05 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/20994/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку ОСОБА_1 з квітня 2022 року по 19 травня 2023 року:
- розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових (надбавок, доплат, підвищень) та одноразових видів грошового забезпечення;
- грошової компенсації за 25 (двадцять п'ять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік;
- грошової компенсації за 30 (тридцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік;
- грошової компенсації за 30 (тридцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік;
- грошової компенсації за 20 (двадцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік;
- грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки;
- грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік в розмірі місячного грошового забезпечення станом на дату виключення зі списків частини;
- одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби відповідно до Порядку та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 38 (тридцять вісім) повних календарних місяців служби, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення, визначених у витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.05.2025 №141, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IX станом на 1 січня 2022 року в розмірі 2481 гривня; Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX станом на 01 січня 2023 року в розмірі 2684 грн.
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 з квітня 2022 року по 19 травня 2023 року:
- розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових (надбавок, доплат, підвищень) та одноразових видів грошового забезпечення;
- грошової компенсації за 25 (двадцять п'ять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік;
- грошової компенсації за 30 (тридцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік;
- грошової компенсації за 30 (тридцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік;
- грошової компенсації за 20 (двадцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік;
- грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки;
- грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік в розмірі місячного грошового забезпечення станом на дату виключення зі списків частини;
- одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби відповідно до Порядку та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 38 (тридцять вісім) повних календарних місяців служби, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IX станом на 1 січня 2022 року в розмірі 2481 гривня; Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX станом на 01 січня 2023 року в розмірі 2684 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт. Провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 оновлені довідки:
- про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992р. №393 (зі змінами);
- про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- грошовий атестат, дані в яких визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IX станом на 1 січня 2022 року в розмірі 2481 гривня; Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX станом на 01 січня 2023 року в розмірі 2684 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» з 01 квітня 2022 року по день фактичної виплати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з 29.01.2020 (дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями для обчислення розміру грошового забезпечення повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Зазначив, що при розрахунку грошового забезпечення відповідач застосовував прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн, що є протиправним, а тому звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача надійшли до суду відзив на позовну заяву та заява про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропущенням строків звернення до адміністративного суду, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та залишити позовну заяву без розгляду.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
Позивач призваний 24 лютого 2022 року по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 до лав Збройних Сил України. Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.04.2022 № 8, солдат ОСОБА_1 з 11 квітня 2022 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду розвідника-гранатометника.
У складі військової частини НОМЕР_1 позивач неодноразово брав безпосередню участь у бойових діях, отримував поранення 09.10.2022 та 10.11.2023, що підтверджується довідками про обставини травми.
28 квітня 2025 року Гарнізонною військово-лікарською комісією позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.05.2025 № 141, молодший сержант ОСОБА_1 звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я та виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
З 01.07.2025 позивачу встановлена 3 група інвалідності внаслідок війни.
23.07.2025 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо надання довідок та проведення перерахунку грошового забезпечення.
Листом від 29.07.2025 №1634/ФЕС/3725 відповідач надав запитувані довідки та грошовий атестат, проте відмовив у здійсненні перерахунку, повідомивши, що грошове забезпечення розраховувалося з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.
Позивач, не погоджуючись із встановленими розмірами посадового окладу і окладу за військове звання та вважаючи їх меншими ніж розміри, встановлені законодавством, звернувся до суду із даним позовом.
Щодо дотримання строків звернення до суду слід зазначити таке.
Відповідач у відзиві та окремій заяві просить залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропущенням тримісячного строку звернення до адміністративного суду, посилаючись на ч. 5 ст. 122 КАС України та ст. 233 КЗпП України, зазначаючи, що перебіг строку звернення до суду розпочався з дати подання позивачем рапорту на звільнення 19.05.2025 з відміткою про ознайомлення зі складом та розміром грошового забезпечення, а позов подано 27.08.2025, тобто з пропуском тримісячного строку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, чинній на момент звільнення позивача) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Предметом спору у даній справі є, у тому числі, перерахунок та виплата сум грошового забезпечення, які належали позивачу і не були виплачені у період проходження ним військової служби, а також не виплачені при звільненні. Тобто, спір стосується виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у розумінні ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Судом встановлено, що письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу, а також довідки про розміри грошового забезпечення та грошовий атестат, останній отримав лише 29.07.2025, що підтверджується листом відповідача від 29.07.2025 № 1634/ФЕС/3725.
Таким чином, тримісячний строк звернення до суду з даним позовом, обчислений з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (29.07.2025), закінчується 29.10.2025.
Адміністративний позов подано до суду 27.08.2025, тобто в межах тримісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Крім того, суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, яка втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення.
З огляду на викладене, підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням строків звернення до адміністративного суду відсутні, а доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам по суті, суд вказує таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 ця постанова набирає чинності з 01.03.2018.
Первинною редакцією пункту 4 Постанови № 704 передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються аналогічним чином.
Варто зазначити, що за загальним правилом примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку з пунктом 4 Постанови № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Отже, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови № 704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", згідно з пунктом 6 якої внесено зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України. Так, до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких її пункт 4 викладено у новій редакції, а саме:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
У той же час, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Вказаною постановою суду були скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Із наведеного вбачається, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Щодо доводів відповідача про правову колізію та про те, що скасування пункту 6 Постанови КМУ № 103 не відновлює попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 28.02.2023 у справі № 380/18850/21 вказав про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) положень пункту 4 постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою № 103.
Суд також відхиляє посилання відповідача на постанову КМУ від 12.05.2023 № 481, оскільки зазначена постанова набрала чинності лише 20.05.2023, тоді як спірний період охоплює час з 11.04.2022 по 19.05.2023, тобто до набрання чинності Постановою КМУ № 481. Більше того, пункт 2 Постанови КМУ № 481 у частині внесення змін до пункту 4 Постанови КМУ № 704 визнано протиправним та нечинним рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яке набрало законної сили згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025.
Таким чином, з 29.01.2020 (з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18) і до 19.05.2023 (включно) виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, упродовж спірного періоду застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 - 1762,00 грн, а не встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 11 квітня 2022 року, а не з квітня 2022 року, як зазначено у позові. Відтак, позовні вимоги про перерахунок грошового забезпечення можуть бути задоволені лише за період з 11.04.2022 по 19.05.2023.
Окрім цього, з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням упродовж служби позивачу у 2022-2023 роках здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пунктів 2 та 4 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до розділу XXIII Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Отже, виплата грошового забезпечення та одноразових виплат грошового забезпечення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що відповідачем протиправно з 11.04.2022 по 19.05.2023 не здійснено нарахування грошового забезпечення позивача та отриманих ним виплат, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року.
Щодо позовних вимог про перерахунок грошових компенсацій за невикористані відпустки за 2024-2025 роки, грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Суд зазначає, що позовні вимоги в частині перерахунку грошових компенсацій за невикористані відпустки за 2022 та 2023 роки є обґрунтованими, оскільки розрахунок цих компенсацій здійснюється виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за відповідний період, які, як встановлено судом, визначені протиправно.
Водночас щодо компенсацій за невикористані відпустки за 2024 та 2025 роки, грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби суд зазначає, що вказані виплати розраховуються, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначалися у відповідний період. Оскільки з 20.05.2023 набрала чинності Постанова КМУ № 481, яка діяла до 18.06.2025, розрахунок зазначених виплат за період дії Постанови КМУ № 481 здійснювався на підставі нормативно-правового акта, який мав юридичну силу у відповідний період.
Крім того суд враховує, що розмір місячного грошового забезпечення, з якого визначаються вказані виплати, включає посадовий оклад та оклад за військовим званням, і перерахунок цих базових складових за період з 11.04.2022 по 19.05.2023 та впливає на розрахунок відповідних виплат, нарахованих при звільненні. Водночас зазначені виплати за 2024-2025 роки підлягають перерахунку лише в частині, що залежить від базових складових грошового забезпечення за період з 11.04.2022 по 19.05.2023, отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок усіх видів грошового забезпечення за період з 11.04.2022 по 19.05.2023, а також перерахувати всі виплати, розрахунковою базою яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням за вказаний період, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо зобов'язання видати оновлені довідки та грошовий атестат, то суд погоджується з доводами позивача, що перерахунок грошового забезпечення за спірний період має бути відображений у відповідній документації, яка є підставою для призначення пенсії позивачу. Разом з тим, враховуючи, що на даний момент відсутні відомості про нарахування і виплату спірних витрат, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач відмовить позивачу видати оновлені довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії та грошовий атестат. Тобто, позовні вимоги на майбутнє не можуть бути задоволені судом, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Стосовно вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація), суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ст.2 Закону №2050-III компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Тобто, лише у разі затримки на один і більше календарний місяць виплата уже нарахованих доходів обчислюються компенсаційні суми в розумінні Закону № 2050-III.
Суд враховує, що відповідно до вимог п.5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів. у зв'язку з порушенням термінів їх виплати. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
За приписами п.8 цього ж Порядку відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
В зв'язку з цим, позовні вимоги позивача в цій частині є передчасними, оскільки такі спірні відносини між сторонами ще не виникли з причини не проведення відповідачем перерахунку розміру грошового забезпечення, а також відсутня відмова в нарахуванні та виплаті відповідної компенсації.
Суд враховує, що приписами правових норм Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44, визначені умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доході фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями.
Відповідно до вимог п.4 цього Порядку виплата такої грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п.5 цього ж Порядку).
Тобто, виплаті такої компенсації передує механізм нарахування та утримання такого податку з доходів вказаних осіб.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про передчасність заявленої позовної вимоги в цій частині, а тому задовольняє адміністративний позов частково.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина перша статті 90 КАС України).
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Позивач звільнений від сплати судового збору, а матеріали справи не містять в собі доказів понесення сторонами інших судових витрат, з огляду на що відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 229, 242-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 з 11.04.2022 по 19.05.2023 усіх видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум перерахунок та виплату усіх видів грошового забезпечення за період з 11.04.2022 по 19.05.2023, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошових компенсацій за невикористані щорічні основні відпустки за 2022 та 2023 роки, визначивши їх розмір виходячи з перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
05.05.26