Справа № 420/10190/26
про повернення позовної заяви
01 травня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №45598/15-32-24-05-20 від 20.08.2025,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №45598/15-32-24-05-20 від 20.08.2025.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом було встановлено, що даний позов подано з пропуском встановленого законом строку, разом з цим позивач не заявляв про поновлення пропущеного строку.
Ухвалою суду від 13.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №45598/15-32-24-05-20 від 20.08.2025 - було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, наявності підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання указаної ухвали суду, 23.04.2026 від позивача надійшло клопотання, в якому просить поновити строк для подання позовної заяви про визнання протиправним та скасування ППР №45598/15-32-24-05-20 від 20.08.2025.
В обґрунтування клопотання зазначає, що ні акт перевірки, ні податкові повідомлення-рішення позивачеві контролюючим органом не направлялися, та про них позивач дізнався лише як звернувся на пульс податкової. 16.01.2025 позивач отримав листа від ДПС в Одеській області до якого додано копію акту перевірки №37434/15-32-24-05-15/2963013396 від 11.07.2025 та копію ППР №45598/15-32-24-05-20 від 20.08.2025. Після позивачем було подано скаргу до ДПС України. Відповідачем було надано відповідь про відмову в розгляді скарги та відмовлено в поновленні строків для подання даної скарги.
Позивач зауважує, що рішення з актом він отримав лише 16.01.2026 у відділенні поштового зв'язку, що підтверджується відомостями з сайту Укрпшти за ідентифікатором поштового відправлення - 6510400145385.
Тобто позивач вважає дату з якої він мав можливість звернутися до суду для оскарження ПРР є 16.01.2026р.
Додатково повідомляє, що проживає фактично за адресою: АДРЕСА_1 та всю кореспонденцію яка надходить та надходила за вище зазначеною адресою отримує вчасно. Від податкової будь яких листів не надходило ні на пошту ні в електронний кабінет. Також вказує, що позивач самостійно подав до ДПС заяву про припинення своєї підприємницької діяльності та бажав, щоб відповідач здійснив перевірку та був зацікавлений в ній щоб остаточно припинити свою підприємницьку діяльність.
Оцінюючи доводи заявника, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що предметом оскарження у даному випадку є податкове повідомлення - рішення, прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області №45598/15-32-24-05-20 від 20.08.2025.
Враховуючи те, що датою отримання податкового повідомлення-рішення у спірному випадку з урахуванням викладеного вище, є 05.09.2025, строк для оскарження спірного ППР сплинув 05.03.2026.
Однак з цим позовом до суду позивач звернувся лише 07.04.2026, тобто з пропуском встановленого законом строку.
В силу приписів ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
В свою чергу, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Розглянувши подану позивачем заяву, суд дійшов висновку, що зазначені в ній причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є недоведеними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд звертає увагу, що аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
В заяві про поновлення пропущеного строку, не вказуються обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення позивача, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Зі змісту заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду не встановлено судом, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений нормами чинного законодавства строк.
Отже, зазначені позивачем у заяві обставини не є підставою вважати пропущений позивачем строк звернення до суду таким, що відбувся з поважних причин, адже позивачем не вказано жодних переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом його порушених прав у строки, встановлені законом.
Суд вбачає неґрунтовними посилання позивача на те, що лише 16.01.2026 він дізнався про порушення своїх прав, адже як свідчать наявні у справі документи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.08.2025 № 45598/15-32-24-05-20, 21.08.2025 було надіслано засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор № 0601183888572) на податкову адресу ФО-ПП ОСОБА_1 та 05.09.2025 повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що місцем проживання позивача є АДРЕСА_2 .
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.08.2025 № 45598/15-32-24-05-20, яке містить адресу платника податків, АДРЕСА_2 , та було направлено позивачу співпадає з його фактичною адресою, що свідчить про незмінність податкової адреси ФО-ПП ОСОБА_1 в розумінні Податкового кодексу України.
У відповідності до приписів п.42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Оскільки у даному випадку оскаржуване податкове повідомлення-рішення не було вручено позивачу з незалежних від контролюючого органу підстав, тому відповідно до пункту 42.2. ст. 42 ПК України вважається належним чином врученим.
Слід також зауважити, що обов'язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення, вимоги, чи іншого рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції (у разі застосування пунктів 42.4, 58.3) від органів ДПС України.
Посилання позивача на оскарження до ДПС України спірного податкового повідомлення-рішення суд також не бере до уваги у спірному випадку, оскільки скарга позивача була повернута ДПС України без розгляду, а відтак рішення контролюючого органу вищого рівня - Державної податкової служби України від 10.02.2026 року № 3357/6/99-0006-03-02-06 не є рішенням у розумінні п.п. 56.17.3. ст. 56 ПК України, яким за результатами розгляду скаргу платника податків на податкове повідомлення-рішення прийнято одне з рішень, визначених розділом IX Порядку № 916.
Враховуючи викладене, у спірному випадку позивач міг оскаржити спірне податкове повідомлення-рішення своєчасно протягом 6-ти місяців з моменту отримання цього ППР, яким у даному випадку є 05.09.2025.
Суд також враховує, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
За приписами ст.1 та 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав що, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, апеляційне чи касаційне оскарження, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип “res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Втім, підсумовуючи усе вищевикладене у сукупності, судом зроблено висновок, що позивач не навів переконливих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту.
Жодних належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись з позовом, ніж тих, що зазначені в клопотанні про поновлення строку звернення із позовом, поданому на виконання ухвали суду від 13.04.2026 року, позивачем до суду не надано, судом таких також не встановлено обставин та поважних причин, що свідчили б про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк.
З урахуванням наведеного, суд не знаходить підстав для задоволення заяви позивача про поновлення процесуального строку, оскільки указані в ній причини пропуску строку для звернення до суду з цим позовом, суд вважає неповажними.
Згідно з ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зазначене кореспондується із приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню позивачеві.
Водночас, суд також зазначає, що в силу вимог ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи усе викладене вище, керуючись ст.121-123, 160, 161, 169, 241-243, 248, 256 КАС України, суд
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду з даним позовом.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №45598/15-32-24-05-20 від 20.08.2025 повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що у відповідності до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА