05 травня 2026 рокуСправа №160/138/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону щодо невнесення коригувань та/або корекції до пенсійного фонду щодо мого трудового стажу в 1 рік 4 місяці та 11 днів, які не зараховані до стажу в органах прокуратури;
- зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони центрального регіону (Код № 38347014, вул. Петра Болбочана, 8, м. Київ, 01104), подати коригування та/або корекцію до пенсійного фонду щодо мого трудового стажу в 1 рік 4 місяці та 11 днів, які не зараховані мені, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до стажу в органах прокуратури.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 16.02.2011 року по 26.06.2012 року позивач працювала у Військовій прокуратурі Дарницького гарнізону. Під час коригування відомостей трудового стажу з електронного кабінету вебпорталу ПФУ позивачу стало відомо, що за час роботи в Військовій прокуратурі Дарницького гарнізону за період з 16.02.2011 по 26.06.2012 року, внески за позивача сплачувала ВЧ НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 ). Проте, у трудовій книжці вказано місце роботи - Військова прокуратура Дарницького гарнізону. Позивач звернулась із заявою про внесення змін у звіт про страховим внескам, за період з 16.02.2011 по 26.06.2012 року з метою корекції пенсійним фондом трудового стажу, оскільки 1 рік 4 місяці та 11 днів не зараховується до стажу в органах прокуратури. Позивачу було запропоновано звернутись до Галузевого державного архіву МОУ, в зв'язку з тим, що останній є утримувачем архівної документації ВЧ НОМЕР_2 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позивачка працювала у військовій прокуратурі Дарницького гарнізону на посаді оператора з комп'ютерного набору у період з 16.02.2011 по 26.06.2012. Однак, у вказаний період відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону України «Про прокуратуру» (Закон № 1789-XII в редакції, чинній до вступу в силу 19.11.2012 змін, внесених Законом № 4652-VI) грошове утримання прокурорів, слідчих, службовців та інших працівників військових прокуратур здійснювалося Міністерством оборони України. Тобто, усі фінансово-господарські операції, бухгалтерська документація та відомості, пов'язані із нарахуванням, виплатою грошового утримання, сплатою страхових внесків тощо, проводили виключно юридичні особи Міністерства оборони України, на грошовому забезпеченні у яких перебували відповідні військові прокуратури. Так, військова прокуратура Дарницького гарнізону перебувала на грошовому забезпеченні в означений період у військовій частині НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ). Як було роз'яснено позивачці, з 15.08.2012 військові прокуратури втратили статус військових установ та були перетворені у спеціалізовані прокуратури, а проходження в них військової служби та зайняття посад працівників було припинено. Тобто, особи які у подальшому продовжували працювати у спеціалізованій прокуратурі, звільнялися у Міністерстві оборони України. Жодні фінансово-господарські документи до органів прокуратури від Міністерства оборони України не передавалися. Військова прокуратура Дарницького гарнізону у період 16.02.2011 по 26.06.2012 не мала статусу юридичної особи з окремим кодом ЄДРПОУ, отже фінансовим органом для подачі звіту по страховим внескам є військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ). Усі документи щодо нарахування та сплати внесків до відповідних фондів таким особам військові фінансові органи передали до галузевого архіву Міністерства оборони України, який уповноважений надавати архівні довідки щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Отже, Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону не порушено жодних прав Позивачки, оскільки органи військової прокуратури у період до 15.08.20212 не виступали страхувальниками у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», бо уповноваженим органом, який здійснював страхові внески, виступала у вказаний період військова частина НОМЕР_2 .
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що Пенсійний фонд України у листі від 17.02.2025 №2800-060202-8/10779 повідомив, що у відповідності до п. 2 розділу V Порядку № 435 передбачено, що у разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення звітного періоду помилки в реквізитах (крім сум), що стосується застрахованої особи, подаються скасовуючі документи. Тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю зі статусом «скасовуюча» з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю зі статусом «початкова» із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам» додатка 4 до Порядку № 435 повинна містити дані по кожній застрахованій особі окремо. Отже, посилання відповідача на ту обставину, що «…особи які у подальшому продовжували працювати у спеціалізованій прокуратурі, звільнялися у Міністерстві оборони України, в зв'язку втратою з 15.08.2012 статусу військових установ та останні були перетворені у спеціалізовані прокуратури, а проходження в них військової служби та зайняття посад працівників було припинено…» до правовідносин, виниклих між мною і відповідачем не можуть бути застосовані, тому що я в оспорюваний період, й це підтверджується записами в трудовій книжці, не проходила службу Збройних силах України, а навпаки, згiдно наказу Дарницької спецiалiзованої Прокуратура у сферi оборони № 17 вiд 16.02.2011 року, була прийнята на посаду оператора комп'ютерного набору до Вiйськової прокуратури Дарницького гарнiзону та працювала на цій посаді до 26.06.2012 року, що підтверджується відповідними письмовими доказами, які були надані суду. Отже, враховуючи усе викладене вище, хочу зазначити, що з такою позицією Відповідача, викладену у відзиві, я категорично не погоджуюсь, вважаю її незаконною, а бездіяльність Відповідача, як суб'єкта владних повноважень протиправною. Проаналізувавши дії відповідача на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства, можливо дійти до висновку про їх протиправність, що виявилось у бездіяльності щодо невнесення коригувань т/або корекції до пенсійного фонду мого трудового стажу в 1 рiк 4 мiсяці та 11 днiв, які не зараховані мені до стажу в органах прокуратури. При цьому, за весь оспорюваний час, мені не було повідомлено, що облік в пенсійному фонді України стосовно мене, здійснюється не по фактичному, зазначеному у трудовій книжці місцем роботи.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 01.11.2025, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, прізвище дружини: ОСОБА_5 .
Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_5 від 16.02.2011 року на ім'я ОСОБА_4 :
- запис 1 - 16.02.2011 прийнята на посаду оператора комп'ютерного набору з випробувальним строком 1 місяць (наказ №17 від 16.02.2011);
- запис 2 - 26.06.2012 звільнена з роботи за власним бажанням ст.38 КЗпП (наказ №72 від 26.06.2012).
Згідно форми ОК-7 Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу, ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з лютого 2011 по червень 2012 страхувальником застрахованої особи була Військова частина НОМЕР_2 .
06.08.2025 року ОСОБА_4 звернулась до керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони із заявою, в якій просила внести зміни у звіт по страховим внескам, який направлявся за період роботи з 16.02.2011 по 26.06.2012 з метою подальшої корекції пенсійним фондом трудового стажу, оскільки 1 рік 4 місяці та 10 днів не зараховуються до стажу в органах прокуратури.
Листом від 13.08.2025 №3579ВИХ-25 Дарницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони центрального регіону розглянула заяву позивача щодо внесення змін у звіт по страховим внескам та повідомило, що під час роботи у Військовій прокуратурі Дарницького гарнізону заробітна плата нараховувалась військовою частиною НОМЕР_2 , архів документації якої знаходиться у розпорядженні Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.
Листом від 09.12.2025 №5195ВИХ-25 Дарницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони центрального регіону позивача повідомлено, що на підставі ч.3 ст.7 Закону України "Про звернення громадян" направлено за належністю (начальнику відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону" звернення ОСОБА_4 щодо внесення змін у звіт по страховим внескам, який направлявся за період роботи з 16.02.2011 по 26.06.2012.
Листом від 18.12.2025 №21-133ВИХ-25 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони центрального регіону розглянуто заяву позивача щодо внесення змін у звіт по страховим внескам та повідомлено зокрема наступне.
"Інформую, що на час Вашого звільнення у 2012 році, військові прокуратури мали правовий статус окремої військової установи, підтвердженим кодом ЄДРПОУ, наданим Генеральним штабом Збройних Сил України, заробітна плата працівникам, які утримувалися за штатом, узгодженим Генеральною прокуратурою України та Генеральним штабом Збройних Си України, здійснювалося відповідно до порядку встановленому Міністерств оборони України, фінансовими органами визначених військових части (установ, закладів), де вони перебували на фінансовому забезпечені.
Правовою підставою для цього виступав припис частини шостої статті 5: Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ «Про прокуратуру», згідно якого грошове утримання прокурорів, слідчих та заробітна плата працівників військових прокуратур здійснювалося Міністерством оборони України ( редакції до змін, внесених Законом України від 13.04.2012 №4652-VI).
