Справа № 168/283/26
Провадження № 2/168/256/26
30 квітня 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі
головуючого-судді Хаврони О.Й.,
з участю: секретаря Островерхої Т.С.,
розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
27.03.2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.02.2025 року ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі ТОВ «Лінеура Україна») в електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5338147. За умовами договору кредит у розмірі 10000 грн. наданий на строк 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед позичальником виконало, перерахувавши за допомогою платіжного провайдера на зазначену відповідачем в договорі платіжну картку № НОМЕР_1 кошти в розмірі 10000 грн. На підставі договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025 ТОВ «Лінеура Україна» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», включивши відповідача в реєстр боржників. Після переходу права вимоги до позивача відповідач не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості. У зв'язку із неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 48627,56 грн., з яких 9999 грн. тіло кредиту, 23082,57 грн. проценти нараховані первісним кредитодавцем, 10545 грн. проценти нараховані позивачем, 5000 грн. штрафні санкції, а також 2422,40 грн. судового збору і 10000 грн. витрат на правничу допомогу.
Ухвалою судді від 08.04.2026 року провадження у справі відкрито та розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у позові просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України була належним чином повідомлена, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала, у зв'язку із чим, враховуючи згоду позивача, суд проводить заочний розгляд справи (в порядку, встановленому ст.280 ЦПК).
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв'язку з неявкою всіх учасників справи (ч.2 ст.247 ЦПК).
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 23.02.2025 року відповідач ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на вебсайті credit7.ua створила Особистий кабінет позичальника, вказала свої персональні дані, паспорт громадянина України, пройшла перевірку у системі BankID Національного банку і використовуючи персональний одноразовий ідентифікатор 10157 уклала 23.02.2025 року з ТОВ «Лінеура Україна» електронний договір №5338147 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
У договорі (а.с.84-96) сторони погодили усі істотні умови кредитування:
кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн. (п.1.2) шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу - платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1), на строк 360 днів з періодичністю платежів кожні 30 днів (п.1.3).
За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою, яка становить 0,95% за кожен день користування кредитом, яка застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного у п.1.3. договору (1.4.1).
Комісія за надання кредиту 1000 грн., нараховується разово в дату надання кредиту (1.4.).
Умовами договору передбачена пролонгація договору за ініціативою позичальника (п.1.3.1).
У випадку невиконання або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов'язань за договором товариство має право нарахувати штраф, порядок і розмір якого зазначений в п. 6.3, 6.4 договору.
Детальна інформація про умови кредитування відображена у Паспорті споживчого кредиту (а.с.64-65).
ТОВ «Лінеура Україна» виконало зобов'язання за договором, 23.02.2025 року перерахувало на зазначену відповідачем у договорі платіжну карту № НОМЕР_2 за допомогою системи iPay, що підтверджується листом ТОВ «УПР» №1-0311 від 03.11.2025 року (а.с. 78) та договором №РК-П-19/03-01 про переказ коштів від 12.03.2019 (а.с.47-49).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 23.02.2025 року № 5338147 ОСОБА_1 01.03.2025 року внесла платіж в сумі 1665,01 грн., з яких первісний кредитор відніс 0,01 грн на погашення тіла кредиту, 665 грн. на погашення процентів, а 1000 грн. на погашення комісії. Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором станом 30.10.2025 року у відповідача перед ТОВ «Лінеура Україна» рахується заборгованість у сумі 38082,56 грн, з яких тіло кредиту 9999,99 грн., заборгованість за процентами 23082,57 грн., штрафні санкції 5000 грн. (а.с. 68-72).
Між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна» 30.10.2025 укладений договір факторингу № 30/10/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило за грошові кошти ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»» право грошової вимоги, строк зобов'язань яких настав або виникне в майбутньому до боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Лінеура Україна». Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору (а.с.50-60) .
Згідно з витягом із реєстру боржників до договору факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №5338147 в сумі 38082,56 грн. (а.с. 76-77).
ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» після відступлення права вимоги за Кредитним договором до відповідача у межах строку дії договору (з 31.10.2025 року до 18.02.2026) за 111 дні нараховані проценти за користування кредитом у сумі 8618,40 грн, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості (а.с. 73-74).
Згідно з ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.626, 628 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).
В силу ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).
Відповідно до ст.3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
У постанові від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
Судом встановлено, що кредитний договір, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.
ОСОБА_1 при укладенні договору пройшла ідентифікацію за паспортними даними, ідентифікаційним кодом, номером мобільного телефону, погодилася на запропоновані умови кредитування і скористалася кредитом.
Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.
Позивачем на підтвердження права вимоги до відповідача надані копія договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025 року, докази оплати за договором, акт прийому-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру, тому суд вважає, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підтвердило факт переходу до нього права вимоги за Договором №5338147 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.02.2025 року, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Лінеура Україна».
Відповідач не надала суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору, тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до неї право вимоги, позовні вимоги є підставними.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з наданими первісним кредитором та позивачем розрахунками за ОСОБА_1 рахується заборгованість за Договором №5338147 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.02.2025 року в загальному розмірі 48627,56 грн.
Позивачем заявлено до стягнення 9999,99 грн. тіла кредиту, розмір якого обрахований первісним кредитором з урахуванням внесеного відповідачем 03.03.2025 року платежу в сумі 1665,01 грн., з яких 665 грн. первісний кредитор зарахував на погашення процентів, 1000 грн. - на комісію, а 0,01 грн - на тіло кредиту.
Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 9999,99 грн. Відповідач розмір основного боргу за кредитом не спростувала.
Окрім тіла кредиту позивачем до стягнення заявлені проценти в загальному розмірі 23082,57 грн., з яких 23082,57 грн. - проценти нараховані первісним кредитодавцем з дати видачі кредиту до відступлення права вимоги, та 10545 гривень - проценти нараховані позивачем з дати відступлення права вимоги в межах строку кредитування (до 18.02.2026 року).
В силу ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.1 4 ст.1056-1 ЦК України).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Розмір процентів відповідає приписам ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», якими передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року № 498-IX та набрала чинності 24.12.2023 року.
Заявлені позивачем до стягнення проценти на суму 33627,57 грн. нараховані в межах обумовленого сторонами кредитного договору строку кредитування, із застосуванням погодженої процентної ставки, а тому також підлягають стягненню з відповідача.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.
П.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки відповідач прострочила виконання грошового зобов'язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, штраф в розмірі 5000 грн. стягненню не підлягає.
Відтак, загальна сума заборгованості за Договором №5338147 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.02.2025 року складає 43627,56 грн. (9999,99 грн. тіло кредиту+ 33627,57 грн проценти).
Відповідно до вимог ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідач доказів належного виконання кредитних зобов'язань чи контррозрахунок заборгованості не надала.
У ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги суд задовольнив на 89,72%.
Ч.3 ст.133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18)
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
- чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Крім того, відповідно до ст.137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Позивачем заявлено до стягнення 10000 грн. витрат на правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 укладеного з адвокатом Столітнім М.М., ордер від 23.03.2026 року, заявку на виконання доручення №16756 від 23.02.2026 рокау, копію Акту приймання-передачі виконаних робіт від 23.03.2026 року, рахунок на оплату послуг.
Перевіряючи зміст поданих документів судом встановлено, що за умовами договору (п.4.8) про надання правової допомоги клієнт здійснює оплату гонорару згідно узгодженого та підписаного Акту прийому передачі виконаних робіт протягом 30 днів з моменту набуття рішенням суду по справі законної сили. На час ухвалення рішення витрати на правничу допомогу позивачем не оплачені.
Згідно з Актом прийому-передачі виконаних робіт від 23.03.2025 року до складу витрат на правничу допомогу включена позиція «10» - представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства в тому числі в судових засіданнях (вартість 1640 грн), проте розгляд справи проведено за відсутності представника позивача, тому ці витрати не підлягають компенсації.
Також на переконання суду суто технічну функцію виконує підготовка інших документів (крім процесуальних) (позиція «8» вартість 840 грн), а тому ці витрати не підлягають відшкодуванню, що відповідає позиції висловленій Верховним Судом у постанові від 19.06.2024 у справі № 170/332/22.
З урахуванням критерію реальності та необхідності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, суд вважає необхідним їх зменшити до 5880 грн.
Таким чином, з урахуванням того, що позов задоволений частково (89,72%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5275,53 грн. (5880 * 89,72% = 5275,53 грн) та судовий збір у розмірі 2388,70 грн.
На підставі викладеного, ст. 3, 6, 207, 256, 257, 267, 263, 512-514, 516, 530, 536, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077 ЦК України, та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 5338147 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.02.2025 року в розмірі 43627 (сорок три тисячі шістсот двадцять сім) грн. 56 коп.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 70 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5275 (п'ять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 53 коп.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», адреса місця знаходження: вул.Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м.Київ, код ЄДРПОУ 44559822.
Представник позивача: Столітній Михайло Миколайович, адреса місця знаходження: вул.Короленка (Чорних Запорожців), 60Б/93, м.Бровари, Київська область, РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне рішення суду складене 30.04.2026 року.
Суддя О. Й. Хаврона