05 травня 2026 року Київ № 320/28424/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця, місяця підвищення грошових доходів).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає що він проходив військову службу в Генеральному штабі Збройних Сил України. При цьому позивач зазначає, що за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року не була нарахована та виплачена в повному обсязі за період індексація грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі (суддя Балаклицький А. І.).
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23.09.2024 справу розподілено судді Войтович І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
28.10.2024 року від уповноваженого представника Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Так, сторона відповідача вказала, що згідно з Постановою №1013 та Порядком, грудень 2015 року визначено місяцем підвищення грошових доходів населення (у тому числі грошового забезпечення військовослужбовців) випереджаючим шляхом із урахуванням прогнозного рівня інфляції. Відтак індекс споживчих цін для подальшої індексації обчислюється починаючи з січня 2016 року. Обчислення здійснювалося наростаючим підсумком до перевищення розміру підвищення доходу в грудні 2015 року. Оскільки у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 розмір нарахованої індексації не перевищив суму підвищення, індексація грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму не відновлювалася. Сторона відповідача вказує, що позивач неправильно тлумачить норми Порядку № 1078, адже до 15.12.2015 діяв інший механізм визначення індексації. Зміст пункту 5 Порядку свідчить, що індекс у місяці підвищення тарифних окладів приймається за 1 (100%) лише у випадку підвищення після 15.12.2015. Отже, січень 2016 року та березень 2018 року були базовими місяцями для подальшої індексації, а тому підстав для нарахування та виплати позивачу індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 немає.
28.10.2024 до Київського окружного адміністративного суду від представника відповідача, через підсистему ЄСІТС "Електронного суду", надійшло клопотання про залишення даного адміністративного позову без розгляду у зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
При вирішенні питання щодо залишення адміністративного позову без розгляду суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої-другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Відповідно до частини шостої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Водночас у зазначених положеннях відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
З цього приводу Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію, згідно якої до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України), що не заборонено спеціальним законодавством.
На момент звернення із цим позовом до суду частиною 1 статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частина перша статті 233 К3пП України у наведеній вище редакції викладена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року (далі - Закон України № 2352-IX).
До внесення відповідних змін положеннями частини 2 статті 233 КЗпП України було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013.
Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Суд зауважує, що нові обмеження щодо строку звернення до суду з вимогою про стягнення недоотриманої заробітної плати, підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли після 19 липня 2022 року.
При цьому, пунктом 1 розділу ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
27.06.2023 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", пунктом 1 якої встановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Суд зазначає, що оскільки спірні правовідносини у справі стосувались не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2028 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, звернення з такими вимогами не обмежено строком.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Керуючись статтями 122, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Копію ухвали суду надіслати (видати) сторонам (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Войтович І. І.