про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
04 травня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/5193/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
28 квітня 2026 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить:
1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не прийнятті рішення і не проведенні ОСОБА_1 виплат грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сапера інженерно-саперного відділення взводу танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 ;
2) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення і провести ОСОБА_1 виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сапера інженерно- саперного відділення взводу танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
За приписами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Така підстава для відмови у відкритті провадження у справі, як існування рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України є одночасна сукупність таких умов:
- тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають);
- наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Відповідні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 120/6960/23.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме предмета і підстави позову.
Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Подібна правова позиція щодо визначення предмета спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18, від 01 серпня 2019 року у справі № 916/1743/18.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права й обов'язку.
Визначаючи підстави позову, як складові елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2024 року у справі № 990/300/24.
Судом встановлено, що 17 березня 2025 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 27 березня 2025 року, просила:
1) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті грошового забезпечення, як члену сім'ї сестрі ОСОБА_1 , військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти за особливих обставин з 11.09.2023;
2) визнати за ОСОБА_1 соціально-правовий статус щодо призначення та виплати їй грошового забезпечення ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства України.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що позивач ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , який 11.09.2023 зник безвісти внаслідок бойових дій під час проходження військової служби. Вказувала, що крім неї, у ОСОБА_2 є рідний брат ОСОБА_3 , батьки ОСОБА_2 померли. Позивач вважав, що як член сім'ї ОСОБА_2 , має право на виплату грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884. Військовою частиною НОМЕР_1 відмовлено позивачу у виплаті грошового забезпечення, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі №440/3493/25, що набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Позивач у справі №440/3493/25 та у даній у справі №440/5193/26 заявив позовні вимоги, які частково по-різному висловлені, але однакові по суті, підстави позову у справі №440/3493/25 охоплюють підстави позову у даній справі №440/5193/26.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Зважаючи на викладене вище, оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке, що набрало законної сили, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі №440/3493/25, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.С. Сич