05 травня 2026 року справа №320/21038/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (законний представник ОСОБА_3 ) (адреса АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (адреса Україна, 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії (з урахуванням уточненої позовної заяви),
встановив:
ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги членам сімі померлого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладене в пункті 9 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 28/п від 25 жовтня 2024 року;
- зобов?язати Міністерство оборони України призначити та виплатити матері ( ОСОБА_1 ) та сину ( ОСОБА_5 ) померлого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), військовослужбовця, у 500-кратному розмірі прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року, у рівних частинах матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народженні, сину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.
Правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 є матір'ю померлого військовослужбовця ОСОБА_4 та бабусею його малолітнього сина ОСОБА_2 . Її син, ОСОБА_4 , 1996 року народження, був призваний на військову службу за мобілізацією 06.03.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 та проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 на посаді гранатометника. У період служби він безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. У період з 15.05.2023 по 31.05.2023 ОСОБА_4 проходив стаціонарне лікування у КНП «Міська лікарня №3» Запорізької міської ради внаслідок нещасного випадку, пов'язаного із захистом Батьківщини. 03.06.2023 його було звільнено у відпустку за станом здоров'я строком на 30 діб із обов'язком після її завершення прибути до місця служби. 03.06.2023, перебуваючи у відпустці у смт Велика Димерка Броварського району Київської області, він помер. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №340 від 05.06.2023 причиною смерті визначено гостру серцеву недостатність, ішемічну хворобу серця. Водночас відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 16.02.2024 №1041 встановлено, що захворювання «Ішемічна хвороба серця. Гостра серцева недостатність», яке призвело до смерті ОСОБА_4 , пов'язане з проходженням військової служби. Цей зв'язок також підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 22.09.2023 №267, згідно з яким захворювання та причина смерті визначені як пов'язані з проходженням військової служби. У червні 2023 року позивач отримала сповіщення №201 від ІНФОРМАЦІЯ_5 про смерть її сина, в якому зазначено, що це сповіщення є підставою для подання документів з метою призначення пенсії (матеріальної допомоги) та надання пільг у встановленому законодавством порядку. Після цього позивачем було виконано всі передбачені вимоги щодо оформлення одноразової грошової допомоги: подано відповідні заяви разом із необхідними документами до ІНФОРМАЦІЯ_5 , які були передані до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а в подальшому до Міністерства оборони України для прийняття рішення. Незважаючи на подання повного пакета документів та наявність офіційно підтвердженого зв'язку смерті військовослужбовця з проходженням військової служби, у листопаді 2024 року позивачу стало відомо, що за результатами розгляду матеріалів Комісією Міністерства оборони України (протокол №28/п від 25.10.2024) прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013. Відмову було застосовано як до матері загиблого військовослужбовця, так і до його малолітнього сина. Таким чином, позивач обґрунтовує свою позицію тим, що смерть військовослужбовця настала в період проходження військової служби, а захворювання, яке призвело до смерті, офіційно визнано таким, що пов'язане з проходженням військової служби, що підтверджується належними та допустимими доказами. За цих обставин вона вважає відмову Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги безпідставною та такою, що суперечить встановленому порядку соціального захисту членів сімей загиблих військовослужбовців.
15.07.2025 до суду подано письмовий відзив.
Міністерство оборони України заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вважаючи їх безпідставними з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства. Військовослужбовець ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 під час перебування у відпустці помер за місцем проживання у смт Велика Димерка Броварського району Київської області. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №340 від 05.06.2023 причиною смерті визначено гостру серцеву недостатність та ішемічну хворобу серця, при цьому захворювання визнано таким, що пов'язане з проходженням військової служби. Разом з тим, відповідно до висновку експерта Київського обласного бюро судово-медичної експертизи від 18.08.2023 №340, за результатами судово-токсикологічного дослідження у крові ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у концентрації 0,82%. Вказаний висновок експерта є чинним, у встановленому порядку не скасований і не змінений, а отже підлягає врахуванню при вирішенні питання щодо призначення одноразової грошової допомоги. Відповідач зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 4 та абзацу другого пункту 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, одноразова грошова допомога у разі смерті військовослужбовця передбачена для членів його сім'ї. Водночас статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 29 зазначеного Порядку встановлено виключення, за яких така допомога не призначається, зокрема у разі, якщо смерть військовослужбовця є наслідком дій, вчинених у стані алкогольного сп'яніння. Міністерство оборони України наголошує, що навіть під час перебування у відпустці військовослужбовець вважається таким, що проходить військову службу, а отже на нього поширюються вимоги статутів Збройних Сил України. Зокрема, стаття 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язує військовослужбовців дотримуватись вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванням та утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок. За твердженням відповідача, ОСОБА_4 , маючи ішемічну хворобу серця, вживав алкогольні напої, чим порушив вимоги зазначеного Статуту та вчинив дії, шкідливі для власного здоров'я. Вживання алкоголю за наявності відповідного захворювання розцінюється як активні дії, спрямовані на шкоду власному здоров'ю, що, на думку відповідача, перебуває у причинному зв'язку з настанням смерті. З урахуванням наведеного, Міністерство оборони України зазначає, що комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, діючи в межах наданих повноважень та відповідно до вимог законодавства, протоколом №28/в від 25.10.2024 правомірно відмовила у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім'ї померлого військовослужбовця, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
29.07.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду скеровано відповідь позивача на відзив. ОСОБА_1 просить суд врахувати пояснення, якими вона відхиляє заперечення відповідача.
29.07.2025 представник Міністерства оборони України подав до суду заперечення відповідача на відповідь на відзив.
Вказано, що посилання позивачів на судову практику Верховного Суду у справі №640/6477/19 відповідач вважає безпідставним, оскільки у тій справі встановлювався інший фактичний склад обставин, зокрема перебування військовослужбовця у стані сп'яніння під час виконання обов'язків служби, тоді як у даному випадку спеціальним розслідуванням встановлено відсутність зв'язку смерті з проходженням військової служби, що виключає застосування відповідних норм Порядку №975. Відповідач наполягає, що відмова у призначенні одноразової грошової допомоги є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
У відзиві сторона відповідача просила суд розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з викликом сторін.
Водночас, суд враховуючи зазначені обставини, обсяг та характер доказів у справі, для об'єктивного та повного з'ясування обставин справи, дійшов висновку, що розгляд даної справи слід проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Справа, що є предметом розгляду, до категорій спорів, для яких законом передбачено розгляду в порядку загального позовного провадження, не відноситься.
До того ж обсяг доказової бази та кількість учасників у даній справі не є значним.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Так, спрощене провадження (як з викликом, так і без виклику сторін) спрямоване на всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження без виклику сторін не є провадженням в якому розглядаються безспірні вимоги.
Таким чином, суд вважає, що зважаючи на відсутність необхідності виклику сторін для надання пояснень, з огляду на предмет спору та характер спірних правовідносин, підстави для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відсутні.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Свідоцтвом про народження підтверджено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у місті Києві. Батьком зазначено ОСОБА_4 , матір'ю - ОСОБА_3 . Актовий запис №4196 від 08 вересня 2021 року.
Свідоцтвом про народження (повторним), серія НОМЕР_4 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, підтверджено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 у місті Києві. Батьком зазначено ОСОБА_6 , матір'ю - ОСОБА_1 .
З повістки ІНФОРМАЦІЯ_10 вбачається, що ОСОБА_4 підлягав явці 24.02.2023 о 06:30 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для призову на військову службу під час мобілізації.
З повідомлення керівнику підприємства вбачається, що ОСОБА_4 06.03.2023 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , 1996 року народження, 23.03.2023 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією, за результатами якого встановлено діагноз «здоровий» та визначено придатність до військової служби.
Відповідно до відпускного квитка військової частини НОМЕР_3 №1034 від 03.06.2023 солдат ОСОБА_4 звільнений у відпустку за станом здоров'я до с. Високі Байраки Кропивницького району Кіровоградської області строком на 30 діб з 03.06.2023 по 02.07.2023. Після закінчення відпустки він зобов'язаний прибути до військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
Свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_5 , виданим виконавчим комітетом Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області 05 червня 2023 року, підтверджено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_11 у віці 27 років. Місцем смерті зазначено: Україна, Київська область, Броварський район, смт Велика Димерка.
Окрім цього, у матеріалах справ міститься копія лікарського свідоцтва про смерть №340 від 05.06.2023, виданого Броварським районним відділенням Київського обласного бюро судово-медичної експертизи.
Відповідно до довідки про причину смерті № 340, причиною смерті ОСОБА_4 є гостра серцева недостатність, ішемічна хвороба серця; вік померлого - 27 років.
Згідно із довідкою КНП «Міська лікарня №3» Запорізької міської ради ОСОБА_4 проходив лікування у 2023 році.
Згідно з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 16.02.2024 №1041, захворювання ОСОБА_4 - «ішемічна хвороба серця, гостра серцева недостатність», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , визнано таким, що пов'язане з проходженням військової служби.
З витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №28/в від 25.10.2024 вбачається, що за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги матері та сину померлого військовослужбовця ОСОБА_4 . У документі зазначено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 під час перебування у відпустці, а також наведено відомості про наявність етилового спирту в крові за висновком судово-медичної експертизи від 18.08.2023 №340 у концентрації 0,82%.
З сповіщення сім'ї №201, виданого ІНФОРМАЦІЯ_12 у червні 2023 року, вбачається, що солдат ОСОБА_4 , 1996 року народження, гранатометник військової частини НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 помер під час перебування у відпустці від гострої серцевої недостатності, ішемічної хвороби серця. Також зазначено, що це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії та надання пільг.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування та висновки суди по суті спору.
Згідно ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 1 ст. 3 Закону №2011-XII встановлено, що дія цього Закону поширюється на:
1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей;
4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 3 Закону №2011-XII дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Дія цього Закону не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, крім положень, що стосуються грошового забезпечення та надання відпусток військовослужбовцям.
Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст.4 Закону №2011-XII).
Питання призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця регламентоване статтями 16 - 16-4 Закону №2011-XII.
Відповідно до вимог ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 ст.16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;
9) отримання військовозобов'язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", указами Президента України (ч.3 ст.16 Закону №2011-XII).
Відповідно до ч.1 ст.16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Частиною 1 ст.16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Відповідно до частини 3 ст.16-2 Закону №2011-XII одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Частиною 6 ст.16-3 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (ч.8 ст.16-3 Закону №2011-XII).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 Закону №2011-XII).
Статтею 16-4 Закону №2011-XII визначаються підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.
Так, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Таким чином, відповідно до вказаної вище статті Закону №2011-XII призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється у разі, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
Отже, для застосування вказаної норми необхідним є встановлення не лише факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння, але й факту вчинення нею конкретних дій у такому стані, а також причинного зв'язку між такими діями та настанням смерті.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідач, обґрунтовуючи правомірність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, посилається на висновок експерта Київського обласного бюро судово-медичної експертизи від 18.08.2023 №340, відповідно до якого у крові ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у концентрації 0,82%, що, на думку відповідача, свідчить про перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння.
Водночас надані до суду докази містять лише відомості про наявність у крові померлого етилового спирту, тобто свідчать про стан особи, однак не містять жодних даних щодо: конкретних дій, які ОСОБА_4 вчинив у стані алкогольного сп'яніння; обставин, за яких такі дії мали місце та передували смерті; того, що саме такі дії перебувають у причинному зв'язку з настанням смерті.
Натомість з досліджених судом доказів вбачається, що смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_11 у смт Велика Димерка Броварського району Київської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 від 05.06.2023 та лікарським свідоцтвом про смерть №340 від 05.06.2023.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №340 від 05.06.2023 причиною смерті визначено гостру серцеву недостатність, ішемічну хворобу серця.
Водночас з витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 16.02.2024 №1041 вбачається, що захворювання ОСОБА_4 - «ішемічна хвороба серця, гостра серцева недостатність», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , визнано таким, що пов'язане з проходженням військової служби.
Крім того, з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 22.09.2023 №267 вбачається, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_4 , та причина смерті визнані такими, що пов'язані з проходженням військової служби.
Таким чином, матеріали справи проте не містять доказів поведінкового елементу, який прямо передбачений статтею 16-4 Закону як обов'язкова умова для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Суд вважає, що сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного /наркотичного сп'яніння на час загибелі (смерті) не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім'ї.
Наведений висновок узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, які викладені, зокрема, у його постановах від 29.06.2022р. у справі № 640/6477/19, від 10.05.2023р. у справі № 640/5320/19.
Отже визначальним при вирішенні питання щодо наявності права члена сім'ї на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, є не сам стан алкогольного сп'яніння військовослужбовця, а наявність причинно-наслідкового зв'язку між вживанням алкогольних напоїв та смертю військовослужбовця.
У даній справі, суд дійшов висновку, що причинний зв'язок між виявленим станом алкогольного сп'яніння та настанням смерті ОСОБА_4 належними та допустимими доказами не доведений.
Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази того, що вживання алкоголю спричинило смерть; вживання алкоголю спричинило загострення захворювання, яке безпосередньо призвело до смерті; смерть настала внаслідок будь-яких дій, вчинених у стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин суд констатує відсутність у матеріалах справи належного та безперервного доказового ланцюга, який би підтверджував, що смерть ОСОБА_4 настала саме внаслідок вчинення ним конкретних дій у стані алкогольного сп'яніння.
Так, проаналізувавши положення статті 16-4 Закону №2011-XII суд дійшов висновку, що допомога не призначається у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп'яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі). Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається зазначеною нормою права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Трактування положень пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-XII у зазначеній інтерпретації узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.04.2018 (справа №802/1869/17-а), від 04.03.2020 (справа №813/2071/17) та від 15.06.2022 (справа № 826/4813/18), від 29.06.2022 (справа №640/6477/19).
Відтак підстави для застосування статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у даному випадку відсутні.
Колегія суддів КАС ВС у постанові від 22 серпня 2024 року (справа № 380/9868/23) зауважує, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
У даній справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір'ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , серія НОМЕР_4 , в якому матір'ю зазначена ОСОБА_1 .
Також встановлено, що ОСОБА_2 є сином померлого військовослужбовця ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, в якому батьком зазначено ОСОБА_4 .
Тобто, наведені особи є суб'єктами, які відповідно до положень статтею 16-1 Закону № 2011-XII мають право на призначення та отримання вказаної допомоги.
Відповідно до абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.
Враховуючи встановлені обставини настання смерті ОСОБА_4 , а також правове регулювання питання отримання одноразової грошової допомоги членами сімей загиблих військовослужбовців, суд дійшов висновку про наявність підстав для отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному чинним законодавством, та для задоволення позову у повному обсязі.
Щодо розміру одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 Постанова Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.
Отже, моментом виникнення у членів сім'ї померлого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги є дата смерті такого військовослужбовця.
Як встановлено судом, відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Таким чином, право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на отримання одноразової грошової допомоги виникло 03.06.2023.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у випадках, передбачених статтею 16 цього Закону.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як мати померлого військовослужбовця та ОСОБА_2 як син померлого військовослужбовця, мають право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня 2023 року, як року, в якому настала смерть військовослужбовця.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Судові витрати по справі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн, що підтверджується квитанцією № 9376-6568-9829-3295 від 24.04.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.
На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (законний представник ОСОБА_3 ) (адреса АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (адреса Україна, 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії (з урахуванням уточненої позовної заяви) - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги членам сімі померлого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладене в пункті 9 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 28/п від 25 жовтня 2024 року.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити матері ( ОСОБА_1 ) та сину ( ОСОБА_5 ) померлого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), військовослужбовця, у 500-кратному розмірі прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року, у рівних частинах матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народженні, сину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (адреса Україна, 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ЄДРПОУ 00034022).
Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.