Справа № 420/6819/26
04 травня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А, перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач в/ч НОМЕР_1 ), у якому, просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 , винагороди на період дії воєнного стану в розмірі 8 000,00 грн. та затримки фактичного розрахунку з ОСОБА_1 , при звільненні, а саме компенсації за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій за 2024 та 2025;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 , винагороди на період дії воєнного стану за період з 01 по 12 листопада 2026 в розмірі 8 000,00 грн.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки компенсації за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій за 2024 та 2025 по день фактичного розрахунку - 14.01.2026 в розмірі 119 728,82 грн.
Ухвалою суду від 20.03.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог, як стосуються виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з обов'язковим зазначенням обставин та причин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів або докази дотримання строку звернення до суду з даним позовом; платіжний документ про сплату судового збору в сумі 1 331,20 грн.
20.04.2026 року судом зареєстровано від позивача заяву про поновлення строку звернення до суду та квитанцію про сплату судового збору. А відтак, позивачем усунуто недоліки позовної заяви в частині сплати судового збору.
Щодо заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, то позивач стверджує, що саме з отриманого 29.01.2026 року від Військової частини НОМЕР_1 Розрахунку та Довідки № 95/ф він дізнався, що йому нараховано компенсацію за відпустку УБД за 2024-2025 в розмірі 26 847,80 грн., яку отримав на картковий рахунок 14.01.2026. При цьому, з метою досудового врегулювання спору про виплату середнього заробітку за весь час затримки компенсації за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій за 2024 та 2025 по день фактичного розрахунку - 14.01.2026, 10.02.2026 р. Позивач направив на адресу Військової частини НОМЕР_1 відповідний лист, відповідь на який не отримав до теперішнього часу.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та наявності підстав для його поновлення з урахуванням вказаних доводів позивача, суд враховує наступне.
Згідно із ч. 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 (постанова від 11.02.2021) сформулював висновок згідно із яким строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і у даному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, а саме строк звернення до суду обмежується місячним строком.
Аналогічних висновків щодо застосування місячного строку звернення до суду у подібних правовідносинах також дійшов Верховний Суд у постанові від 18.05.2023 у справі № 420/9651/22.
Як вже зазначалось в ухвалі суду від 30.03.2026 про залишення позову без руху, позивачу після звільнення зі служби відповідачем добровільно були сплачені 14.01.2026 р. на його картковий рахунок сума компенсації за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій за 2024 та 2025 в розмірі 26847,80 грн.
Проте, звернувшись до суду з вказаними позовними вимогами засобами поштового зв'язку "Нова пошта" 10.03.2026 року (дата поштового відправлення) позивач пропустив місячний строк звернення до суду, визначений частиною 5 статті 122 КАС України, в частині заявлених вимог про нарахування середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України за несвоєчасну виплату компенсації за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій за 2024 та 2025.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об'єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Натомість, позивачем у наданій заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду жодним чином не обґрунтував, з яких причин за умови, що він був фактично обізнаний 29.01.2026 року щодо нарахованої та отриманої 14.01.2026 р. компенсації за відпустку УБД (2024-2025) в сумі 26 847,80 грн. з розрахунку при звільненні капітана ОСОБА_1 та Довідки про нараховане та виплачене щомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 за період травня 2023 по листопад 2025 № 95/ф від 23.01.2026, йому знадобився такий значний проміжок часу для підготовки та подання позовної заяви.
При цьому, покликання позивача на вчинення дій щодо досудового врегулювання означеного спірного питання, а саме виплати відповідачем середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України за несвоєчасну виплату компенсації за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій за 2024 та 2025, не зупиняють строк звернення до суду з вказаними позовними вимогами.
При цьому, відсутність пояснень щодо цього свідчить про те, що позивач не продемонстрував належної процесуальної добросовісності та розсудливості під час реалізації свого права на судовий захист.
Підсумовуючи, суд констатує, що обставини, на які посилається позивач на обґрунтування недотримання ним строків звернення до суду, не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та його поновлення.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123, яка кореспондується з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими зокрема, передбачено, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на вищевказане та враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а заява про поновлення строку не містить обставин, які можуть бути визнані судом як поважні, суд дійшов висновку про повернення позивачеві позовної заяви в зазначеній вище частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 122, 123, п. 9 ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,
ухвалила:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві в частині позовних вимог, а саме, про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо затримки фактичного розрахунку з ОСОБА_1 , при звільненні, а саме компенсації за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій за 2024 та 2025 та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки компенсації за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій за 2024 та 2025 по день фактичного розрахунку - 14.01.2026 в розмірі 119 728,82 грн.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви в частині позовних вимог не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна