01 травня 2026 року Справа № 160/2373/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
03.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення нарахування та виплати компенсації втрати доходів у відповідності до ст.2 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за періоди з 01.12.2019 по 30.01.2022 та компенсації втрати доходів на нараховану, але не виплачену суму пенсії розміром 161 431,36 грн за період з 01.02.2022 по 31.10.2025 року, при виплаті пенсії ОСОБА_1 , з 31.10.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести нарахування ОСОБА_1 , компенсації втрати доходів у відповідності до ст.2 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за періоди з 01.12.2019 по 31.01.2022 та компенсації втрати доходів на нараховану, але не виплачену суму пенсії розміром 161 431,36 грн за період з 01.02.2022 по 31.10.2025 року та провести виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову вказано, що на виконання рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії та нарахована доплата (різниця між нарахованою за рішенням суду та фактично виплаченою пенсією) у розмірі 161431,36 грн. Зазначена заборгованість відповідачем у повній мірі не виплачена. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованої пенсії, однак відповідач відмовив у виплаті. Вважаючи своє конституційне право на гідне пенсійне забезпечення порушеним, позивач звернувся до суду.
09.02.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін та витребувано у відповідача належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
27.02.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що у відповідності з Постановою № 821 позивачу в межах встановлених бюджетних асигнувань в жовтні, в листопаді та грудні 2025 року було виплачено по 187,35 грн. Залишок доплати пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі № 160/15780/21 складає 160869,31 грн. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тому, щодо вимоги позивача про проведення нарахування компенсації втрати доходів у відповідності до ст. 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за періоди з 01.12.2019 по 31.01.2022 та компенсації втрати доходів на нараховану, але не виплачену суму пенсії розміром 161 431,36 грн за період з 01.02.2022 по 31.10.2025, основними умовами для виплати суми компенсації є: - порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії); - виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто, нарахування та виплата суми пенсії є первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатами нарахування та виплати основної суми пенсії. З огляду на викладене, можна зробити висновок, що зазначена позовна вимога є передчасною та заявлена на майбутнє, у зв'язку з чим підстави для її задоволення відсутні. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
01.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.02.2022 року №4830-2209/В-01/8-0400/22, з 01.02.2022 року виплата пенсії позивачу проводитися у розмірі 11752,18 грн., який обчислено на виконання рішення суду від 10.11.2021 року у справі №160/15780/21 та нарахована доплата у розмірі 161431,36 грн (різниця між нарахованою за рішенням суду та фактично виплаченою пенсією) за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 року.
З матеріалів справи встановлено, що 31.10.2025 року пенсійним органом розпочато виплату заборгованості розміром 161431,36 грн. по рішенню суду від 10.11.2021 року у справі №160/15780/21 на користь позивача, а саме в жовтні та листопаді 2025 року було виплачено по 187,35 грн.
Позивач, вважаючи, що у зв'язку з затримкою виплати заборгованості по пенсії набув права на виплату компенсації, передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату такої компенсації.
Листом від 07.01.2026 року № 1719-62608/В-01/8-0400/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу у виплаті компенсації, мотивуючи тим, що у рішенні суду відсутнє зобов'язання щодо нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати компенсації втрати доходів у відповідності до ст.2 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за періоди з 01.12.2019 по 30.01.2022 та компенсації втрати доходів на нараховану, але не виплачену суму пенсії розміром 161 431,36 грн за період з 01.02.2022 по 31.10.2025 року, при виплаті пенсії ОСОБА_1 , з 31.10.2025 року протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до положень статті 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону №2050-III).
Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону №2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 аналогічні положенням Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. Одночасно законодавець пов'язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №520/2020/19 та від 25.03.2025 у справі №400/8389/21.
Отже, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць, на індекс інфляції в період невиплати доходу.
Тобто для проведення компенсації обов'язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду від 10.11.2021 року у справі №160/15780/21 Головним управлінням донараховано кошти, та, як встановлено судом і не заперечувалось відповідача, така заборгованість позивачу почала виплачуватись, починаючи з 31.10.2025 року у розмірі 187,35 грн.
Суд зауважує, що вказані кошти нараховані в результаті протиправної не виплати належної пенсії, а тому вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону №2050-ІІІ.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року по справі №420/2093/16-а.
Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року по справі №336/4675/17, від 05 жовтня 2018 року по справі №162/787/16-а.
Отже, належні позивачу кошти, на виконання рішення суду від 10.11.2021 року у справі №160/15780/21, почали виплачуватись лише 31.10.2025 року, а тому позивач має право на компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії саме на суму виплачених коштів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що слід визнати протиправними дії щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, викладену у листі, саме на суму виплачених коштів.
Відтак, суд вказує, що слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на суму виплачених коштів, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Вказаний спосіб захисту є достатнім та не потребує перерахування усіх нормативно-правових актів, які регулюють питання виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Зокрема, такий же спосіб захисту застосовано Верховним Судом у постанові від 09 серпня 2022 року у справі № 460/4765/20.
При цьому, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем не було виплачено нараховану суму пенсії.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1331,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №1562393252 від 30.01.2026 року.
Враховуючи вимоги статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 665,60 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, саме на суму виплачених коштів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої та виплаченої на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року по справі №160/15780/21, саме на суму виплачених коштів.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв