. Польова, 3, 7, 25, та ін). Також надані до ТОВ «НВК «Техімпекс» документи про понесенні у відрядженні витрати, а також усі необхідні документи стосовно ефективного виконання у період відрядження службових завдань (т.1 а.с.43, т.2 а.с.190).
06.08.2020 начальником відділу організації праці ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» ОСОБА_10 складено доповідну записку, яка адресована Генеральному директору ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» ОСОБА_5, про відсутність з 22 липня 2020 року по 06 серпня 2020 року ОСОБА_1 на робочому місці, по телефону ніякої інформації про причини відсутності не повідомив (т.2 а.с.211-212).
14.08.2020 складено акт за підписами начальника відділу організації праці ОСОБА_8, помічника юриста ОСОБА_2 , головного бухгалтера ОСОБА_3 , заступника генерального директора з правових питань та безпеки ОСОБА_4 , про телефонний дзвінок ОСОБА_1 щодо вияснення причин відсутності на роботі, відповідно до якого ОСОБА_1 на телефонний дзвінок не відповів (т.2 а.с.214).
Наказом №149-ОС Генерального директора ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» ОСОБА_5 від 17 серпня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул», звільнено ОСОБА_1 , консультанта з маркетингу, 17 серпня 2020 року за прогул без поважних причин, згідно п.4 ст.40 КзПП України (Т.2 а.с.215). 17.08.2020 начальник відділу організації праці ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» ОСОБА_11 направив ОСОБА_1 лист №990/08-20 про необхідність одержати трудову книжку у відділі кадрів ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» у зв'язку із звільненням за прогул без поважної причини (т.2 а.с.216-217).
Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
Разом з цим, відповідно до сталої судової практики у такій категорії спорів причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов'язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров'я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази (постанови Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі № 756/8875/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 486/78/23, від 05 жовтня 2023 року у справі № 671/2022/22, від 20 вересня 2023 року у справі № 309/399/22).
Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з'ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 757/45015/20-ц.
Відсутність працівника на роботі може бути зафіксовано відповідним актом. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.
Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез'явлення працівника на роботі. У таких документах обов'язково зазначаються не тільки дата, а й певний час відсутності працівника.
Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, поважними причинами мають бути обставини, які об'єктивно перешкоджали працівнику з'явитися на роботу і не могли бути ним усунені.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 761/48981/19, від 14 червня 2023 року у справі № 727/3770/21.
Разом з тим, за правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався, серед іншого, на те, що після повернення 11.07.2020 до України з відрядження у Республіці Польща, він невідкладно прибув до місця постійного роботи та приступив до виконання посадових обов'язків у ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс».
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, вказані твердження позивача спростовуються наявними у матеріалах справи актами від 22.07.2020, 23.07.2020, 24.07.2020, 27.07.2020, 28.07.2020, 29.07.2020, 30.07.2020, 31.07.2020, 03.08.2020, 04.08.2020, 06.08.2020, 06.08.2020, 07.08.2020, 10.08.2020, 11.08.2020, 12.08.2020, 13.08.2020, 14.08.2020, 17.08.2020 про відсутність консультанта з маркетингу ОСОБА_1 на роботі.
Тобто, у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, що підтверджують відсутність позивача на робочому місці протягом робочого дня.
Крім того, працівниками ТОВ "НВК "Техімпекс" щодо даних обставин було складено наступні документи:
- доповідна записка головного бухгалтера ОСОБА_3 про відсутність фінансового звіту після повернення з відрядження від 06.08.2020;
- доповідна записка начальника відділу організації праці про вжиті заходи з'ясування причин відсутності працівника на роботі від 06.08.2020;
- службова записка провідного бухгалтера щодо табелювання за прогул від 06.08.2020.
Також, 14.08.2020 працівниками відповідача, з метою з'ясування причин відсутності на роботі, було здійснено телефонний дзвінок до позивача, на який останній не відповів, про що складено Акт від 14.08.2020.
Посилання апелянта на те, що відповідач, як роботодавець, не дотримався свого обов'язку щодо належного повідомлення позивача про місцезнаходження його робочого місця, а зазначення відповідачем у листі від 24.07.2020 адреси місця роботи, за якою необхідно з'явитися позивачу, не є належним інформуванням його, як працівника, про робоче місце, колегія суддів вважає безпідставними, адже у своєму листі від 05.08.2020, скерованому відповідачу, він, зазначаючи, що прибув до місця постійної роботи та приступив до виконання посадових обов'язків (в офісних приміщеннях та інших об'єктах ТОВ №НВК "Техімпекс", розташованих за адресами: 03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 16, секція 3, офіс 382; Київська обл., Яготинський р-н, с. Засупоївка, вул. Польова, 3, 7, 25 та інш.), фактично визнає факт наявності закріпленого за ним робочого місця, чим спростовує власну позицію щодо його відсутності.
Доводи апелянта про те, що посадові обов'язки консультанта з маркетингу ОСОБА_1 не визначені на підприємстві, відтак не передбачають його присутність саме на робочому місті, колегія суддів відхиляє, адже, як вірно встановлено судом першої інстанції, у матеріалах справи відсутні докази проведення трудової діяльності, тобто фактичного виконання трудових обов'язків працівника, консультанта з маркетингу ОСОБА_1 у такі дати: 22.07.2020, 23.07.2020, 24.07.2020, 27.07.2020, 28.07.2020, 29.07.2020, 30.07.2020, 31.07.2020, 03.08.2020, 04.08.2020, 05.08.2020, 06.08.2020, 07.08.2020, 10.08.2020, 11.08.2020, 12.08.2020, 13.08.2020, 14.08.2020, 17.08.2020.
Твердження апелянта про те, що акти, які стали підставою для його звільнення, не містять адреси та конкретного місця їх складання, а отже не можуть підтверджувати порушення працівником трудової дисципліни та вчинення прогулу, на увагу не заслуговують, адже всі Акти про відсутність на роботі, які складені ТОВ "НВК "Техімпекс", свідчать про те, що відповідач зафіксував факт того, що ОСОБА_1 був відсутній у всіх виробничих площах ТОВ "НВК "Техімпекс", а вказівка дати в кожному такому Акті свідчить про те, що ОСОБА_1 відсутній був протягом усього робочого дня, тобто проставляння точного часу такої відсутності не було необхідним, оскільки законодавство не встановлює вимог до форми акту.
Таким чином, встановивши, що звільнення позивача відбулося в межах вимог чинного законодавства та без порушення прав і законних інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати за період лютий-червень 2020 року у розмірі 224160 грн. та за період липень-серпень 2020 року, адже у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, у вказані періоди позивач фактично виконував свої посадові обов'язки.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на відрядження та добових витрат за період відрядження, слід зазначити наступне.
Відповідно до п.1.1. р.1 Положення про відрядження, затвердженого Генеральним директором ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» ОСОБА_5 від 18 квітня 2017 року, відрядженням вважається похздка працівника, а також члена керівного органу підприємства (співвласника, власника) за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Така похздка вважається відрядженням за наявності документів, що підтверджують її зв'язок з господарською діяльністю підприємства.
Згідно з п.3.1. р.3 Положення про відрядження, затвердженого Генеральним директором ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» ОСОБА_5 від 18 квітня 2017 року, відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження технічного завдання, у якому визначено мету виїзду, завдання та очікувані результати відрядження, порядок, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням надається його копія з перекладом), і кошторису витрат. Строк відрядження визначається керівником.
Відповідно до абз.3 п.3.2. р.3 Положення про відрядження, затвердженого Генеральним директором ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» ОСОБА_5 від 18 квітня 2017 року, рішення про продовження строку відрядження керівник приймає після прибуття працівника до місця постійної роботи на підставі його доповідної записки, яка оформляється відповідним наказом (розпорядженням) керівника підприємства.
Згідно з п. 3.16. р. 3 Положення про відрядження, затвердженого Генеральним директором ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» ОСОБА_5 від 18 квітня 2017 року, після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, надати звіт про використання коштів, виданих на відрядження.
Також, відповідно до вищезазначеного Положення про відрядження, рішення про продовження строку відрядження керівник приймає після прибуття працівника до місця постійної роботи на підставі його доповідної записки, яка оформляється відповідним наказом (розпорядженням) керівника підприємства.
Разом із звітом подаються документи (в оригіналі), які щасвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, платіжною карткою, безготівковим перерахуванням).
Так, як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2020 головним бухгалтером ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» ОСОБА_3 складено доповідну записку, яка адресована Генеральному директору ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» ОСОБА_5, про відсутність фінансового звіту після повернення з відрядження ОСОБА_1 .
При цьому, як вже зазначалося вище, Генеральний директор ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» ОСОБА_5 направив ОСОБА_1 лист №897/07-20 від 24 липня 2020 року, в якому, серед іншого, зазначив про обов'язок працівника у передбачені законодавством відзвітувати про виконання технічного завдання, яке було метою відрядження та про використання коштів, виданих на відрядження.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем після повернення з відрядження, у визначений Положенням про відрядження строк, не надано звіт про використання коштів, а також не прибув до місця роботи та не подав керівнику доповідну записку про продовження строку відрядження, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення витрат на відрядження та добових витрат за період відрядження, не охоплений дією Наказу №74/1-ВД від 03 червня 2019 року про відрядження строком на 6 місяців з 03 червня 2019 року до Польщі консультанста з маркетингу ОСОБА_1 .
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивача не ознайомлювали з Положеннями про відрядження та з наказом про відрядження, оскільки вони спростовуються самим фактом перебування позивача у відрядженні з 03.06.2019, отриманням авансу, користуванням службовим автомобілем тощо.
З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення.
Крім цього, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його поясненнями на обгрунтування позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Соботником Ростиславом Володимировичем, - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати, стягнення витрат на відрядження, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 01 травня 2026 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова