з питань закриття провадження у справі
01 травня 2026 рокусправа № 380/12060/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про визнання протиправним та скасування рішення,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Психіатричної медико-соціальної експертної комісії № 1 Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», оформлене актом огляду МСЕК № 2070.
Ухвалою суду від 20.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
24.04.2026 представником відповідача подано до суду клопотання про закриття провадження у справі в порядку п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 238 КАС України, яке обґрунтовано тим, що рішенням Львівської обласної ради № 631 від 19 грудня 2024 року припинено Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» шляхом ліквідації (без правонаступництва). Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на 23.04.2026, КЗ ЛОР Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» припинено, дата запису: 14.05.2025, номер запису: 1 004 151 1100 10019718.
Представник відповідача також вказує, що предметом спору є фактично визнання протиправним та скасування рішення МСЕК, яке відповідачем не приймалось. Відповідач діє як заклад охорони здоров'я та не виконував жодних владних управлінський функцій, що виключає можливість існування публічно-правового спору в цій частині. Комунальний заклад ЛОР ЛОКПЛ, який зареєстровано в установленому порядку як юридична особа, за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, отже, є закладом охорони здоров'я і не здійснює владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, а посада директора не відноситься до посад публічної служби, що свідчить про приватно правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, оскільки спір виник, як це вбачається із позову з приводу не надання відповіді на заяву. Оскільки відповідач в спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій, а в основі цього спору правовідносини з приводу звернення громадян, то й спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
При вирішенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Представник відповідача стверджує, що спір у даній справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є рішення МСЕК, оформлене актом огляду МСЕК № 2070.
У постанові від 12.12.2018 у справі № 490/9823/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що спір про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених МСЕК, є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За вказаних обставин суд робить висновок про відсутність підстав для закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки спір у даній справі є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Щодо закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд зазначає наступне.
Представник відповідача стверджує, що рішенням Львівської обласної ради № 631 від 19 грудня 2024 року припинено Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» шляхом ліквідації (без правонаступництва). Водночас, зі змісту вказаного рішення Львівської обласної ради, копію якого долучено до клопотання про закриття провадження у справі, судом не встановлено, що зазначений Комунальний заклад ліквідовано без правонаступництва.
Суд звертає увагу, що Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 25.10.2024 №1207 та 08.11.2024 №1276, якими були внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».
Так, згідно п. 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 (далі - Положення №1317) з урахуванням змін, внесених вказаними вище постановами Уряду України, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Далі, 19.12.2024 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №4170-IX (далі - Закон №4170-ІХ), яким внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб'єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.
Згідно абзацу 1 пункту 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025 (окрім деяких пунктів).
Пункт 3 розділу ІІ Закону №4170-ІХ передбачає, що повноваження, права і обов'язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України припиняються 31.12.2024.
З моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова №1338), якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.
Абзац 8 пункту 3 Постанови №1338 визначає, що документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов'язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.
Системний аналіз положень наведеного законодавства свідчить про безперервний процес інституційного правонаступництва у сфері надання особам з інвалідністю відповідного статусу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19 зазначила, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу.
Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
Аналіз наведеного вище законодавства та судової практики свідчить про те, що адміністративне правонаступництво є відмінним від правонаступництва, передбаченого нормами цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Представником відповідача не подано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності правонаступництва за КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» та наявності правових підстав для закриття провадження у справі. Крім цього відповідачем у справі є Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» а не КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи». Враховуючи наведене клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 72, 238, 241-246, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Повний текст ухвали складено 01.05.2026 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович