про залишення позовної заяви без руху
05 травня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2758/26
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Савонюк М.Я., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- стягнути з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на мою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 р. у справі № 340/8643/25 в частині поновлення мене на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області з 31.03.2026 р. по 30.04.2026 р. включно у сумі 29125,36 грн.
За результатами перевірки матеріалів позовної заяви в порядку статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя встановив, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України.
Частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
За приписами частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 року №4695-IX, встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3328,00 гривень.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову, який подано фізичною особою становить:
- немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суддею встановлено, що позовна заява містить одну вимогу майнового характеру за яку слід сплатити 1331,20 грн судового збору з розрахунку (29125,36 грн х 1%, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Однак, позивачем не додано до адміністративного позову документа про сплату судового збору.
В позовній заяві позивач зазначив, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI.
Перевіряючи підстави звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову, суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що пункт 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" не поширюється на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки виконання судового рішення є різними за своєю суттю поняттями.
В постанові від 31.05.2021 у справі №200/10640/20-а Верховний Суд зазначив, оскільки позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", на її вимоги не поширюється. Також зазначив, що до моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. У зв'язку з цим, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу. Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.
Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №522/13736/15, ухвалі Верховного Суду від 31.10.2023 у справі №340/1827/23.
За правилами частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: доказів сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн (оригінал платіжного документа) або ж доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення чи відстрочення сплати судового збору.
Керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК