04 травня 2026 рокуСправа № 160/9635/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши в м. Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
16 квітня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмовлення у поновленні позивачу нарахування та виплати соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг з 01 травня 2025 року встановлених п.6 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції ї інших осіб та їх соціальний захист»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити з 01 травня 2025 року виплату соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг у 50-відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та стягнути заборгованість з 01.05.2025р. по дату набрання чинності рішення по справі.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідача щодо припинення нарахування пільг позивачу.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/9635/26 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року вищезазначену позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки у встановлений судом строк - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
29 квітня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. Позивач вказує, що у кінці жовтня 2025 року не зміг провести оплату за комунальні послуги пільговою карткою за відсутності необхідної суми коштів на рахунку та про порушення своїх прав остаточно дізнався з листа відповідача від 16.01.2026 року, який ним отримано 19.01.2026 року.
Вирішуючи вказане клопотання суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доводи позивача щодо обставин його обізнаності про порушення своїх прав судом відхиляються, оскільки при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 року у справі №520/31098/23.
Листом відповідача від 16.01.2026 року №5175-65379/Л-01/8-0400/26 позивачу повідомлено про відмову у наданні пільг на оплату житлово-комунальних послуг із 01 травня 2025 року.
Доводи позивача в цій частині не дають підстав для висновку що він як не знав, так і не міг знати про порушення своїх прав, адже про припинення нарахування та виплати пільг у грошовій формі на оплату комунальних послуг із 01 травня 2025 року позивач повинен був дізнатися безпосередньо у травні 2025 року в результаті неотримання таких виплат, а тому обізнаність з цим фактом залежала виключно від поведінки самого позивача.
У спорах про здійснення періодичних виплат захисту підлягають права, порушені в межах строку звернення до суду. В свою чергу цей позов заявлено в т.ч. за період, який перебуває за межами шестимісячного строку, що передує дню зверненню до суду (16.04.2026 року). Строк не пропущено щодо позовних вимог за період з 16.10.2025 року, на відміну від періоду з 01.05.2025 року по 15.10.2025 року.
Отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20.
Як наслідок, доводи позивача стосовно початку перебігу строку звернення до суду з дати отримання листа відповідача є безпідставними.
Отже, суд визнає неповажними підстави пропуску строку звернення до суду та відмовляє в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути в частині позовних вимог за період з 01.05.2025 року по 15.10.2025 року.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 167, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду по справі 160/9635/26.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01.05.2025 року по 15.10.2025 року - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві.
Роз'яснити, що згідно з ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко