ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" травня 2026 р. справа № 300/673/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного заготівельного виробничо-комерційного підприємства "Еліта" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови, -
Приватне заготівельне виробничо-комерційне підприємство "Еліта" (далі - позивач, підприємство, ПЗВКП "Еліта"), в інтересах якого діє представник адвокат Бартків Андрій Ярославович (далі - представник позивача, адвокат Бартків А.Я,), звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, митний орган, Митниця, Івано-Франківська митниця) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA206020/2024/000019/2, № UA206020/2024/000018/2 від 01.10.2024 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці № UA206020/2024/000419, № UA206020/2024/000418.
Підставою звернення позивача із вказаним позовом є відмова відповідача у здійсненні митного оформлення дизельних генераторів за основним методом, передбаченим Митним кодексом України та здійснення митного оформлення за резервним методом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору купівлі продажу від 09.07.2024 ПЗВКП "Еліта" 09.07.2024 придбано у продавця-нерезидента бувший у використанні дизельний генератор марки "Doosan" моделі "G200", 2009 року випуску за ціною 5 500,00 Євро (далі - товар 1, генератор 1). ФОП ОСОБА_1 в інтересах позивача подав до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію №24UA20602001394U8, якою представлено до митного оформлення придбаний товар, митну вартість визначено за основним методом, за ціною договору. До зазначеної митної декларації ПЗВКП "Еліта" додано документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару.
Також 10.07.2024 позивачем на аукціоні придбано бувший у використанні генератор марки "SDMO", моделі "R165", 2014 року випуску за ціною 5 510 Євро (далі - товар 2, генератор 2). ФОП ОСОБА_1 в інтересах позивача подав до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію №24UA206020013942U9, якою представлено до митного оформлення придбаний товар, митну вартість визначено за основним методом, за ціною договору, до якої додано документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару.
Незважаючи на вказане, в порушення норм статей 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України (далі - МК України), за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, відповідачем 01.10.2024 протиправно прийнято рішення UA206020/2024/000019/2, № UA206020/2024/000018/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість товару за резервним методом. На переконання позивача, усі документи зазначені у частині 2 статті 53 МК України подані декларантом та усі складові митної вартості товару підтверджені в повній мірі документально, а тому підприємством правильно обрано визначення митної вартості за ціною контракту.
Як стверджує ПЗВКП "Еліта", митним органом не представлено жодних зауважень, щодо наявності у поданих декларантом документах, розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявних ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а тому витребування Митницею експертного висновку про вартість підготовленого спеціалізованою експертною організацією є безпідставним.
За аргументами позивача, останнім подано всі об'єктивні та достовірні дані щодо складових митної вартості товару, зазначених у відповідних документах, ПЗВКП "Еліта" правильно обрано основний метод визначення митної вартості, а тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Івано-Франківським окружним адміністративним судом 05.02.2025 відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Одночасно судом витребувано додаткові докази у сторін, необхідні для розгляду справи.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему від Івано-Франківської митниці надійшов відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 17.02.2025" на позовну заяву. У поданому відзиві, серед іншого, заявлено клопотання, згідно якого відповідач, з метою ухвалення законного рішення, просить провести розгляд справи №300/673/25 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Митний орган не погоджується з доводами товариства, викладеними у позовній заяві, вказує на їх необґрунтованість та безпідставність, з огляду на таке.
На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Івано-Франківською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №24UA206020013943U8 від 01.10.2024 було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У пункті 5.1.1. договору № 09/07-24 купівлі-продажу товарів від 09.07.2024 року вказано FCA - Netherlands, що, очевидно, означає, що товар поставляється на умовах поставки FCA. Однак, у графі 20 "Умови поставки" МД №24UA206020013943U8 вказано - EXW. У рахунку-фактурі № 24/0220 від 23.09.2024 року (на сплату транспортних послуг) зазначено, що замовлення згідно з заявкою на перевезення вантажу від 23.09.2024 року до договору надання послуг перевезення № 2 від 23.09.2024 року. Проте, ні заявка на перевезення вантажу, ні договір надання послуг перевезення до митного оформлення не подавались. У графі 44 МД №24UA206020013943U8 зазначено, що декларантом надано декларацію країни відправлення за №24NLAKZI2QPRDA0 від 24.09.2024, втім сканкопію цієї декларації декларантом надано не було. За результатами розгляду МД №24UA206020013943U8 від 01.10.2024 та доданих до неї документів інспектором митного органу прийнято рішення про коригування митної вартості №UA206020/2024/000019/2 від 01.10.2024.
Також на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Івано-Франківською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №24UA206020013942U9 від 01.10.2024 було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У графі 4 "Місце та дата завантаження вантажу" автотранспортної накладної № 326173 вказано "NL 23.09.24". У свою чергу, пункт d частини 1 статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки", а саме географічний пункт, а не країну. У рахунку-фактурі № 25/0220 від 23.09.2024 року (на сплату транспортних послуг) зазначено, що замовлення згідно з заявкою на перевезення вантажу від 23.09.2024 року до договору надання послуг перевезення № 2 від 23.09.2024 року. Проте, ні заявка на перевезення вантажу, ні договір надання послуг перевезення до митного оформлення не подавались. 3. У контракті від 10.07.2024 року вказано, що товар поставляється на умовах FCA Belgium. Проте, в графі 20 "Умови поставки" МД №24UA206020013942U9 вказано "EXW NL BJ Blokzijl". У свою чергу, в графі 20 декларації країни відправлення №24BEE0000052477172 від 14.08.2024 умовами поставки зазначено "FOB Antwerpen". Відтак, в товаросупровідних документах вказані різні умови поставки та різні країни відправлення. За результатами розгляду МД №24UA206020013942U9 від 01.10.2024 року та доданих до неї документів інспектором митного органу прийнято рішення про коригування митної вартості №UA206020/2024/000018/2 від 01.10.2024. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши позовну заяву, відзив на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Між приватним заготівельним виробничо-комерційним підприємством "Еліта" та продавцем-нерезидентом VEMO Dieselmotoren en aggregaten Edwin Verwer 09.07.2024 укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів №09/07-24, предметом якого є генератор дизельний Doosan 3562 кг, G2080114, 200 Kva, рік випуску 2009.
Відповідно до пункту 2.1. договору від 09.07.2024 ціна на товар фіксується в рахунку-фактурах, відповідно до пункту 2.4. загальна вартість контракту становить 5 500,00 Євро.
Згідно рахунку фактури №202461 від 09.07.2024 позивач сплатив продавцю-нерезиденту 5 500,00 Євро за генератор Doosan 3562 кг, серії G2080114, 200 кВА, модель G200 рік випуску 2009, з пробігом 11 898,8. Зазначено, що оплата проводиться через банк.
Платіжною інструкцією в іноземній валюті №5 від 24.07.2024 підтверджується обставина сплати ПЗВКП "Еліта" продавцю-нерезиденту суми 5 500,00 Євро за генератор 1.
Відповідно до рахунку-фактури №24/0220 від 23.09.2024 позивачем сплачено ФОП ОСОБА_2 30 000,00 гривень транспортних витрат на міжнародне транспортне перевезення за маршрутом 8356 VJ Blokijl (Нідерланди) - смт. Більшівці, Івано-Франківська область.
ПЗВКП "Еліта" подало до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію №24UA206020013943U8 від 01.10.2024, відповідно до якої було заявлено товар з найменуванням, описом та характеристикою, які зазначені в графі 31 митної декларації.
В графі "42" (ціна товару) декларації визначено 5 500 Євро. А в графах "45" (коригування) і "46" (статистична вартість) зазначено 283 846,45 гривень, яка із урахуванням графи "23" (обмінний курс) 46,1539 становить 253 843,45 гривень.
Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто за ціною договору, на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації.
Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено: рахунок-фактура від 09.07.2024 року; автотранспортна накладна № 326172 від 23.09.2024 року; платіжна інструкція в іноземній валюті № 5 від 24.07.2024 року; рахунок-фактура № 24/0220 (на сплату транспортних послуг) від 23.09.2024 року; договір № 09/07-24 купівлі-продажу товарів від 09.07.2024 року; митна декларація відправлення № 24 NLAKZIXVI2QPRDA0 від 24.09.2024.
Митним органом 01.10.2024 розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару: за наявності - інші платіжні та /або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації вказаного товару транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Декларант подав до Митниці повідомлення, в якому зазначив, що документи для підтвердження вартості в графі 44 надати не може, просив прийняти рішення не пізніше десятиденного терміну.
Івано-Франківська митниця, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації від 01.10.2024 та доданих до неї документів, відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206020/2024/000419.
Згідно даних картки "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б) статті VII ГАТТ. У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом. Митний кодекс України (далі - МК України), затверджений Законом України від 13.03.2012 № 4495- VІ, наказ Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України". Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Шляхом порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості заявленого товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено. Враховуючи наявну у митниці інформацію про митну вартість подібних (аналогічних) товарів, що ввозились у максимально наближений до митного оформлення період, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. При цьому, відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Проведено консультації з декларантом згідно зі ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Отже, враховуючи викладене, митну вартість товарів скориговано та визначено за другорядним методом, а саме методом 6 (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA100430/2024/286052 від 10.09.2024 за якими здійснено митне оформлення: Електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), потужністю понад 75 кВ А, але не більш як 375 кВ А: Трифазна дизельна генераторна установка в закритому, звукоізолюючому кожусі, оснащена дизельним двигуном, з частотою обертання коленвала 1500 об/хв., призначена для роботи на відкритому повітрі для резервного живлення в аварійних ситуаціях у разі збоїв на електролінії. Бувша у вжитку дизельна генераторна установка Doosan модель G200-1штука, 2009 рік випуску, серійний номер-G20801114. Основна потужність, кВА/кВт 200,0 кВа/160 кВт, Вихідна напруга, 230/400 В, Частота-50 Гц. Тип палива-Дизель. Визначена митна вартість: 6,21$/кг. В результаті консультації декларанту роз'яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ. Також роз'яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду".
У зв'язку з наведеним, Івано-Франківською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2024/000019/2 від 01.10.2024.
Так, в графі 33 рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206020/2024/000019/2 від 01.10.2024 у розділі "обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначені ті ж причини що й в Картці відмови.
При цьому, Івано-Франківською митницею Державної митної служби України за резервним методом скориговано задекларовану митну вартість товару 6 150,00 Євро і визначено її в розмірі 19 757,07 Євро.
Позивач на підставі оскаржуваного рішення подав нову декларацію, в графі 43 якої метод визначення митної вартості позначив "6", при цьому в графі 47 нарахування платежів визначив із скоригованих відповідачем показників.
На відкритих торгах (аукціоні) ПЗВКП "Еліта" придбало у продавця-нерезидента дизельний генератор "SDMO R165" потужністю 165 кіловат масою 2 900 кг загальною вартістю 6 391,60 Євро ( ціна товару - 5 510 Євро, аукціонний збір 16% - 881,60 Євро), про що свідчать відомості контракту від 10.07.2024 та інвойсу.
ПЗВКП "Еліта" подало до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію №24UA206020013942U9 від 01.10.2024, відповідно до якої було заявлено товар з найменуванням, описом та характеристикою, які зазначені в графі 31 митної декларації.
В графі "42" (ціна товару) декларації визначено 5 510 Євро. А в графах "45" (коригування) і "46" (статистична вартість) зазначено 284 307,99 гривень, яка із урахуванням графи "23" (обмінний курс) 46.15390000 становить 254 307,90 гривень.
Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто за ціною договору, на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації.
Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено: рахунок-фактура від 10.07.2024 року; автотранспортна накладна № 326173 від 23.09.2024; платіжна інструкція в іноземній валюті № 1 від 18.07.2024; рахунок-фактура № 24/0220 (на сплату транспортних послуг) від 23.09.2024; договір № 09/07-24 купівлі-продажу товарів від 10.07.2024 року; митна декларація відправлення № 24 BEE000052477172 від 14.08.2024.
Митним органом 01.10.2024 розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації зовнішньоекономічної операції товару каталоги, специфікації, прейскурант (прайс-листи) виробника товару.
Декларант подав до Митниці повідомлення, в якому зазначив, що документи для підтвердження вартості в графі 44 надати не може, просив прийняти рішення не пізніше десятиденного терміну.
Івано-Франківська митниця, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації від 01.10.2024 та доданих до неї документів, відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206020/2024/000418.
Згідно даних картки "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б) статті VII ГАТТ. У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом. Митний кодекс України (далі - МК України), затверджений Законом України від 13.03.2012 № 4495- VІ, наказ Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Шляхом порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості заявленого товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено. Враховуючи наявну у митниці інформацію про митну вартість подібних (аналогічних) товарів, що ввозились у максимально наближений до митного оформлення період, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. При цьому, відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Отже, враховуючи викладене, митну вартість товарів скориговано та визначено за другорядним методом, а саме методом 6 (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA100430/2024/286052 від 10.09.2024 за якими здійснено митне оформлення: Електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), потужністю понад 75 кВ А, але не більш як 375 кВ А: Трифазна дизельна генераторна установка в закритому, звукоізолюючому кожусі, оснащена дизельним двигуном, з частотою обертання коленвала 1500 об/хв., призначена для роботи на відкритому повітрі для резервного живлення в аварійних ситуаціях у разі збоїв на електролінії. Бувша у вжитку дизельна генераторна установка SDMO Rl65 Diesel 165kVA1штука,2014 рік випуску,серійний номер-31263414. Основна потужність, кВА/кВт 150,0 кВа/120 кВт,Резервна потужність, кВА/кВт 165,0 кВа/132,0 кВт, Вихідна напруга, 230/400 В, Частота-50 Гц.Тип палива-Дизель. Визначена митна вартість: 6,21$/кг. В результаті консультації декларанту роз'яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ. Також роз'яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду".
У зв'язку з наведеним, Івано-Франківською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2024/000018/2 від 01.10.2024.
Так, в графі 33 рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206020/2024/000019/2 від 01.10.2024 у розділі "обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначені ті ж причини що й в Картці відмови.
При цьому, Івано-Франківською митницею Державної митної служби України за резервним методом скориговано задекларовану митну вартість товару 6 160,00 Євро і визначено її в розмірі 16 085,21 Євро.
Позивач на підставі оскаржуваного рішення подав нову декларацію, в графі 43 якої метод визначення митної вартості позначив "6", при цьому в графі 47 нарахування платежів визначив із скоригованих відповідачем показників.
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування Карток відмови UA206020/2024/000419, № UA206020/2024/000418 і рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2024/000019/2, № UA206020/2024/000018/2 від 01.10.2024.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (далі - МК України, Кодекс).
Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 коментованого Кодексу розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).
Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Кодексу слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.
Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Із наведених положень слідує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.
Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, митну вартість імпортованих товарів, що вказана декларантом у графі 43 митних декларацій №24UA206020013943U8 від 01.10.2024 та №24UA206020013942U9 від 01.10.2024, визначено за основним (1) методом.
Так, на підтвердження обґрунтованості заявленої у митних деклараціях митної вартості товару та обраного методу її визначення (за ціною договору), разом з деклараціями декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме:
- до ЕМД №24UA206020013943U8 від 01.10.2024 рахунок-фактура від 09.07.2024 року; автотранспортна накладна № 326172 від 23.09.2024 року; платіжна інструкція в іноземній валюті № 5 від 24.07.2024 року; рахунок-фактура № 24/0220 (на сплату транспортних послуг) від 23.09.2024 року; договір № 09/07-24 купівлі-продажу товарів від 09.07.2024 року; митна декларація відправлення № 24 NLAKZIXVI2QPRDA0 від 24.09.2024;
- до ЕМД №24UA206020013942U9 від 01.10.2024 рахунок-фактура від 10.07.2024 року; автотранспортна накладна № 326173 від 23.09.2024; платіжна інструкція в іноземній валюті № 1 від 18.07.2024; рахунок-фактура № 24/0220 (на сплату транспортних послуг) від 23.09.2024; договір № 09/07-24 купівлі-продажу товарів від 10.07.2024 року; митна декларація відправлення № 24 BEE000052477172 від 14.08.2024.
Дослідивши надані позивачем до митного оформлення документи, суд не знайшов фактичних і юридичних підставі вважати, що подані декларантом до митного оформлення вищевказані документи, за назвою і змістом не відповідали вимогам пунктів 1-4 частини другої статті 53 МК України.
Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення та картки відмови, у Митниці виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки позивачу виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: документи не надано, а також не надав висновку про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Митним органом 01.10.2024 розпочато процедури консультацій із декларантом шляхом формування електронних повідомлень про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Водночас, суд звертає увагу, що зі змісту сформованого митним органом електронного повідомлення неможливо встановити ані характеру, ані джерела сумнівів щодо правильності визначення заявленої митної вартості товару. Повідомлення не містить жодної конкретизації тих складових митної вартості, які, на думку митного органу, потребують додаткового підтвердження, так само як і не розкриває, у чому саме полягає невідповідність або недостатність поданих декларантом документів.
На етапі проведення митних консультацій Івано-Франківська митниця фактично не довела до відома ПЗВПК "Еліта", які саме документи підлягали поданню для підтвердження заявленої митної вартості товару. Відсутність конкретизації як щодо змісту запитуваних документів, так і щодо їх зв'язку із заявленими складовими митної вартості свідчить про формальний характер проведення консультацій, які зводилися не до реального з'ясування складових митної вартості товарів.
Відтак, посилання митного органу на не надання позивачем додаткових документів, оскільки саме повідомлення митного органу не містило ані мотивованих доводів щодо сумнівів у заявленій митній вартості, ані визначеного переліку документів, подання яких могло б усунути такі сумніви, не може розглядатися як належне підтвердження обґрунтованості подальших дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних карток відмови та рішень про корегування митної вартості.
Між приватним заготівельним виробничо-комерційним підприємством "Еліта" та продавцем-нерезидентом VEMO Dieselmotoren en aggregaten Edwin Verwer 09.07.2024 укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів №09/07-24, предметом якого є генератор дизельний Doosan 3562 кг, G2080114, 200 Kva, рік випуску 2009.
Відповідно до пункту 2.1. договору від 09.07.2024 ціна на товар фіксується в рахунку-фактурах, відповідно до пункту 2.4. загальна вартість контракту становить 5 500,00 Євро.
Згідно рахунку фактури №202461 від 09.07.2024 позивач сплатив продавцю-нерезиденту 5 500,00 Євро за генератор Doosan 3562 кг, серії G2080114, 200 кВА, модель G200 рік випуску 2009, з пробігом 11 898,8. Зазначено, що оплата проводиться через банк.
Платіжною інструкцією в іноземній валюті №5 від 24.07.2024 підтверджується обставина сплати ПЗВКП "Еліта" продавцю-нерезиденту суми 5 500,00 Євро за генератор 1.
Відповідно до рахунку-фактури №24/0220 від 23.09.2024 позивачем сплачено ФОП ОСОБА_2 30 000,00 гривень транспортних витрат на міжнародне транспортне перевезення за маршрутом 8356 VJ Blokijl (Нідерланди) - смт. Більшівці, Івано-Франківська область.
Також на відкритих торгах (аукціоні) ПЗВКП "Еліта" придбало у продавця-нерезидента дизельний генератор "SDMO R165" потужністю 165 кіловат масою 2 900 кг загальною вартістю 6 391,60 Євро, про що свідчать відомості контракту від 10.07.2024.
Обставина участі ПЗВКП "Еліта" у відкритих торгах (аукціоні) засвідчується наданою позивачем копією знімку екрана з Веб-сайту проведення аукціону.
За таких фактичних обставин слідує, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Беручи до уваги зазначене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товару через відсутність висновку про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідно до статті 53 МК України надання до митного оформлення зазначених документів не є обов'язковою.
З урахуванням наведеного, слід дійти до висновку, що декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, які піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об'єктивних підстав витребувати додаткові документи.
Судом встановлено, що в спірному рішенні, у ході коригування митної вартості товарів застосовано резервний метод визначення митної вартості.
З приводу застосування відповідачем у спірному випадку резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) та відсутності можливості послідовного використання методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів за статтями 59 і 60 Митного кодексу України, суд виходить із наступних аргументів та мотивів.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідачем надано суду копію електронної митної декларації від 10.09.2024 за №24UA100430286052U8, яка як слідує із графи 33 спірних рішень (№ UA100430/2024/286052 від 10.09.2024), є тим самим джерелом інформації, який визначено в оскаржуваних рішеннях.
При порівнянні ЕМД від 10.09.2024 за №24UA100430286052U8 (№ UA100430/2024/286052 від 10.09.2024), що слугувала у відповідача джерелом для коригування митної вартості товарів та ЕМД №24UA206020013943U8 від 01.10.2024 та ЕМД №24UA206020013942U9 від 01.10.2024, поданої позивачем, судом встановлено безліч розбіжностей, які, на переконання суду, об'єктивно можуть безпосередньо впливати на ціну товарів, зокрема.
По-перше, відмінними є товари, зазначені в графі 31 митних декларацій.
Так, позивач:
- згідно ЕМД №24UA206020013943U8 від 01.10.2024 представив до митного оформлення "Електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), потужністю понад 75 кВ А, але не більш як 375 кВ А: Трифазна дизельна генераторна установка в закритому, зву коізолюючому кожусі, оснащена дизельним двигуном, з частотою обертання коленвала 1500 об / хв., призначена для роботи на відкритому повітрі для резервного живлення в аварійних ситуаціях у разі збоїв на електролінії. Бувша у вжитку дизельна генераторна установка Doosan модель G200 -1штука,2009 рік випуску,серійний номер-G20801114.Основна потужність , кВА/кВт 2 00,0 кВа/160 кВт,Вихідна напруга, 230/400 В, Частота-50 Гц.Тип палива-Дизель.Тор говельна марка Doosan.Країна виробництва FR.";
- згідно ЕМД №24UA206020013942U9 від 01.10.2024 представив до митного оформлення "Електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), потужністю понад 75 кВ А, але не більш як 375 кВ А: Трифазна дизельна генераторна установка в закритому, зву коізолюючому кожусі, оснащена дизельним двигуном, з частотою обертання коленвала 1500 об / хв., призначена для роботи на відкритому повітрі для резервного живлення в аварійних ситуаціях у разі збоїв на електролінії Бувша у вжитку дизельна генераторна установка SDMO Rl65 Diesel 1 65kVA-1штука,2014 рік випуску, серійний номер-31263414. Основна потужність , кВА/ кВт 150,0 кВа/120 кВт, Резервна потужність , кВА/кВт 165,0 кВа/132,0 кВт, Вихідна напруга, 230/400 В, Частота-50 Гц. Тип палива-Дизель. Торговельна марка SDMO. Країна виробництва FR.".
В той же час, як свідчить графа 31 митної декларації від 10.09.2024 за №24UA100430286052U8 (№ UA100430/2024/286052 від 10.09.2024) в іншому (порівнюваному) випадку здійснювалося митне оформлення: "Електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згорання із запалюванням від стиснення (дизелем): Був у використанні: HouvenaghelHennequin, Strom aggregatTyp IV82814SX - EPower 360KW -Se rien-Nr. 385076 - BJ 1998, weight:5080 kg - out of orderMotor Typ: IVEИO 8281 S RI 27, Houvenaghel Hennequin, генераторного типу IV82814SX - Потужність 360 кВт частота 50Hz - Серійний номер 385076 рік виробництва - 1998, вага: 5080 кг / Т ип моторy IVECO 8281 SRi 27 - 1 шт.; Houvenaghel Hennequin, Stromaggregat Typ I V82814SX - EPower 360KW - Serien-Nr. 385076 - BJ 1998, weight: 5080 kg - out of order Motor Typ: IVECO 8281 SRi 27, Houvenaghel Hennequin, генераторного типу IV82814SX - Потужність 360 кВт, частота 50Hz - Ceрійний номер 385076 - рік вироб ництва - 1998, вага: 5080 кг - Тип мотору IVECO 8281 SRi 27 - 1 шт. Торговельна марка: Houvenaghel Hennequin. Виробник Henneguin (Lyon). Країна виробництва: FR".
Є очевидним той факт, що порівнювані товари не тільки не є аналогічними, а й повністю різними за якісними характеристиками, що явно вказує на більшу ціну від вартості товарів, які ввозив позивач.
Відповідач не довів перед судом, що відмінність технічних характеристик, поряд із співпадінням інших ознак, які характеризують спірний товар, не впливає на ціну останнього та може розцінюватися як "подібний (аналогічний) товар".
Порівняльний аналіз характеристик задекларованих позивачем товарів та товару, зазначеного у митній декларації, на яку посилається відповідач, свідчить про наявність між ними істотних відмінностей, зокрема за виробником, моделлю та технічним виконанням, роком виготовлення (2009 та 2014 роки проти 1998 року), потужністю (до 200 кВА / 160 кВт та до 165 кВА / 132 кВт проти 360 кВт), технічним станом (робочі установки проти такої, що є несправною), а також типом і характеристиками двигуна.
Вказані відмінності мають визначальний характер, оскільки безпосередньо впливають на споживчі властивості товару, сферу його використання, ступінь зносу, експлуатаційні можливості та, відповідно, на його ринкову вартість. Зокрема, різні виробники та моделі передбачають відмінності у якості, надійності та технічних параметрах обладнання; рік виготовлення впливає на ступінь фізичного зносу; потужність визначає функціональні можливості генераторної установки; технічний стан (справний чи несправний) є одним із ключових чинників ціноутворення; а тип і характеристики двигуна впливають на ефективність, витрати пального та ресурс експлуатації.
За таких обставин зазначені товари не можуть вважатися ідентичними або подібними (аналогічними), оскільки не мають спільних істотних характеристик, що формують їх вартість. Відтак використання митним органом відомостей про інший товар як бази для порівняння та визначення митної вартості є необґрунтованим і таким, що не відповідає вимогам митного законодавства.
По-друге, у випадку із деклараціями від 01.10.2024 країну відправлення (експорту) задекларовано "Нідерланди", NL (графи 11, 15), а у ЕМД від 17.06.2025 такою країною є "Німеччина", DE (графи 11, 15). Вказане безумовно щонайменше впливає на вартість транспортування такого товару, яка є складовою митної вартості.
Також слід відзначити на різницю обмінного курсу валют, ЕМД №24UA206020013943U8, №24UA206020013942U9 подані позивачем 01.10.2024 за курсом 46.15390000 Євро, в той час як ЕМД від 10.09.2024 за №24UA100430286052U8 (№ UA100430/2024/286052 від 10.09.2024) за курсом 45.38300000 Євро. Оскільки митним органом не надано розрахунків коригування, то суд не може встановити за яким обмінним курсом відповідач здійснив коригування відносно задекларованих позивачем товарів.
Відповідач не надав, ані позивачу, ані суду математичних обрахунків корегування вартості, пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, з яких суд міг би встановити достовірність скорегованої митної вартості.
В свою чергу, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема щодо витрат на транспортування товару, суд не бере до уваги та зазначає, що такі аргументи не були покладені в основу прийняття спірних рішень. Митний орган такими діями не надав позивачу можливості усунути недоліки ще на етапі проведення митних консультацій, а лише в процесуальному порядку (шляхом формування нових доводів у межах відзиву на позовну заяву) обґрунтував правомірність оскаржуваних рішень, що, в свою чергу, суперечить принципу легітимних очікувань.
Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Протиправність рішень Митниці, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
По-перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого статтею 64 МК України, не довів перед судом про наявність обґрунтованих застережень щодо застосування у спірних відносинах шостого методу, в тому числі в частині:
- не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості;
- наявності достатніх умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості товару.
По-друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.
По-третє, відповідач ні під час здійснення митного контролю спірного товару, ні у відзиві на позов не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки, зміни і підтирання окремих/усіх числових значень нанесених машинописним чи рукописним способом, або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за такий товар.
Суд зазначає, що згідно пункту 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містять обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 за результатом розгляду справи №804/2061/17 зазначив:
"…Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган…".
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Зрештою, суд вважає, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Однак, контролюючим органом не доведено, що подані позивачем документи не підтверджують митну вартість товару, а також те, що позивач мав надати саме ті документи, які витребувано митним органом (висновок експертної організації), з огляду на відсутність зауважень щодо розбіжностей в митній декларації та долучених до неї документах, що підтверджують митну вартість товару.
Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може бути самостійною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю (іншим обраним законним методою) та, як наслідок, коригування митної вартості таких товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Суд вказує на право декларанта (його уповноваженої особи) визначити митну вартість за основним методом. При визначенні вартості товару особа має надати митному органу необхідні і достатні відомості про митну вартість, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних.
Водночас, суд вказує, що митний орган не позбавлений права на проведення документальних невиїзних перевірок, у порядку визначеному статтею 351 МК України.
Так за змістом статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення доперевірочного аналізу митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.
Враховуючи вищевказане, суд констатує, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2025/000144 і рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2025/000079/2 від 18.06.2025 в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини другої статті 55 МК України не містять:
- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, заявленої декларантом;
- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак Митниця, приймаючи картки відмови № UA206020/2024/000419, № UA206020/2024/000418 і рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2024/000019/2, № UA206020/2024/000018/2 від 01.10.2024 діяла не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2024/000419, № UA206020/2024/000418 і рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2024/000019/2, № UA206020/2024/000018/2 від 01.10.2024 - є протиправними та такими, що підлягають до скасування.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в загальному розмірі 7 202,42 гривень, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи квитанції №604 від 31.01.2025, №605 від 31.01.2025.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).
Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 7 202,42 гривень.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 132 КАС України).
Згідно статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представник позивача в адміністративному позові просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на приватного заготівельного виробничо-комерційного підприємства "Еліта" судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.
Івано-Франківська митниця Державної митної служби України у відзиві на позовну заяву заперечила проти розміру судових витрати на правничу допомогу, вказавши на їх неспівмірність з огляду на предмет спору.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, станом на дату ухвалення рішення у справі №300/673/25, в матеріалах адміністративного позову містяться: договір про надання правової допомоги від 28.11.2024, рахунок на оплату №29/01/25 від 29.01.2025, платіжна інструкція №599 від 30.01.2025.
Відтак, представником позивача надані належні документи, що дають підстави для розгляду судом питання відшкодування витрат на користь приватного заготівельного виробничо-комерційного підприємства "Еліта".
Розмір витрат на оплату послуг адвоката як визначено частиною 5 статті 134 КАС України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
В даному випадку, суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:
"74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
76. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним."
Також суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 згідно яких зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
З огляду на вищевказане, суд переконаний, що розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є дещо завищеним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Підсумовуючи свої аргументи і мотиви, враховуючи зміст і складність спірних правовідносин, в межах яких представником приватного заготівельного виробничо-комерційного підприємства "Еліта" надано правничу допомогу, суд вважає справедливим можливе відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 гривень.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206020/2024/000419.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206020/2024/000019/2 від 01.10.2024.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206020/2024/000418.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206020/2024/000018/2 від 01.10.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи 43971364) на користь приватного заготівельного виробничо-комерційного підприємства "Еліта" (ідентифікаційний юридичної особи 22187424) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 202,42 гривень (сім тисяч двісті дві гривні сорок дві копійки).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи 43971364) на користь приватного заготівельного виробничо-комерційного підприємства "Еліта" (ідентифікаційний юридичної особи 22187424) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень (шість тисяч гривень).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - Приватне заготівельне виробничо-комерційне підприємство "Еліта" (ідентифікаційний юридичної особи 22187424), вул. 16-липня, смт. Більшівці, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77146;
представник позивача - Бартків Андрій Ярославович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), вул. Грюнвальдська, 15/1, м. Івано-Франківськ, 76018
відповідач - Івано-Франківська митниця Державної митної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи 43971364), вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005.
Суддя Микитин Н.М.