Справа № 560/3449/26
іменем України
05 травня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України, що полягає у не розгляді рапортів військовослужбовця ОСОБА_1 від 09.02.2026, 18.02.2026, 25.02.2026 про його звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" в редакції Закону № 4170-IX від 19.12.2024 р за наявності у нього матері ОСОБА_2 з числа осіб з інвалідністю ІІ групи загального захворювання та потребою в сторонньому догляді за Висновком ЛКК та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України повторно розглянути рапорти військовослужбовця ОСОБА_1 від 10.02.2026, 18.02.2026, 25.02.2026 про його звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" в редакції Закону № 4170-IX від 19.12.2024 р за наявності у нього матері ОСОБА_2 з числа осіб з інвалідністю ІІ групи загального захворювання та потребою в сторонньому догляді за Висновком ЛКК з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позовних позивач зазначає, що перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , як військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з 02 лютого 2026 року по теперішній час.
Позивач подав рапорти до командира військової частини НОМЕР_1 від 09.02.2026, 18.02.2026 та 25.02.2026 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", яким передбачено звільнення військовослужбовця під час воєнного стану за сімейними обставинами або з інших поважних причин, а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
За результатами розгляду рапортів ОСОБА_1 , військовою частиною НОМЕР_1 відмовлено позивачу у звільненні з військової служби, у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів щодо здійснення постійного догляду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що з долучених до рапорту документів не є можливим встановити факт відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення матері Позивача, які могли б здійснювати за нею догляд.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , як військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з 02 лютого 2026 року по теперішній час.
Позивач звернувся до відповідача із рапортами від 09.02.2026, 18.02.2026 та 25.02.2026 про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4, абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок», яким передбачено звільнення військовослужбовця під час воєнного стану за сімейними обставинами або з інших поважних причин, а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
За результатами розгляду рапортів ОСОБА_1 , військовою частиною НОМЕР_1 було виявлено недоліки, які унеможливлюють прийняття рішення, щодо звільнення військовослужбовця з військової служби, а саме наявність у ОСОБА_2 крім синів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які проходять військову службу, рідних сестри ОСОБА_4 та брата ОСОБА_3 , що підтверджується наданими до рапортів документами, в тому числі і Актом обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 09.02.2026 за №016.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Суд звертає увагу, що пункт 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ містить широкий перелік підстав звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини, серед яких передбачено і таку підставу як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абз. 13).
Суд враховує, що 18.05.2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024 року, яким внесено зміни до Закону №2232-XII.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (у редакції до внесення змін Законом №3633-IX) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
У свою чергу, підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (у редакції згідно Закону №3633-IX) встановлено, що перелік сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення з військової служби визначено частиною дванадцятою цієї статті.
Відтак, саме абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII врегульовано, що під час дії воєнного стану, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
На відміну від попередньої редакції, яка підставою для звільнення визначала саму лише наявність батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, нова редакція в цьому контексті дозволяє звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, аналіз положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII свідчить про те, що для звільнення з військової служби необхідною є наявність таких умов:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка);
- наявність у осіб, які потребують догляду, I чи II групи інвалідності;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Як встановлено судом, позивачу відмовлено у звільненні з військової служби, оскільки, позивачем до рапорту не додано документи, які б підтверджували відсутність у матері військовослужбовця інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Аналізуючи наведені підстави відмови у звільненні з військової служби позивача, суд враховує таке.
Порядок звільнення з військової служби визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 р. N 551-XIV, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 № 438/16454, відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція).
Інструкція визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п. 1.1 Інструкції).
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (п. 14.28 Інструкції).
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення, а розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
При цьому, подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі.
Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Тож наслідком подання та розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту. Суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 року №531, який набрав чинності 08.08.2024, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531).
Пунктом 9 Порядку №531 унормовано, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №531 відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача із рапортом від 09 лютого 2026 року про звільнення за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка має ІІ групу інвалідності, а саме ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними доказами наявними в матеріалах справи.
14 лютого 2026 року на рапорті ОСОБА_1 в нижній його частині капітаном ОСОБА_7 були зазначені обставини відмови у задоволенні рапорта через відсутність законних підстав для звільнення у зв'язку із наявністю у його матері ОСОБА_2 рідного брата та рідної сестри без належного правового обґрунтування підстав такої відмови З метою усунення рекомендованих військовою частиною НОМЕР_1 недоліків, 18 лютого 2026 року Позивач вдруге подав Рапорт з підтверджуючими документами до безпосереднього командира про своє звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Вказаний вище рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 отриманий військовою частиною НОМЕР_1 за № 2869/р від 19.02.2026.
22 лютого 2026 року на рапорті ОСОБА_1 в нижній його частині капітаном ОСОБА_7 були зазначені обставини відмови у задоволенні рапорта через відсутність законних підстав для звільнення у зв'язку із наявністю у його матері ОСОБА_2 рідного брата та рідної сестри.
З метою усунення рекомендованих військовою частиною НОМЕР_1 недоліків, 25 лютого 2026 року Позивач втретє подав Рапорт з підтверджуючими документами до безпосереднього командира про своє звільнення з військової служби.
Вказаний вище рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 отриманий військовою частиною НОМЕР_1 за № 3399 від 02.03.2026. На рапорті ОСОБА_1 в нижній його частині капітаном ОСОБА_7 були зазначені обставини відмови у задоволенні рапорта через відсутність законних підстав для звільнення у зв'язку відсутністю підтверджуючих документів щодо здійснення постійного догляду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Суд зазначає, що у даній адміністративній справі не спірними ті обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є родичами першого ступеня споріднення (син та мати).
Спірним питанням у даній справі є доведення (не доведення) позивачем відсутності в ОСОБА_2 - особи з інвалідністю ІІ групи інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Перелік осіб які відносяться до членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення зокрема визначений у пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до пп. 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Зокрема, суд критично оцінює нотаріально завірену заяву ОСОБА_8 , про те, що позивач є її єдиним сином, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 78 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
У пункті 6.2. глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5 також зазначається, що нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.
Суд також вказує на те, що для звільнення з військової служби за вищевказаною підставою військовослужбовцю до рапорту в обов'язковому порядку необхідно надати акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Закрема суд зазначає, що позивачем було додано Акт №016 перевірки сімейного стану військовослужбовця, у висновку якого зазначено, що комісією не встановлено осіб (членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення), які на дату складання акту здійснюють догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, констатується той факт, що такий догляд зобов'язані здійснювати сини: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (члени сім'ї першого ступеня споріднення).
Наказом Міністерства оборони України №170 від 10.04.2009 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» визначено ПЕРЕЛІК документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (далі Перелік). Підпунктом 26 пункту 5 Переліку визначено, що для звільнення військовослужбовця, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи , такий військовослужбовець має надати наступний перелік документів:
- документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; -один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» , «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» , в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
- висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.
До рапорту від 25.02.2025 додано заяву ОСОБА_3 , який стверджує, що не може здійснювати догляд за ОСОБА_2 , так як з нею не проживає, а крім того здійснює догляд за своєю дружиною ОСОБА_9 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, проте потреба у догляді його дружини жодним медичним документом не підтверджується. Також до рапорту від 25.02.2025 додано заяву ОСОБА_4 , яка стверджує, що не може здійснювати догляд за ОСОБА_2 так як з нею не проживає, а крім того здійснює догляд за своєю донькою ОСОБА_10 , яка є особою з інвалідністю 3 групи та своїм чоловіком ОСОБА_11 , який є онкохворим, проте потреба у догляді як її доньки так і її чоловіка жодним медичним документом не підтверджується.
З вище зазначених підстав не вбачається необхідність здійснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійного догляду за своїми родичами, так як це не визначено жодними медичними документами.
Крім того, підпунктом 26 пункту 5 Переліку визначено, що в разі наявності членів сім'ї другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) в особи, яка потребує догляду, крім військовослужбовця, до рапорту на звільнення також додається один із документів, що підтверджує інвалідність такої особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді, тобто військова частина може прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 тільки в разі якщо до його рапорту на звільнення буде додано документи, які пітверджують інвалідність та потребу у постійному догляді ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до поданих військовослужбовцем рапортів таких документів додано не було.
Отже, дослідивши додані позивачем до рапорту про звільнення з військової служби документи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 при зверненні з рапортом про звільнення з військової служби не довів належними та допустимими доказами тієї обставини, що його мати ОСОБА_2 (як особа з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду) не має інших, окрім позивача, членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або ж що такі інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
З огляду на встановлені обставини справи та вищевикладені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби.
У даних спірних відносинах військова частина НОМЕР_1 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові підстави для задоволення даного позову відсутні.
Водночас, суд зазначає, що позивач за наявності у нього інших документів, окрім тих, які були додані до рапорту про звільнення з військової служби, не позбавлений права звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів підставності заявлених вимог. Натомість, відповідачем доведено, що у спірних відносинах він діяв обґрунтовано та правомірно, тому позов задоволенню не підлягає.
Оскільки, позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя О.П. Шевчук