про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення
04 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/18736/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1
встановив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.11.2024 позов задоволено повністю.
До суду надійшла заява від Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну порядку і способу виконання рішення у справі на стягнення з військової частини НОМЕР_1 неотриманого грошового забезпечення.
В обґрунтування поданої заяви головний державний виконавець вказує, що 06.06.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено рекомендованою кореспонденцією сторонам виконавчого провадження за вих. №205439 направлено вимогу державного виконавця боржнику військовій частині НОМЕР_1 про виконання даного рішення суду. Рішення суду боржником виконане частково, а саме в частині зобов'язання виконання нарахування, в іншій частині зобов'язання рішення суду не виконане і виконання цього рішення не може бути проведено без участі боржника. Для повного та фактичного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду, необхідно встановити або змінити спосіб і порядок виконання рішення суду.
Судом призначено розгляд заяви на 04.05.2026.
У судове засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не прибули.
Відповідно до частини 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України не прибуття у судове засідання учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду, не перешкоджає такому судовому розгляду.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за їх відсутності та без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом установлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період 29.01.2020 по 19.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, починаючи з 29.01.2020 по день фактичної виплати.
Відповідно до звіту військової частини НОМЕР_1 , поданого 13.01.2026, на виконання рішення суду фінансовою службою військової частини НОМЕР_1 здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача ОСОБА_1 та нараховано до виплати кошти в сумі 639731,03 грн.
Таким чином, невиплаченою залишається нарахована відкладена заборгованість у розмірі 639731,03 грн.
Розглядаючи заяву відділу ДВС, суд зауважує на таке.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Нормами частини третьої зазначеної статті передбачено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом із тим, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень від 21.11.2024 № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до частин 1 та 3 названої правової норми за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою, зокрема для встановлення або зміни способу або порядку виконання, є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з 19.12.2024 стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України доповнена самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Як установлено судом, військовою частиною НОМЕР_1 здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 разом з компенсацією втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Згідно зі звітом військової частини на виконання судового рішення нараховано до виплати кошти в сумі 639731,03 грн.
Отже, військова частина НОМЕР_1 має перед стягувачем (позивачем) заборгованість, яка нарахована на виконання рішення суду, що ухвалено в цій справі.
Проте сума такої заборгованості не виплачена через невиділення належного фінансування.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно із пунктом 20 та пунктом 29 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
Суд ураховує те, що право стягувача на отримання певних виплат не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань встановлених судовим рішенням.
Поряд з цим, у даному випадку йдеться не про право особи на зазначені виплати, а про правові підстави для зміни способу та порядку виконання судового рішення, зміна яких не захистить право позивача на отримання доплати, оскільки вона ставиться в залежність від відповідного бюджетного фінансування.
При цьому суд зазначає, що грошові кошти у виді заборгованості перед стягувачем, не є власністю відповідача і не знаходяться на його рахунках.
Фактичне, у повному обсязі, виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.
У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості позивачу.
Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Отже, зазначені обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту зміни порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, а навпаки вказують на те, що така зміна призведе до зміни способу судового захисту у цій справі, що суперечить цільовому призначенню даного процесуального інституту.
Разом з тим, суд наголошує, що грошове забезпечення не входить до переліку виплат, визначених статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме не є пенсією, соціальною виплатою непрацездатним громадянам або іншою формою соціальної допомоги, тому немає підстав для зміни способу виконання рішення .
Посилання заявника на судову практику щодо невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, суд уважає необґрунтованими, оскільки вона не є доречною до спірних правовідносин. Як вже зазначалось вище, предметом спору у цій справі було встановлення права позивача на отримання грошового забезпечення під час проходження ним військової служби, що не підпадає під перелік обставин, визначених абзацом 2 частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу виконання рішення суду відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Д.М. Леміщак