справа №757/12706/26-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/3069/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
23 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваної: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 з доповненнями на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 209 КК України, у кримінальному провадженні №12022000000000855 від 31 серпня 2022 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погодженого прокурором першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовлено.
Застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покладено на підозрювану ОСОБА_7 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватись від спілкування з особами, що мають процесуальний статус у кримінальному провадженні та на яких у письмовій формі вкаже слідчий, прокурор;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено строк дії ухвали слідчого судді тривалістю - до 28 квітня 2026 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 подала до суду три аналогічні за змістом та вимогами апеляційні скарги, які підлягають розгляду як одна, та просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строк на 60 днів; визначити підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 грн; у разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , а також іншими свідками у кримінальному провадженні, як безпосередньо, так і через інших осіб; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Уважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
У доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що враховуючи, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів та існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що вона може здійснити дії, передбачені пунктами 1-5 частини першої статті 177 КПК України, ОСОБА_7 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вказує, що підозрювана ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки кримінальні правопорушення, передбачені частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 209 КК України, що інкримінуються ОСОБА_7 , у своїй сукупності є тяжкими і передбачають можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Зауважує, що будучи адвокатом ОСОБА_7 набула широке коло знайомств і зав'язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які вона може використати з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду, у тому числі шляхом залишення території України.
Посилається на те, що ОСОБА_7 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а саме: № НОМЕР_1 , виданий 18 грудня 2019 року ВОД №2 УОДПГУ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, дійсний до 18 грудня 2029 року, яким може скористатися у будь-який момент для виїзду за кордон та залишити територію України.
Зазначає, що ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, з огляду на те, що ОСОБА_7 тривалий час здійснює адвокатську діяльність, має значний професійний досвід, стійкі ділові зв'язки з працівниками судових органів, правоохоронних органів Київської області, а також з представниками експертних установ та інших суб'єктів, залучених до кримінального провадження. Наявність таких зав'язків та професійних контактів надає їй можливість вільно комунікувати з відповідними службовими особами, отримувати інформацію про рух матеріалів кримінального провадження, місця їх зберігання, а також впливати на процес доступу до них.
ОСОБА_7 може надавати поради, вказівки або іншим чином координувати дії осіб, причетних до зберігання чи обігу документів, що мають доказове значення. з метою їх приховування, знищення або викривлення змісту, а також узгоджувати позиції з іншими можливими співучасниками кримінального провадження.
Також, використовуючи свої професійні контакти у судах України, правоохоронних органах та експертних установах, ОСОБА_7 може намагатися отримати у позапроцесуальний спосіб інформацію щодо перебігу досудового розслідування, змісту поданих клопотань, результатів їх розгляду, матеріалів, що направляються до суду під час здійснення судового контролю, або до експертних установ для проведення експертиз, що створює додаткові ризики для забезпечення належного збереження доказів.
Наголошує, підозрювана ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема, зважаючи на те, що матеріалами кримінального провадження підтверджено, що підозрювана ОСОБА_7 впливала на підозрюваного ОСОБА_15 щоб той надав органу досудового розслідування неправдиві показання щодо обставин, які є предметом доказування у даному кримінальному провадженні, тисла на нього психологічно та залякувала.
Вказує, що підозрювана ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється, зважаючи на те, що підозрювана може сприяти іншим невстановленим особам, які могли брати участь у вчиненні кримінальних правопорушень, шляхом повідомлення їм інформації, яка стала їй відомою у зв'язку з набуттям статусу підозрюваної та реалізацією передбачених законодавством відповідних процесуальних прав. З урахуванням того, що підозрювана ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні ряду тяжких злочинів, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані їй кримінальні правопорушення, використовуючи наявні професійні зв'язки, вона може надати неправомірну вигоду службовим особам, що само по собі утворює ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, передбачених статтями 368, 369 КК України.
На переконання сторони обвинувачення, застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на неї процесуальних обов'язків та запобігання наявним ризикам, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрювана з метою уникнення кримінальної відповідальності буде вчиняти активні дії, спрямовані на унеможливлення проведення швидкого, повного та неупередженого розслідування.
Зауважує, що наведені обставини свідчать про необхідність ізоляції підозрюваної ОСОБА_7 на час досудового розслідування, що є можливим лише у разі тримання її під вартою.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу з наведених у скарзі підстав, думку підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022000000000855, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 31 серпня 2022 року за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною першою статті 366, частиною першою статті 376-1 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 209 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 209 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 190 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 209 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 209 КК України та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 362 КК України.
03 березня 2026 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статей 36, 40, 42, 276-278, 480, 481 КПК України та пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 209 КК України.
04 березня 2026 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене прокурором першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 209 КК України, у кримінальному провадженні №12022000000000855 від 31 серпня 2022 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погодженого прокурором першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовлено.
Застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покладено на підозрювану ОСОБА_7 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватись від спілкування з особами, що мають процесуальний статус у кримінальному провадженні та на яких у письмовій формі вкаже слідчий, прокурор;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено строк дії ухвали слідчого судді тривалістю - до 28 квітня 2026 року.
З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Положеннями частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до пункту «с» частини першої статті 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
За змістом положень частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 209 КК України, та доведено існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
При цьому, слідчий суддя взяв до уваги документи та відомості, надані стороною захисту, які свідчать про наявність у ОСОБА_7 тяжкої хвороби, міцних соціальних зв?язків, відсутність даних про вчинення нею інших адміністративних та кримінальних правопорушень, позитивну характеристику та дійшов висновку, що доводи клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об'єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як уважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього матеріали, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_7 до інкримінованого їй кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 209 КК України, та визнав доведеним існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді, що доводи клопотання про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання у клопотанні, не підтвердженні належними та об'єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені, а також, що документи та відомості, надані стороною захисту, які свідчать про наявність у ОСОБА_7 тяжкої хвороби, міцних соціальних зв?язків, відсутність даних про вчинення нею інших адміністративних та кримінальних правопорушень, позитивну характеристику, є достатніми для застосування відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, оскільки, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності вказаних ризиків, а саме можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється, колегія суддів установила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній, характер кримінальних правопорушень та конкретні обставини інкримінованих їй дій.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною першою статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
На переконання колегії суддів, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні належним чином обґрунтовано, що враховуючи, що інкриміновані ОСОБА_7 кримінальні правопорушення, передбачені частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 209 КК України, у своїй сукупності є тяжкими і передбачають можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років з конфіскацією майна, а також, що ОСОБА_7 , будучи адвокатом, має широке коло знайомств і зав'язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, тривалий час здійснює адвокатську діяльність, має значний професійний досвід, стійкі ділові зв'язки з працівниками судових органів, правоохоронних органів Київської області, а також з представниками експертних установ та інших суб'єктів, залучених до кримінального провадження, усвідомлюючи тяжкість покарання, з метою уникнення відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється.
Окрім того, дійшовши висновків, що доводи клопотання про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання у клопотанні, не підтвердженні належними та об'єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені та застосувавши щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя не в повній мірі оцінив порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, не врахував тяжкість інкримінованих підозрюваній кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення та їх наслідки, не співставив вказані обставини із реальною можливістю забезпечити запобіжним заходом у вигляді особистого зобов'язання впевненість у тому, що ОСОБА_7 не буде порушувати покладені на неї процесуальні обов'язки, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність органом досудового розслідування підстав для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
На переконання колегії суддів, наведені слідчим у клопотанні ризики є обґрунтованими та такими, що виправдовують утримання ОСОБА_7 під вартою. Встановлені під час апеляційного розгляду обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які колегія суддів уважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.
Колегією суддів враховуються посилання захисника на відомості про особу підозрюваної, наявність у ОСОБА_7 тяжкої хвороби, міцних соціальних зв?язків, відсутність даних про вчинення нею інших адміністративних та кримінальних правопорушень, позитивну характеристику.
Однак, вказані відомості про особу підозрюваної не зменшують існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та не спростовують сумнівів щодо достатності застосованого слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання для забезпечення виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків та запобігання установленим ризикам.
Крім того, стороною захисту не надано відомостей про неможливість утримання ОСОБА_7 під вартою за станом здоров'я.
Таким чином, на переконання колегії суддів, дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, не співставив існуючі у справі ризики, характер та тяжкість кримінального правопорушення, його наслідки, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого.
Даних, які б унеможливлювали утримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, виходячи з положень пункту 2 частини третьої статті 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, встановивши обґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» пункт 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «S.B.C. v. the UK» пункти 23-24).
З урахуванням наведеного у сукупності, враховуючи процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_7 та дані про її особу, яка раніше не судима, має постійне місце проживання та реєстрації, ураховуючи її репутацію та міцність соціальних зв'язків, вік та стан здоров'я, майновий стан, колегія суддів дійшла висновку про можливість визначення підозрюваній застави у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно пункту 2 частини п'ятої статті 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, та покликаний забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Ураховуючи обставини інкримінованих підозрюваній кримінальних правопорушень, дані про його особу, враховуючи її майновий стан та інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками буде розмір застави у вигляді 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень у національній грошовій одиниці з покладенням на неї обов'язків, у разі внесення застави, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, на даному етапі розслідування такий запобіжний захід є достатнім стримуючим заходом для підозрюваного, здатен забезпечити його належну процесуальну поведінку і виконання покладених на нього обов'язків.
З урахуванням вимог частини четвертої статті 196, частини першої статті 197 КПК України, колегія суддів, дійшовши висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді та застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, вважає за необхідне визначити строк тримання під вартою ОСОБА_7 у межах строку досудового розслідування до 28 квітня 2026 року включно.
Визначаючи строк дії обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України, покладених на підозрювану у разі внесення застави, колегія суддів уважає за необхідне визначити такий строк відповідно до вимог частини сьомої статті 194 КПК України у межах строку досудового розслідування кримінального провадження, а саме до 28 квітня 2026 року включно.
За таких обставин, виходячи з положень пункту 2 частини третьої статті 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення клопотання слідчого та застосування відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з одночасним визначенням застави у вигляді 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень, та покладенням на неї обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України, у разі внесення застави.
Керуючись статтями 176-178, 179, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 з доповненнями - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене прокурором першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 28 квітня 2026 року включно.
Взяти підозрювану ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду негайно.
Визначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) гривень у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ: 42258617, Банк надавача послуг: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
Підозрюваний або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу у розмірі, зазначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.
На підставі частини п'ятої статті 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, такі додаткові обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом та вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави і з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, встановленої в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду без поважних причин або не повідомить про причини неявки, застава звертається в дохід держави, зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом для використання судового збору.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків визначити до 28 квітня 2026 року включно.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4