05 травня 2026 р.Справа №160/11612/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рищенко А. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову по справі 160/11612/26,-
04.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надішла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
-Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2026 №437, про результати службового розслідування щодо старшого лейтенанта ОСОБА_2 .
- Визнати протиправними висновки акта службового розслідування від 31 січня 2026 року, складеного за результатами проведення службового розслідування щодо старшого лейтенанта ОСОБА_2 .
Разом з позовом, позивачем до суду надано заяву про забезпечення позову, у якій просить суд:
- Зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 №437 від 03.02.2026 в частині притягнення ОСОБА_2 до матеріальної відповідальності
- Зупинити стягнення грошових коштів із ОСОБА_2 на підставі зазначеного наказу.
- Заборонити військовій частині НОМЕР_1 та іншим військовим частинам, у яких проходить службу Позивач, вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення грошових коштів із її грошового забезпечення до вирішення справи по суті
Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач вже розпочав фактичне виконання спірного наказу та здійснює реальне втручання у майнові права Позивача. Зокрема на підставі наказу №437 від 03.02.2026 вже проведено утримання грошових коштів у сумі 59 034,91 грн, а загальний розмір визначеної відповідачем заборгованості становить 1 030 580,64 грн, з яких залишок до стягнення становить 971 545,73 грн.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про забезпечення позову до подачі позову та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Частина 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому, заявник обов'язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.
Суд зазначає, що предметом оскарження в даній справі є питання правомірності наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2026 №437 та акту службового розслідування від 31 січня 2026 року
Як вбачається п. 3.1 оскаржуваного наказу від 03.02.2026 №437 з позивача стягується сума у розмірі 1 030 580,64 грн
Відтак, знайшли підтвердження доводи позивача про те, що виконання оскаржувананого наказу може ускладнити виконання рішення суду, оскільки за умови задоволення позовних вимог та набрання рішенням законної сили з позивача вже буде стягнуто частину коштів, а повернення таких грошових коштів потребуватиме вжиття позивачем додаткових дій, виконання яких можна було б уникнути за умови вжиття заходів забезпечення позову.
Отже суд доходить висновку, що вимога заяви про забезпечення позову в частині зупинення стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на підставі наказу від 03.02.2026 №437 підлягає задоволенню.
Проте суд зазначає, що відповідно до положень пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України, забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, не допускається.
Таким чином, вимога заяви про забезпечення позову в частині зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_1 №437 від 03.02.2026 в частині притягнення ОСОБА_2 до матеріальної відповідальност задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про заборону військовій частині НОМЕР_1 та іншим військовим частинам, у яких проходить службу Позивач, вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення грошових коштів із її грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Пунктом 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Позивач визначив відповідачем Військову частину НОМЕР_1 . Водночас вимоги заяви про забезпечення позову спрямовані на зобов'язання широкого кола осіб, які не визначені позивачем як відповідачі у справі. Заява не містить окремого обґрунтування щодо порушення прав позивача з боку цих суб'єктів.
Суд зазначає, що рішення не може бути виконане невизначеним колом осіб.
Таким чином, в цій частині вимоги заяви про забезпечення позову не підлягають задоволенню.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивача та матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог заявника.
Відповідно до частини 5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно частин 1, 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись статтями150,151,154,156,243,248,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - задовольнити частково.
Зупинити стягнення грошових коштів із ОСОБА_2 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №437 від 03.02.2026 року.
В решті вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко