Справа № 420/11640/26
04 травня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бабенко Д.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
23 квітня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 74% до 70% при перерахунку пенсії з 01.02.2023, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО109206 від 07.06.2024, виданої станом на 01.01.2023 рік;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з 74% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки, про розмір грошового забезпечення №ЮО109206 від 07.06.2024 виданої станом на 01.01.2023 та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2023 по день проведення перерахунку.
Відповідно до п. 3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено суддею, разом з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду.
Вирішуючи вказану заяву, суддя вказує про наступне.
Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно з ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Поважними причинами, в свою чергу, визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об'єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.
Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення «Девеер проти Бельгії», «Голдер проти Сполученого Королівства»).
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у постанові від 02.03.2021 у справі №758/7700/17 зазначив, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, з моменту отримання грошових виплат, при отриманні від органу Пенсійного фонду України повідомлення про призначення пенсії, відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Як свідчать матеріали справи, позивачем заявлено вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 74% до 70% при перерахунку пенсії з 01.02.2023, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО109206 від 07.06.2024, виданої станом на 01.01.2023 рік.
Суд звертає увагу, що перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023 проведено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 у справі №420/40670/24, яке набрало законної сили - 29.04.2025. Крім цього, 03.06.2025 позивачу виданий виконавчий лист №420/40670/24.
Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 по справі №420/40670/24, проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023 з урахуванням основного розмір пенсії 70% грошового забезпечення - 10.06.2025.
Отже, саме з моменту проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача 10.06.2025 та отримання позивачем відповідної пенсійної виплати у перерахованому розмірі, останній повинен був дізнатися про зміну відсоткового значення основного розміру пенсії з 74% до 70% грошового забезпечення та, відповідно, про можливе порушення своїх прав.
Суд зазначає, що оскаржувані позивачем дії безпосередньо пов'язані саме з проведеним перерахунком пенсії на виконання рішення суду у справі №420/40670/24, а тому позивачу об'єктивно було відомо про обставини такого перерахунку, його підстави та наслідки. Більше того, позивач був обізнаний про хід виконання вказаного судового рішення, зокрема, отримав 03.06.2025 виконавчий лист №420/40670/24, що свідчить про його активну участь у процедурі виконання судового рішення та виключає можливість необізнаності щодо проведення відповідачем відповідного перерахунку пенсії.
Суд зазначає, що з цим позовом позивач звернувся до суду лише 23.04.2026, тобто з тривалим пропуском 6-місячного строку з моменту коли позивач дізнався, або повинен був дізнатись про порушення своїх прав оскаржуваними діями відповідача.
Суд відхиляє посилання представника позивача на положення ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на таке.
Відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз наведеної норми свідчить, що її положення регулюють правовідносини щодо виплати вже нарахованих сум пенсії, тобто сум, право на отримання яких вже було визначено та обчислено уповноваженим органом, однак фактично не виплачено пенсіонеру.
Натомість, у межах цього спору, позивач оскаржує дії відповідача щодо визначення відсоткового значення основного розміру пенсії при її перерахунку, а саме зменшення основного розміру пенсії з 74% до 70% грошового забезпечення, та просить зобов'язати відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії. Отже, предметом спору є правомірність дій відповідача при здійсненні перерахунку пенсії та визначенні її складових, а не виплата вже нарахованих, але невиплачених сум пенсії.
За таких обставин спірні правовідносини не охоплюються регулюванням статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу не були нараховані спірні суми у тому розмірі, на виплату якого він претендує.
Відтак, до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, вказане є недоліком позовної заяви, а тому позивачу необхідно надати до суду обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними підставами для поновлення строку.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч.6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи наведене, суддя дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними підставами для поновлення такого строку.
За таких обставин, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суддя доходить висновку, що позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків.
Керуючись ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що у разі не усунення у визначений судом строк недоліків, позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає
Суддя Дмитро БАБЕНКО