(про відмову у відводі судді)
04 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/8576/26
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями, головуючою суддею для розгляду адміністративної справи визначено суддю Майстренко Наталію Миколаївну.
Суддя Майстренко Н.М. своєю ухвалою від 27.04.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Через підсистему "Електронний суд ЄСІТС" 29.04.2026 (вх. №31677/26 від 30.04.2026) представник Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України подав заяву про відвід судді. Обґрунтовуючи заяву представник відповідача вказує на відсутність в підсистемі Електронний суд ЄСІТС документів, поданих позивачем (позовної заяви та її нової редакції), а також на ненаправлення таких документів до електронного кабінету відповідача. При цьому представник Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України висновує: "не направлення позову та матеріалів справи відповідачу в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету відповідача відбувається вже не вперше, це свідчить про нездатність всіх суддів Житомирського окружного адміністративного суду здійснювати судочинство в адміністративних справах, оскільки судді не можуть забезпечити дотримання прав учасників справи.".
Суддя Майстренко Наталія Миколаївна своєю ухвалою від 01.05.2026 постановила: "Визнати необґрунтованою заяву представника відповідача про відвід судді МайстренкоН.М. Передати справу №240/8576/26 іншому судді, у порядку встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання щодо відводу".
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату від 04.05.2026 №398 "Про призначення судді для вирішення питання про відвід" було проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатом якого суддю Лавренчук О.В. визначено головуючою суддею для розгляду заяви представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відвід судді Майстренко Н.М..
Суддя Лавренчук О.В., розглянувши заяву представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відвід судді Майстренко Н.М., зазначає наступне.
Частиною 8 статті 40 КАС України встановлено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
За приписами частини 11статті 40 КАС України, вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтею 36 КАС України, відповідно до частин першої-четвертої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі №990/2/25 звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань - прямих чи непрямих з будь-чийого боку або з будь-якої причини.
Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
У цьому випадку, є цілком очевидним, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних критеріїв.
Так, у справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Отже, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу, перелік яких наведено у статті 36 КАС України.
Щодо підстав, вказаних представником відповідача у заяві про відвід, суддя зазначає наступне.
Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено вирішення відводу всіх суддів суду одночасно, а тому вимога, зазначена у п. 8 та 9 заяви представника суб'єкта владних повноважень є безпідставною та такою, що не відповідає приписам процесуального законодавства, про що відомо такому представнику.
Зі змісту заяви представника відповідача про відвід вбачається, що єдиною підставою для подання заяви про відвід у справі №240/8576/26 є незабезпечення відображення в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС матеріалів адміністративної справи, а саме: позовної заяви з додатками та її нової редакції, яка подана позивачем після залишення позову без руху).
При цьому, представник відповідача переконаний, що саме суддя Майстренко Н.М. повинна здійснювати направлення відповідачу в електронній формі всіх процесуальних документів по справі.
За приписами ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до приписів ч. 13 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), розробляються Державною судовою адміністрацією України та затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України.
При цьому, за приписами п. 24 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням ВРП від 17.08.2021 №1845/0/15-21, підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
У п. 1 та 11 Розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказ Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року №814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року №485) закріплено, що канцелярія щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду в паперовій формі, а також в електронній формі, якщо вони надійшли в порядку, визначеному процесуальним законодавством, Положенням про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС. Судові справи, а також інші документи і матеріали, що стосуються розгляду судових справ у суді, приймає та реєструє в АСДС канцелярія відповідно до Положення про АСДС.
Отже, реєстрацію документів, які надійшли до суду здійснює канцелярія суду, а не суддя.
При цьому відповідач, як учасник справи має права, визначені статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Однак, жодних заяв, клопотань представник Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України не подавав, зокрема і щодо отримання в електронному кабінеті документів по справі №240/8576/26.
На переконання судді Лавренчук О.В. наведені представником відповідача у заяві про відвід підстави не передбачені КАС України, як підстава для відводу судді Майстренко Н.М., окрім того, вказані обставини не може свідчити про наявність у судді певної зацікавленості, відсутності неупередженості або необ'єктивності.
Отже, аргументи, якими мотивовано заяву про відвід судді не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які б містили належні, достатні та достовірні дані щодо порушення суддею Майстренко Н.М. гарантій неупередженості, а доводи, викладені у заяві, жодним чином не свідчать про неможливість винесення судом законного, справедливого та належним чином обґрунтованого (мотивованого) судового рішення у даній справі чи про його пряму чи опосередковану заінтересованість судді у результаті розгляду цієї справи.
Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для визнання заяви представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відвід судді Майстренко Н.М. обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її задоволення.
При цьому, суддя Лавренчук О.В. вважає за необхідне зауважити, що приписами частини першої статті 45 КАС України для учасників справи встановлюється заборона на зловживання своїми правами.
У зв'язку з вищевикладеним, суд звертає увагу, що відповідно до положень КАС України жоден учасник справи не наділений правом робити нічим непідтверджені заяви, закиди, погрози, звинувачення на адресу суду щодо його дій та процесуальних рішень.
Суддя акцентує, що у разі незгоди з рішенням особа, чиїх прав та інтересів воно стосується, може подати на нього апеляційну чи касаційну скаргу.
Вищевказане виключає право будь-якого учасника під час розгляду справи допускати дискредитаційні звинувачення, спрямовані на підрив авторитету суду в очах оточуючих. Аргументи, наведені представником відповідача у заяві про відвід суд може розцінювати як тиск задля прийняття рішення не на користь позивача. Вказане протирічить завданню адміністративного судочинства, є проявом зловживання учасником своїми правами.
Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованому перевантаженні роботи суду.
Як вказав ЄСПЛ зловживання правом - це таке використання норм та принципів Конвенції, яке дає змогу державі, окремій особі чи групі осіб порушити права і свободи інших суб'єктів (або створити реальну загрозу такого порушення), що проявлятиметься у їх фактичному обмеженні чи скасуванні (або ж намірі їх обмежити чи скасувати) через послаблення чи знищення ідеалів та цінностей демократії (демократичного суспільства), які декларуються текстом і духом Конвенції.
З огляду на зміст заяви, поданої представником Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, її подання може бути розцінено судом як зловживання своїми правами відповідачем.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити представнику Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у задоволенні заяви про відвід судді Майстренко Наталії Миколаївни.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена до апеляційного суду.
Суддя О.В. Лавренчук