3 15.08.2012 військові прокуратури втратили статус військових установ т були перетворені у спеціалізовані прокуратури, а проходження в них військової служби та зайняття посад працівників було припинено. Тобто, особи які подальшому продовжували працювати у спеціалізованій прокуратурі звільнялися у Міністерстві оборони України.
Ви зазначили, що під час Вашої службової діяльності у Військовій прокуратурі Дарницького гарнізону за період 16.02.2011 по 26.06.2012 внески сплачувала військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
З огляду на вищевикладене, Військова прокуратура Дарницького гарнізону на період 16.02.2011 по 26.06.2012 років не років не мала статусу юридичної особи з окремим кодом ЄДРПОУ, відповідно до чого фінансовим органом для подачі звіту по страховим внескам є військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення коригувань та/або корекції до пенсійного фонду щодо трудового стажу в 1 рік 4 місяці та 11 днів, які не зараховані до стажу в органах прокуратури, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.
Статтею 14 Закону №1058-IV встановлено перелік осіб, які є страхувальниками, зокрема, це роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
У силу положень частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. (частина друга статті 21 Закону № 1058-IV).
Персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості: частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат: код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті) страхувальника (платника); рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць; страховий стаж; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць; ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення; сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць. (пункт 2 частини третьої статті 21 Закону № 1058-IV).
Порядок та строки подання відомостей, зазначених в абзацах четвертому - сьомому цієї частини, встановлюються Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення (абзац восьмий частини п'ятої статті 21 Закону № 1058-IV).
На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 11 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Положеннями статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до пунктів першого, сьомого статті 1 Закону № 2464-VI Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Стаття 12-1 Закону № 2464-VI визначає, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону; здійснює контроль, у тому числі спільно з податковими органами, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до статті 14-1 Закону № 2464-VI Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані, серед іншого: забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Положення № 10-1).
Це Положення відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб (пункт 1 розділу І Положення № 10-1).
З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки. (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).
Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пункт 1 розділу IV Положення № 10-1).
У силу пункту 4 розділу IV Положення № 10-1 у разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.
У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Суд враховує, що наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб у подальшому є підставою для призначення/перерахунку та здійснення пенсійних виплат. У свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призводить до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Так, судом встановлено, що позивач з 16.02.2011 по 26.06.2012 працювала у військовій прокуратурі Дарницького гарнізону на посаді оператора комп'ютерного набору, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_5 від 16.02.2011 року.
У даний період роботи позивача діяв Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року №1789-XII (в редакції до 19.12.2012 року), згідно статті 13 якого, систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.
До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).
Згідно частини 6 статті 52 Закон України "Про прокуратуру" №1789-XII, грошове утримання прокурорів, слідчих, службовців та інших працівників військових прокуратур здійснюється Міністерством оборони України.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, військова прокуратура Дарницького гарнізону перебувала на грошовому забезпеченні в означений період у військовій частині НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Згідно форми ОК-7 Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу, ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з лютого 2011 по червень 2012 страхувальником застрахованої особи була Військова частина НОМЕР_2 .
З 15.08.2012 військові прокуратури втратили статус військових установ та були перетворені у спеціалізовані прокуратури, а проходження в них військової служби та зайняття посад працівників було припинено.
Військова прокуратура Дарницького гарнізону у період 16.02.2011 по 26.06.2012 не мала статусу юридичної особи з окремим кодом ЄДРПОУ, отже фінансовим органом для подачі звіту по страховим внескам є військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
З огляду на зазначене, органи військової прокуратури, зокрема військова прокуратура Дарницького гарнізону у спірний період з 16.02.2011 по 26.06.2012 не була страхувальниками у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки уповноваженим органом, який здійснював страхові внески, виступала у вказаний період військова частина НОМЕР_2 .
Зазначене свідчить про відсутність підстав для внесення змін відповідачем до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо позивача в частині зазначення страхувальником у період 16.02.2011 по 26.06.2012 Військову прокуратуру Дарницького гарнізону, що на переконання позивача має наслідком перерахунок пенсійним фондом її страхового стажу.
Разом з тим, системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 4 вересня 2018 року в справі № 482/434/17.
Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Таким чином, зміст порушеного права позивача перебуває в площині правових відносин з органом пенсійного фонду, правом на звернення до якого позивач не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону (код ЄДРПОУ 38347014, 01104, м.Київ, вул.Петра Болбочана, 8) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова