05 травня 2026 р.Справа №160/11258/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до 20 регіональної військово-лікарської комісії МОУ, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, визнання протиправними, скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії,
29.04.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до 20 регіональної військово-лікарської комісії МОУ, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 щодо неналежного проведення медичного обстеження під час проходження військово лікарської комісії та вчинення дій пов'язаних з визнанням придатності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 до військової служби з порушенням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 року;
- визнати протиправною та скасувати довідку Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 ВЛК № 2025-1001-1842-4439-3 від 01.10.2025 про визначення придатності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 за станом здоров'я до військової служби;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 (з питань мобілізації та мобілізаційної готовності) від 02.10.2025 року в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 до військової служби під час мобілізації в особливий період та направлення для проходження військової служби;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 165 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частини) ОСОБА_1 , НОМЕР_2 про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на посаду кулеметника відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , ВОС-101627А;
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частини) виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з посади кулеметника відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , ВОС-101627А. зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
05.05.2026 року через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якому заявник просить:
- забезпечити позов шляхом заборони посадовим/службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частини) вчиняти дії щодо направлення/ переведення/ переміщення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до іншого місця служби, іншого підрозділу до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що позивач фактично перебуває у підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_3 та може бути у будь-який момент направлений до іншого місця служби або бойового підрозділу, що створює реальний та безпосередній ризик унеможливлення ефективного захисту його прав та виконання рішення суду у разі його задоволення. Крім того, у разі направлення позивача до іншої військової частини або залучення до виконання бойових завдань, з урахуванням наявних у нього тяжких хронічних захворювань, існує реальний ризик заподіяння істотної та невідворотної шкоди його здоров'ю, що не може бути усунена або компенсована навіть у разі подальшого задоволення позову. Отже, внаслідок таких очевидно протиправних рішень та дій відповідача порушено право позивача на відстрочку за станом здоров'я, що свідчить про незаконність проходження військової служби.
Перевіривши подану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до статті 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Суд зазначає, що сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 року у справі №826/14303/18, від 12.02.2020 у справі 640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 дійшов висновку про те, що ознаки очевидності протиправності оспорюваних рішень, дій, бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів осіб, які звернулись до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі позивача, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, в зв'язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову, оскільки заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову, також, не наведено та не надано доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, в межах майбутнього адміністративного позову.
Також суд враховує і те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Отже заява про забезпечення позову є необґрунтованою, передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо доводів заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову спричинить негативні наслідки для заявника, суд зазначає наступне.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання, фізичних осіб. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Натомість, вжиття заходів забезпечення позову без наявних на те підстав може зумовити виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб'єкта владних повноважень, що у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.
При цьому, суд роз'яснює, що позивач не позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі виникнення відповідних підстав для цього.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Суддя М.В. Дєєв