04 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/22600/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх.№1117/25 від 08.01.2025), просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23.10.2024 №124150004612 про відмову у призначенні йому пенсії;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування йому до загального страхового стажу періодів проходження військової служби під час мобілізації в особливий період з розрахунку один місяць служби за три, а саме: участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України в період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з 23.06.2022 по 22.10.2022, з 24.02.2023 по 02.03.2023, з 02.04.2023 по 11.04.2023, з 19.04.2023 по 29.08.2023, з 10.09.2023 по 21.06.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати йому до загального страхового стажу період проходження військової служби під час мобілізації в особливий період з розрахунку один місяць служби за три, а саме: участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України в період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з 23.06.2022 по 22.10.2022, з 24.02.2023 по 02.03.2023, з 02.04.2023 по 11.04.2023, з 19.04.2023 по 29.08.2023, з 10.09.2023 по 21.06.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком від 15.10.2024 з урахуванням висновків суду.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що він, як особа, яка має статус учасника бойових дій, та страховий стаж понад 25 років, має право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 55 років, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23.10.2024 №124150004612 йому було відмовлено у призначенні даного виду пенсії через відсутність у нього страхового стажу в розмірі не менше 25 років. Позивач вважає прийняте відповідачем рішення протиправним, оскільки відповідно до вимог ст. 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" періоди проходження ним військової служби під час мобілізації в особливий період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з 23.06.2022 по 22.10.2022, з 24.02.2023 по 02.03.2023, з 02.04.2023 по 11.04.2023, з 19.04.2023 по 29.08.2023, з 10.09.2023 по 21.06.2024 мали бути зараховані до страхового стражу з розрахунку один місяць служби за три місяці. Однак, всупереч вказаних правових норм Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувало зазначені періоди проходження ним військової служби під час мобілізації в особливий період до його страхового стажу в однократному розмірі та як наслідок дійшло помилкового висновку про відсутність у нього страхового стажу в розмірі не менше 25 років. Відтак, з метою захисту свого права на належне пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалю суду провадження у даній справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначив, що прийняте ним рішення від 23.10.2024 №124150004612 про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є правомірним, тому що правові норми ст. 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 стосуються пільгового обчислення стажу при визначенні вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У зв'язку із цим, періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України з 24.02.2022 по 31.05.2022, з 23.06.2022 по 22.10.2022, з 24.02.2023 по 02.03.2023, з 02.04.2023 по 11.04.2023, з 19.04.2023 по 29.08.2023, з 10.09.2023 по 21.06.2024 були зараховані до його страхового стажу в одинарному обчисленні, так як пільгового обчислення (один місяць за три) Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено. Відтак, враховуючи, що страховий стаж ОСОБА_1 становить лише 23 роки 2 місяці 20 днів, що є недостатній для призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", йому правомірно було відмовлено в призначенні пенсії. З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просило відмовити у задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.02.2022).
Згідно інформації, зазначеної у військовому квитку серії НОМЕР_2 , починаючи з 24.02.2021 ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частини НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 21.06.2024 №4027, наданої військовою частиною НОМЕР_3 , в періоди з 24.02.2022 по 31.05.2022, з 23.06.2022 по 22.10.2022, з 24.02.2023 по 02.03.2023, з 02.04.2023 по 11.04.2023, з 19.04.2023 по 29.08.2023 та з 10.09.2023 по дату видачі цієї довідки ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Бахмутському районі Донецької області.
З метою реалізації права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 15.10.2024, в якій просив призначити йому дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як особі, яка має статус учасника бойових дій.
На виконання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1) за принципом екстериторіальності вказану заяву розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення від 23.10.2024 №124150004612, яким відмовило йому у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" через відсутність у нього страхового стажу в розмірі 25 років.
Обґрунтовуючи відмову в призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в своєму рішенні вказало, що страховий стаж ОСОБА_1 становить лише 23 роки 02 місяці 20 днів. При цьому, за результатами розгляду документі, доданих до заяви, до страхового стажу зараховані всі періоди трудової діяльності заявника.
При цьому, згідно інформації, вказаної у формі РС-право, період проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_3 , в тому числі й періоди його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 24.02.2022 по 31.05.2022, з 23.06.2022 по 22.10.2022, з 24.02.2023 по 02.03.2023, з 02.04.2023 по 11.04.2023, з 19.04.2023 по 29.08.2023 та з 10.09.2023 були зараховані відповідачем до його страхового стажу в одинарному розмірі.
Вважаючи, що на підставі статті 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" періоди участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мали бути зараховані до його страхового стражу в кратному розмірі (з розрахунку один місяць служби за три місяці), ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із відповідною заявою (вх.№26793/М-0600-24 від 25.10.2024).
Розглянувши вказану заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало ОСОБА_1 листа від 15.11.2024 №27974-26793/М-02/8-0600/24, в якому повідомило, що періоди безпосередньої участі у здійсненні заході із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації враховуються в пільговому обчисленні лише при визначенні вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зарахування таких періодів до страхового стажу в пільговому обчисленні (один місяць за три) Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено.
Не погоджуючись із діями Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не застосування кратності при зарахуванні періодів його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України з 24.02.2022 по 31.05.2022, з 23.06.2022 по 22.10.2022, з 24.02.2023 по 02.03.2023, з 02.04.2023 по 11.04.2023, з 19.04.2023 по 29.08.2023, з 10.09.2023 по 21.06.2024 до страхового стажу, а також вважаючи протиправною відмову у призначенні йому дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" протиправною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи публічно-правовий спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у Хартії.
До 01.01.2004 право громадян України на державне пенсійне забезпечення регулював Закон України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі -Закон №1788-XII), відповідно до якого яка громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 2 Закону №1788-ХІІ за цим законом призначались:
а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років;
б) соціальні пенсії.
Відповідно до статті 4 Закону №1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.
Однак, стаття 16 Закону №1788-XII передбачає, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Починаючи з 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).
Законом №1058-IV, що діє з 01.01.2004, на відміну від Закону №1788-ХІІ, умовою отримання особою пенсійних виплат визначено наявність в необхідному розмірі "страхового стажу", а не "стажу роботи", "трудового стажу".
Пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV (в редакції на момент звернення позивача за призначення пенсії) було встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Зміст вищезазначеної норми свідчить, що вона поширюються на:
1) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях;
2) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь в антитерористичній операції в районах її проведення;
3) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
4) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків);
5) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
6) дружин (чоловіків), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
7) осіб, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
8) осіб, яким надано статус, осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
9) осіб з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
10) дружин (чоловіків), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьків, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних.
При цьому, визначеними в пункті 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умовами, за наявності яких вищезазначені особи мають право на дострокове призначення пенсії за віком є:
- досягнення чоловіками 55 років, а жінками - 50 років:
- наявність страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (15.10.2024) він досяг 60 річного віку.
Належність ОСОБА_1 до категорій осіб, зазначених у п. 4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області у спірному рішенні від 23.10.2024 №124150004612 не заперечується та підтверджується наявними в справі доказами.
Вказаною у рішенні від 23.10.2024 №124150004612 підставою для відмови в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV є відсутність у нього страхового стажу в розмірі 25 років. За підрахунками управління страховий стаж ОСОБА_1 становить лише 23 роки 02 місяці 20 днів.
Звертаючись з даним позовом до суду ОСОБА_1 зазначає, що його страховий стаж був обрахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області невірно, оскільки періоди його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 по 31.05.2022, з 23.06.2022 по 22.10.2022, з 24.02.2023 по 02.03.2023, з 02.04.2023 по 11.04.2023, з 19.04.2023 по 29.08.2023 та з 10.09.2023 по 21.06.2024 мали були зараховані до стажу в кратному розмірі (один місяць служби за три місяці), оскільки це передбачено статтею 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393. Однак, відповідач зарахував йому вказані періоди служби до страхового стажу без застосування кратності обчислення.
Надаючи правову оцінку вказаним доводам ОСОБА_1 та оцінку правомірності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо підрахунку страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак, з огляду на характер заявлених вимог та обраний позивачем вид пенсійного забезпечення спірні правовідносини виникли у межах солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та підлягають врегулюванню передусім положеннями Закону №1058-IV. Саме цей Закон визначає умови, порядок і межі формування страхового стажу, а також вичерпний перелік правових механізмів, які можуть бути застосовані при призначенні пенсії за цим Законом.
Фактично спір у даній справі зводиться до питання можливості зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV періодів проходження позивачем військової служби в особливий період (періодів участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України) у пільговому обчисленні - один місяць служби за три.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
З огляду на зазначене за своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню за правилами, прямо встановленими Законом №1058-IV, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом №1058-IV механізмів.
У частині 2 статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №1058-IV право громадян на державне пенсійне забезпечення було врегульовано Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
Закон України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" містить главу "Обчислення стажу роботи для призначення трудових пенсій" (статті з 56 по 64), що визначала види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, а також пільги щодо обчислення трудового стажу, що надавалися реабілітованим, деяким категоріям медичних працівників, військовослужбовцям тощо.
Відповідно до статті 57 Закону №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Однак, правовими нормами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що:
- до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (абзац перший);
- положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" (тобто Закону №1788-ХІІ) застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (тобто станом на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії (абзац другий).
Отже, після набрання чинності Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Закон України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" застосовується лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років (оскільки такий вид пенсії не передбачений Законом №1058-IV) для обмеженого кола осіб - для тих, хто станом на 11.10.2017 мав вислугу років та стаж, необхідні для призначення такого виду пенсії (за вислугу років).
Таким чином, Закон №1058-IV встановлює, що після 01 січня 2004 року пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, а саме передбачений Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", застосовується виключно для визначення права на пенсію за вислугу років, що виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу, передбаченого у статті 57 Закону №1788-XII, на інші види пенсій. Дострокова пенсія за віком, передбачена пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону.
Аналіз наведених правових норм Закону №1058-IV та Закону №1788-XII в їх сукупності і взаємозв'язку свідчить про відсутність законодавчих підстав для застосування передбаченого статтею 57 Закону №1788-XII кратного обчислення стажу роботи при визначенні страхового стажу для призначення дострокової пенсії за віком.
Аналіз наведених норм в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що за період військової служби починаючи з 1 січня 2004 року відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV норми статті 57 Закону №1788-ХІІ можуть застосовуватися виключно при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років (ст. 114 Закону №1058-IV) та не застосовується для визначення права на пенсію за віком відповідно до ст. 115 Закону №1058-IV.
Щодо доводів позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" та пункту 2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, якими передбачено зарахування часу проходження військової служби в умовах бойових дій у кратному обчисленні - один місяць служби за три, суд зазначає наступне.
Правові норми пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" (далі - Постанова №393) регламентують порядок зарахування періодів проходження військової служби в кратному розмірі.
Зокрема, підпункт 1 пункту 3 Постанови №393 передбачає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зараховується на пільгових умовах: особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.
Однак, суд зауважує, що вказана Постанова №393 не поширюється на спірні у даній справі правовідносини, оскільки вона встановлює правила обчислення вислуги років для призначення пенсій відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а не правила кратного обчислення страхового стажу для призначення пенсії на підставі Закону №1058-ІV, як у даній справі.
Аналогічний за правовою природою підхід закріплено й у пункті 2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 (далі - Положення №530).
Так, підпунктом 1 пункту 2.3 Положення №530 визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу) - один місяць служби за три місяці:
- участь у бойових діях у воєнний час;
- час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;
- період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення.
Разом з тим, відповідно до пункту 1.1 Положення №530, ним визначається порядок обчислення вислуги років (загального страхового стажу) для призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим з військової служби, відповідно до статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постанови № 393.
Із системного аналізу змісту зазначених норм вбачається, що останні безпосередньо пов'язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII), тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Крім того, суд зауважує, що пункт 2.3 Положення №530, прийнятий на виконання Закону №2262-ХІІ, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу, адже містить відповідне застереження "крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу".
Відтак, сам підзаконний нормативний акт, на який покликається позивач, містить пряму вказівку на неможливість поширення механізму кратного обчислення стажу на пенсії, що призначаються відповідно до Закону №1058-IV. Ігнорування цього застереження призвело б до застосування норми всупереч її буквальному змісту та законодавчому призначенню.
Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.
Суд також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.
Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення (пенсійного забезпечення за нормами Закону №2262-XII), на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення.
Таким чином, застосування до спірних правовідносин правил кратного обчислення страхового стажу за відсутності про це прямої норми Закону №1058-IV фактично означало б зміну встановленого законодавцем порядку формування страхового стажу та розширення обсягу пенсійних прав позивача поза межами визначеного законом правового режиму. Такий підхід суперечив би принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та суди зобов'язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.
Оскільки позивач реалізує право на дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV, спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу за періоди участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України для цілей визначення права на зазначений вид пенсії.
Натомість положення статті 57 Закону №1788-ХІІ, пункту 3 Постанови №393 та пункту 2.3 Положення №530, на які посилається позивач, регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців на підставі Закону №2262-XII і не змінюють встановленого Законом №1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі.
З огляду на принцип законності та межі судового тлумачення суд не вправі поширювати дію спеціальних норм на інші види пенсійного забезпечення за відсутності прямої законодавчої вказівки.
Суд також зауважує, що застосування кратного обчислення страхового стажу без прямої законодавчої підстави фактично означало б штучне збільшення страхового стажу, оскільки період, що підлягає зарахуванню до страхового стажу, збільшувався б не внаслідок фактичної тривалості відповідного періоду або сплати страхових внесків у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а шляхом множення такого періоду. Такий підхід призвів би до включення до страхового стажу періодів у обсязі, який не відповідає їх фактичній тривалості та не передбачений механізмом формування страхового стажу, визначеним Законом №1058-IV.
Фактично це означало б зарахування до страхового стажу додаткового часу, який не підтверджений ані сплатою страхових внесків, ані прямою нормою закону, що допускає його зарахування на пільгових умовах (у кратному розмірі).
Періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, установлених Законом №1058-IV, у їх фактичній тривалості та враховуються при визначенні права особи на призначення пенсії.
При цьому зазначене правове регулювання застосовується саме у випадку, коли особа реалізує право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV. Обираючи такий вид пенсійного забезпечення, особа погоджується на застосування умов, порядку та механізму обчислення страхового стажу, прямо встановлених цим Законом.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України з 24.02.2022 по 31.05.2022, з 23.06.2022 по 22.10.2022, з 24.02.2023 по 02.03.2023, з 02.04.2023 по 11.04.2023, з 19.04.2023 по 29.08.2023, з 10.09.2023 по 21.06.2024 у пільговому обчисленні "один місяць служби за три" для цілей призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV.
В контексті вказаного правового регулювання та встановлених обставин справи суд приходить до висновку про правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України з 24.02.2022 по 31.05.2022, з 23.06.2022 по 22.10.2022, з 24.02.2023 по 02.03.2023, з 02.04.2023 по 11.04.2023, з 19.04.2023 по 29.08.2023, з 10.09.2023 по 21.06.2024 без застосування кратного обчислення, а тому рішення від 23.10.2024 №124150004612 про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV, яке було обґрунтоване відсутністю у нього необхідного страхового стажу, є правомірним.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович