Справа № 159/3983/25
Провадження № 2/159/97/26
05 травня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А)до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі позивач, ТОВ «Споживчий центр») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №15.04.2024-100002343 від 15.04.2024 у розмірі 14070 грн., яка складається з: 6000 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 6000 грн. - заборгованості за нарахованими процентами; 900 грн. - заборгованості за комісією; 1500 грн. - заборгованості за неустойкою.
Позов обґрунтовано тим, що 15 квітня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр»» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №15.04.2024-100002343 про надання кредиту шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 6000 грн. шляхом переказу на платіжну карту, зі строком дії 70 днів до 23 червня 2024 року та зі сплатою 1,35% фіксованою незмінною процентною ставкою від суми кредиту за кожний день користування.
Незважаючи на виконання позивачем умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання по кредитному договору перед позивачем не виконав, внаслідок чого у позичальника перед позикодавцем виник борг, сума якого заявлена до стягнення.
Оскільки відповідач своїх зобов'язань не виконав, тому має непогашену заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» у загальній сумі 14070 грн., яку позивач просив стягнути за кредитним договором, а також 2422,40 грн. судового збору.
Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07.07.2025 року відкрито провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім цього, відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
У строк, встановлений судом, відповідач відзив на пред'явлений позов не подав.
Таким чином, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення.
Згідно вимог ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 15.04.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №15.04.2024-100002343 (далі кредитний договір) складається з: пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти); заявки кредитного договору № 15.04.2024-100002343 (кредитної лінії); відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 15.04.2024-100002343 (кредитної лінії).
Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 6000 грн. строком на 70 днів з фіксованою незмінною ставкою у розмірі 1,35 % за один день користування кредитом, з датою повернення кредиту - 23.06.2024. Даний договір підписаний відповідачем після проходження ідентифікації шляхом використання системи BankID Національного банку України.
На підтвердження укладення кредитного договору позивачем долучено заявку кредитного договору, пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), підтвердження укладення кредитного договору, інформацію з BankID щодо позичальника. Документи підписані відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора «Е595».
Згідно з копією паспорта споживчого кредиту, відповідача повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредиту на суму 6000 грн., зокрема типу кредиту, суму ліміту, строку кредитування, процентної ставки, типу процентної ставки; орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, повернення кредиту та про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором. Паспорт споживчого кредиту також ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором «А595».
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (пункт третій частини першої статті 3 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Судом встановлено, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.
Відповідно до п. 4.1. Договору, кредитодавець надає позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту - банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5457-08XX-XXXX-2516.
Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено позичальником у спірному кредитному договорі.
Перерахування грошових коштів у розмірі 6000 грн саме відповідачу підтверджено долученою позивачем квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення платежу за допомогою системи LiqPay 15.04.2024 о 14:30 на зазначені саме відповідачем реквізити картки - 545708*16, призначення платежу - видача за договором кредиту № 15.04.2024-100002343 .
Вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання позивачем свого обов'язку щодо надання коштів відповідачу ОСОБА_1 за кредитним договором № №15.04.2024-100002343 від 15.04.2024.
Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами ОСОБА_1 суду надано не було.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, комісію та неустойку.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Розрахунком суми заборгованості по кредитному договорі доводиться та обставина, що у відповідача перед позивачем наявна сума заборгованості, а саме: сума заборгованості за кредитним договором №15.04.2024-100002343 в розмірі 14070 грн., яка складається з: 6000 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 6000 грн. - заборгованості за нарахованими процентами; 900 грн. - заборгованості за комісією; 1500 грн. - заборгованості за неустойкою.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти за цим договором, належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, не повернув у передбачений договором строк тіло кредиту, проценти за користування кредитними коштами та комісію, пов'язану із наданням кредиту, у зв'язку із чим, відповідно до умов укладеного договору, у нього виник обов'язок відшкодування заборгованості за кредитним договором.
Відповідач, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не спростував розрахунок заборгованості, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження повернення позивачу отриманих в кредит коштів, сплати нарахованих процентів та комісії за користування кредитними коштами.
Виходячи з того, що відповідач не виконав зобов'язання за кредитним договором щодо повернення основної суми боргу, сплати відсотків та комісії, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення основного боргу у розмірі 6000 грн., сплати відсотків в розмірі 5670 грн. та комісії в сумі 900 грн. підлягає задоволенню, що разом становить 12570 грн.
Разом з тим, щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 1500 грн. суд не погоджується з огляду на наступне.
Пунктом 13 Заявки кредитного договору (кредитної лінії) № 30.07.2024-100000908 сторони Кредитного договору обумовили, що неустойка становить 60 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми виконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Водночас ч. 1ст. 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Проте, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, законодавець передбачив особливості регулювання наслідків прострочення (невиконання, часткового виконання) грошових зобов'язань у період дії воєнного або надзвичайного стану та протягом 30 днів після їх припинення або скасування. Це стосується договорів позики, кредитних договорів та договорів про споживчий кредит.
Згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у цей період позичальник звільняється від відповідальності за ст. 625 ЦК України та від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язань. Нараховані після 24.02.2022 неустойки підлягають списанню кредитодавцем.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі№ 910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.
Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
Так, з 24.02.2022 і дотепер в Україні діє воєнний стан.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником неустойки у розмірі 60 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми виконаного/неналежно виконаного зобов'язання, проте згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позичальники, у період воєнного стану звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов'язаннях.
У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки в розмірі 1500 грн. слід відмовити.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, виходячи з пропорційності задоволених вимог, в сумі 2164,14 грн. (12570 грн. х 100 % : 14070 грн. х 2422,40 грн. = 2164,14 грн.).
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, на підставі ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 611,1048, 1049, 1050 ЦК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А)до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 15.04.2024-100002343 від 15.04.2024 року в розмірі 12570 (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 00 коп. та судові витрати по справі в сумі 2164 (дві тисячі сто шістдесят чотири) грн. 14 коп.
В задоволені решти вимог позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий:П. Ю. БОЙЧУК