про закриття провадження у справi
04 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/343/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання адвоката Скрипчук Ольги Петрівни та військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у справі та клопотання адвоката Скрипчук Ольги Петрівни про стягнення витрат на правову допомогу у справі № 360/343/26 за позовом адвоката Скрипчук Ольги Петрівни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Скрипчук Ольги Петрівни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 04.07.2025 по 16.09.2025, з 17.09.2025 по 01.10.2025, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, з розрахунку 100000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарних лікуваннях в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, а також пропорційно часу перебування у відпустках для лікування після тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарських комісій № 889 від 08.02.2025, № 1522 від 08.03.2025, № 2025-0407-1237-5317-0 від 07.04.2025, № 2025-0508-1059-5867-3 від 08.05.2025, № 2025-0603-1258-2385-3 від 03.06.2025, № 2025-0916-1310-2095-0 від 16.09.2025, № 2025-1001-1212-3854-3 від 01.10.2025;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року № 168, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 04.07.2025 по 16.09.2025, з 17.09.2025 по 01.10.2025 перебування на стаціонарних лікуваннях в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та за період перебування у відпустках для лікування після тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарських комісій № 889 від 08.02.2025, № 1522 від 08.03.2025, № 2025-0407-1237-5317-0 від 07.04.2025, № 2025-0508-1059-5867-3 від 08.05.2025, № 2025-0603-1258-2385-3 від 03.06.2025, № 2025-0916-1310-2095-0 від 16.09.2025, № 2025-1001-1212-3854-3 від 01.10.2025.
Ухвалою суду від 24.02.2026 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 05.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі після усунення недоліків позовної заяви, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що ним видано наказ від 07.04.2026 № 474/нагд «Про доплату додаткової винагороди особовому складу військової частини», відповідно до якого позивачу донараховано додаткову винагороду у розмірі 100000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку із пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, та перебування у відпустці для лікування після поранення у зв'язку із отриманням тяжкого поранення, що підтверджується висновком ВЛК, за увесь спірний період з 04.02.2025 по 31.10.2025, загальною кількістю 270 днів.
У відзиві також вказано, що зазначені грошові кошти у повному обсязі будуть виплачені позивачу в квітні 2026 року, одночасно із виплатою додаткової винагороди усьому особовому складу військової частини НОМЕР_1 .
На підставі викладеного, відповідач вказав, що станом на день розгляду позовних вимог правове становище позивача відновлене у повному обсязі, а протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень виправлена, а тому просив закрити провадження в даній справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.
20.04.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, серед іншого, зазначено, що до моменту фактичного отримання позивачем відповідних грошових коштів відсутні правові підстави вважати спір вирішеним.
Разом з тим, 04.05.2026 від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 були вжиті заходи щодо усунення оскаржуваної бездіяльності, а саме на рахунок позивача здійснено донарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку із пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, та перебуванням у відпустці для лікування після поранення, за увесь спірний період з 04.02.2025 по 31.10.2025.
Зважаючи на викладене та враховуючи те, що права позивача були відновлені у повному обсязі, на думку представника позивача, підстави для подальшого розгляду справи відсутні.
Водночас вказує, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим подано окреме клопотання про розподіл між сторонами судових витрат.
На підставі викладеного, просить закрити провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Також 04.05.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що 29.04.2026 додаткова винагорода у розмірі 875946,43 грн виплачена на банківський рахунок позивача.
Щодо витрат на правничу допомогу відповідач зазначив, що дану справу можна віднести до категорії не складних, вона розглядається у письмовому провадженні без виклику сторін, а отже не потребує додаткової участі представника у судових засіданнях, підготовки до таких засідань, тощо.
Тож, на думку відповідача, оцінка такої правничої допомоги в розмірі 10000 грн є неспівмірною із обсягом виконаних представником робіт, та підлягає зменшенню.
З урахуванням викладеного, відповідач просить закрити провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України та відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та розглянувши клопотання сторін про закриття провадження у справі, суд зазначає таке.
Так, спір між сторонами виник у зв'язку з не нарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди з 04.07.2025 по 16.09.2025, з 17.09.2025 по 01.10.2025, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, з розрахунку 100000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарних лікуваннях в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, а також пропорційно часу перебування у відпустках для лікування після тяжкого поранення.
Водночас, як з'ясовано судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.11.2024 № 355/нод визначено, серед іншого, поранення отримані старшим солдатом ОСОБА_1 вважати пов'язаними із захистом Батьківщини; начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 , скласти довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) старшого солдата ОСОБА_1 .
В подальшому позивач, зокрема, у спірні періоди перебував у відпустках для лікування після поранення, що підтверджується відповідними наказами командира військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.02.2025 № 95 та від 05.03.2025 № 166/нагд, а також додатками до них, було наказано виплатити, зокрема, ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн за час лікування, у зв'язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), за періоди з 01.01.2025 по 31.01.2025 та з 01.02.2025 по 03.02.2025.
Крім того, згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про доплату додаткової винагороди особовому складу військової частини» від 07.04.2026 № 474/нагд та додатком 3 до нього, наказано виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн за час лікування, у зв'язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), за період з 04.02.2025 по 31.10.2025, тобто, в тому числі, за спірні у цій справі періоди.
Відповідач вказав про виплату згаданих коштів у квітні 2026 року.
Представник позивача також підтвердила в клопотанні про закриття провадження у справі виплату вищевказаних коштів та відновлення в повному обсязі порушених прав позивача.
До того ж, виплата позивачу наведених коштів також підтверджується довідкою про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів, яку додано відповідачем до його додаткових пояснень.
Отже, судом встановлено, що в даному випадку відповідачем були виправлені допущені порушення, а саме нараховано та виплачено позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) позивача, пов'язаним із захистом Батьківщини, за спірні у цій справі періоди, що є предметом розгляду даної справи.
Інших позовних вимог позивачем не заявлено.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Таким чином, для закриття провадження у справі з вищенаведених підстав необхідні дві обов'язкові умови: 1) виправлення суб'єктом владних повноважень тих порушень, що є предметом оскарження в суді; 2) відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
В межах розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що вказані умови повністю дотримано, оскільки відповідачем самостійно виправлені порушення в частині нарахування та виплати позивачу спірної додаткової винагороди, та у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання встановленої в судовому порядку бездіяльності відповідача протиправною.
Отже, за встановлених обставин існують достатні фактичні та правові підстави для задоволення поданих представником позивача та відповідачем клопотань та закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Також суд зазначає, що частиною 2 статті 238 КАС України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Представником позивача подано до суду клопотання про розподіл судових витрат, в якому зазначено, що для підготовки документів та представництва інтересів в Луганському окружному адміністративному суді позивач звернувся до послуг адвоката Скрипчук Ольги Петрівни, про що укладено договір про надання правничої допомоги № 170-ЮП від 01 грудня 2025 року. Вартість послуг адвоката становить 10000,00 грн. Сплата відповідно до договору про надання правової допомоги № 170-ЮП від 01 грудня 2025 року підтверджується актом здачі та приймання робіт (надання послуг) № 1-00000072 від 30 квітня 2026 року.
На підставі викладеного, представник позивача просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Суд зазначає, що судові витрати, за приписами частини першої статті 132 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До останніх, відповідно, частиною третьою цієї статті віднесено й витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу адвоката відповідно до частини другої статті 134 КАС України підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами. Отже, ця норма відсилає до загального порядку розподілу судових витрат, що визначений статтею 139 КАС України КАС України.
Однак, зі змісту статті 139 КАС України, не вбачається визначення порядку розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 08.08.2025 у справі № 751/9810/23, переглядаючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024, підтримав висновки суду апеляційної інстанції, згідно з якими суд апеляційної інстанції, у схожій ситуації при закритті провадження у справі з підстав пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, щодо розподілу судових витрат зазначив, що частина восьма статті 139 КАС України дозволяє суду у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. З урахуванням обставин, що склалися, за відсутності чіткого правового регулювання розподілу судових витрат саме у такому випадку процесуальним законом, суд керується принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли. Так, визнавши помилку й усунувши її, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи, адже права позивача були поновлені і без завершення судового процесу.
З підстав наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність на підставі частини восьмої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати залишити за такими сторонами, не покладаючи обов'язок їх відшкодування на іншу сторону.
Верховний Суд у згаданій постанові від 08.08.2025 у справі № 751/9810/23 також вказав: «Так, судові витрати, за приписами частини першої статті 132 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До останніх, відповідно, частиною третьою цієї статті віднесено й витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем у справі заявлено до відшкодування саме суми сплаченого судового збору й витрати на професійну правничу допомогу.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 132 КАС України).
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").
Отже, сплачений позивачем судовий збір у цій справі може бути повернуто за клопотанням позивача у порядку, визначеному статтею 7 Закону України "Про судовий збір".
Витрати на правничу допомогу адвоката відповідно до частини другої статті 134 КАС України підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами. Отже, ця норма відсилає до загального порядку розподілу судових витрат, що визначений статтею 139 КАС України КАС України.
Однак, зі змісту цієї норми КАС України, не вбачається визначення порядку розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України. Стаття 140 КАС України також незастосовна до ситуації, що склалася, з огляду на відсутність заяви позивача про відмову від позову в означеній частині позовних вимог.
Водночас, частина восьма статті 139 КАС України дозволяє суду у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З урахуванням обставин, що склалися, за відсутності чіткого правового регулювання розподілу судових витрат саме у такому випадку процесуальним законом, Суд керується принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли. Так, визнавши помилку й усунувши її, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи, адже права позивача були поновлені і без завершення судового процесу. За таких обставин колегія суддів уважає за можливе і необхідне на підставі частини восьмої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати залишити за такими сторонами, не покладаючи обов'язок їх відшкодування на іншу сторону.».
Подібні висновки щодо розподілу витрат на правничу допомогу у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, викладено Верховним Судом також у постановах від 09 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.001303, від 27 квітня 2023 року у справі № 260/3162/22, від 05 березня 2025 року у справі № 160/17422/23.
При цьому суд зазначає, що враховує саме останню правову позицію Верховного Суду щодо вирішення питання про розподіл судових витрат у схожих випадках, яка наведена судом вище, у відповідності до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, в якій Велика Палата зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Тож, застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до даних правовідносин суд зазначає, що визнавши помилку й усунувши її, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи, адже права позивача були поновлені і без завершення судового процесу.
За таких обставин суд вважає за можливе і необхідне на підставі частини восьмої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати залишити за такими сторонами, не покладаючи обов'язок їх відшкодування на іншу сторону.
Керуючись статтями 132, 139, 140, 238, 242, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
Клопотання адвоката Скрипчук Ольги Петрівни та військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у справі за пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України - задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі № 360/343/26 за позовом адвоката Скрипчук Ольги Петрівни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
У задоволенні клопотання адвоката Скрипчук Ольги Петрівни про стягнення з військової частини НОМЕР_1 судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що в силу вимог частини другої статті 239 КАС України повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяО.М. Качанок