Справа № 420/14068/25
04 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльність,
встановив:
Позивач звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа - ГУ ПФУ в Одеській області, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 в повному обсязі одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи отриманою під час захисту Батьківщини;
- зобов'язати Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності III групи отриманою під час захисту Батьківщини у розмірі 298 820, 34 гри., з яких: 273 880 грн. - сума боргу (різниця між належними до сплати 757 000 грн. та фактично виплаченими 483 120 грн,), 4 946,26 грн,- 3% річних від суми боргу та 19 994,08 грн,- інфляційні нарахування).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем протиправно здійснено розрахунок грошової допомоги із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 2023 рік, оскільки позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності пов'язану з захистом Батьківщини вперше в 2024 році, тому при розрахунку грошової допомоги застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2024.
Відповідач подав відзив, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вказав, що МО України діяло в порядок та спосіб передбачений Законом і будь-яких порушень прав стосовно Позивача не вчиняло, а доводи Позивача про неправомірність дій комісії Міноборони є помилковими і не ґрунтуються на нормах законодавства яке регламентує порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі набуття військовослужбовцем статусу особи з інвалідністю, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог до Міноборони.
У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами викладеним у відзиві та просив задовольнити позовні вимоги.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Судом встановлено наступне.
Згідно довідки до акту огляду медика-соціальної експертної комісії серія 12 ААГ №837535 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності з 06.12.2023, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Медико-соціальною експертною комісією при повторному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності з 24.09.2024, яка настала внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини (довідка серія 12 ААГ №974808).
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.12.2024 № 240/975, позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між 250 та 70 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2023) в сумі 483120 грн.
Не погоджуючись з рішенням відповідача у частині визначення розміру одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 ст. 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пп 4 п. 2 ст. 16 Закону №2011-XII).
Згідно із п. «б» п. 1 ст. 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
За правилами п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Відповідно до п. 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону №2011-XII, постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Пунктом 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 1 п. 6 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи; 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. (п. 8 Порядку №975).
Ключовим правовим питанням у справі, що розглядається, є правомірність визначення відповідачем розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням вищої групи інвалідності.
Верховний Суд вже розглядав справи, в яких поставало аналогічне питання.
Зокрема у постанові від 08.04.2024 у справі №240/512/22 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«…Порядком № 975 чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності під час повторного огляду, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності II групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.
34. Наведені правові норми встановлюють, що розмір одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України і такий розмір одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язаний з днем встановлення інвалідності вперше.
35. Оскільки, як установлено судовими інстанціями, позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності з 26.12.2019, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що одноразова грошова допомога у зв'язку із встановленням позивачу вищої групи інвалідності (ІІ групи) 17.03.2021 повинна бути визначена (обрахована), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше, а саме на 01.01.2019.»
У постанові від 08.05.2024 у справі №240/17749/20 Верховний Суд виснував, що:
«…пункт 6 Порядку № 975 визначає кратність розміру одноразової грошової допомоги в залежності від ступеня втрати працездатності та у сукупності із пунктом 3 цього Порядку передбачає, що розрахункова величина прожиткового мінімуму визначається відповідним законом для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність.
…
Колегія суддів наголошує, що однакове визначення розрахункової величини прожиткового мінімуму на момент первинного встановлення групи інвалідності та зміни групи інвалідності законодавець пов'язує з однією подією первинне встановлення інвалідності.
За такої правової конструкції, визначення вищої групи інвалідності при повторному (черговому) огляді не змінює розрахункову величину прожиткового мінімуму.
….
Отже, за такого правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем правомірно нараховано та здійснено виплату одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі 96 050 грн (одноразова грошова допомога за підвищене кратне число між третьою та другою групами інвалідності) з розрахунку 50-ти кратної різниці кількості прожиткових мінімумів між третьою та другою групами інвалідності та розміру прожиткового мінімуму на момент первинного встановлення інвалідності.»
Судом встановлено, що вперше ІІІ групу інвалідності встановлено позивачу у 2023 році, а в 2024 році, під час повторного огляду, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності зі зміною підстав інвалідності.
За таких обставин, враховуючи сформовану практику Верховного Суду, суд приходить до висновку, що одноразова грошова допомога у зв'язку із зміною позивачу причин інвалідності повинна бути визначена (обрахована), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше, а саме на 01.01.2023, та ухвалили рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2024 № 240/20065/20.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльність - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов
.