04 травня 2026 рокуСправа №160/1161/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.12.2025 року ДУ «Центр пробації» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справі №160/23788/24 було нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі 110 529,59 грн., за період з 29.01.2020 року по 28.02.2023 року, що підтверджується випискою з карткового рахунку від 28.12.2025 року (додаток). 29 грудня 2025 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Яловою Ю.О. було направлено на адресу Державної установи «Центр пробації» адвокатський запит на отримання інформації (додаток). 05 січня 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Яловою Ю.О. було направлено на адресу Державної установи «Центр пробації» повторний адвокатський запит на отримання інформації (додаток). 09 січня 2026 року на електрону адресу адвоката Ялової Ю.О. від Державної установи «Центр пробації» надійшов лист-відповідь на вказаний запит за підписом начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності, оплати праці, соціально-трудових відносин та фінансових розрахунків - головного бухгалтера Чуба Л. від 09.01.2026 року, згідно з яким повідомлено, що відповідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі № 160/23788/24 компенсація втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення не призначена (додаток). Позивач вважає протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо утримання з грошового забезпечення сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 25838,09 грн. та військового збору в розмірі 3,5 відсотків, що становить 5519,30 грн., у зв'язку з чим представник позивача звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Ухвалою суду від 23 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою суду від 30 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" в частині позовних вимог про:
- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в здійсненні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, за весь час затримки виплати, а саме з 29 лютого 2020 року по день фактичної виплати 13 грудня 2025 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, за весь час затримки виплати, а саме з 29 лютого 2020 року по день фактичної виплати 13 грудня 2025 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, повернуто позивачу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) в частині позовних вимог про:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) щодо не здійснення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 25 838,09 грн., відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року, одночасно з проведеною виплатою грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі №160/23788/24.
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81; код ЄДРПОУ 41847154) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 25 838,09 грн., відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року, яка була утримана при проведенні нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 28.02.2023 року, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі №160/23788/24.
- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) щодо утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі №160/23788/24, військового збору у розмірі 5 відсотків, що становить 7 177,25 грн.
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) надлишково утриманий військовий збір у розмірі 3,5 відсотків, що становить 5 519,30 грн. (п'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять гривень 30 коп.) з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі №160/23788/24.
13.02.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Державної установи «Центр пробації» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Позивач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» неправомірно, оскільки цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби. Станом на дату виконання рішення суду позивач звільнений зі служби в Державній установі «Центр пробації», тобто вже не був особою начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України в розумінні Постанови № 44, а тому кошти, які отримуються ним відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, оподатковуються у встановленому законом порядку. У Державної установи «Центр пробації» відсутні правові підстави для нарахування та виплати компенсації Позивачу сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/23788/24. Щодо ставки військового збору в розмірі 5%. Відповідно до роз'яснення Державної податкової служби (доступно за посиланням https://lv.tax.qov.ua/media-ark/news-ark/848877.html) до усіх інших доходів, які включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податків, у тому числі у вигляді виплат за цивільно-правовими договорами, орендної плати, процентів за депозитами, дивідендів тощо, які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку після 1 грудня 2024 року, застосовується ставка військового збору у розмірі 5 відсотків незалежно від того, що такі доходи нараховуються за виконання робіт (послуг), за користування майном платника податків тощо у податкових періодах до 1 грудня 2024 року, оскільки відповідно до Податкового кодексу України такі доходи є доходом звітного періоду, в якому вони безпосередньо були нараховані (надані, виплачені), а не періодів за які вони були нараховані. Враховуючи, що кошти за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №160/23788/24, нараховані та виплачені позивачу 11.12.2025 року, на думку представник відповідача, правомірно застосовано ставку військового збору на рівні 5%. З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу Державної установи «Центр пробації» від 20.02.2023 №161/к, майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Саксаганського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, звільнено відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) 28.02.2023.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №160/23788/24 позов ОСОБА_1 задоволено, а саме ухвалено:
визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо застосування з 29 січня 2020 по 28 лютого 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, тобто без врахування положень пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020).
зобов'язати Державну установу «Центр пробації» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 29 січня 2020 року по 28 лютого 2023 року грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням набрало законної сили 20.05.2025 року.
13.12.2025 року ДУ «Центр пробації» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справі №160/23788/24 було нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі 110 529,59 грн., за період з 29.01.2020 року по 28.02.2023 року, що підтверджується випискою з карткового рахунку від 28.12.2025 року.
29 грудня 2025 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Яловою Ю.О. було направлено на адресу Державної установи «Центр пробації» адвокатський запит на отримання інформації.
05 січня 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Яловою Ю.О. було направлено на адресу Державної установи «Центр пробації» повторний адвокатський запит на отримання інформації.
09 січня 2026 року на електрону адресу адвоката Ялової Ю.О. від Державної установи «Центр пробації» надійшов лист-відповідь на вказаний запит за підписом начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності, оплати праці, соціально-трудових відносин та фінансових розрахунків - головного бухгалтера Чуба Л. від 09.01.2026 року, згідно з яким повідомлено, що відповідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі № 160/23788/24 компенсація втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення не призначена.
Також установою додатково надано довідку №8/2-20 від 08.01.2026 про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 28.02.2023 року, виписки про виплату та відрахування податків з грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справі №160/23788/24 та довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 28.02.2023 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справі №160/23788/24.
Згідно довідки Державної установи «Центр пробації» про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 від 08.01.2026 №8/2-20 за період з 29.01.2020 по 28.02.2023.
Всього нараховано - 143544,92 грн.
Утримано 18% 25838,09 грн.
Військовий збір 5% - 7177,25 грн.
До видачі 110529,59 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність щодо не здійснення виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 25 838,09 грн. та протиправними дії щодо утримання з грошового забезпечення військового збору у розмірі 5 відсотків, що становить 7 177,25 грн., позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо компенсації сум з податку на доходи фізичних осіб, суд виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або е особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
У даному випадку, суд враховує, що 13.12.2025 року ДУ «Центр пробації» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справі №160/23788/24 було нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі 110 529,59 грн., за період з 29.01.2020 року по 28.02.2023 року, що підтверджується випискою з карткового рахунку від 28.12.2025 року.
Згідно довідки Державної установи «Центр пробації» про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 від 08.01.2026 №8/2-20 за період з 29.01.2020 по 28.02.2023.
Всього нараховано - 143544,92 грн.
Утримано 18% 25838,09 грн.
Військовий збір 5% - 7177,25 грн.
До видачі 110529,59 грн.
Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи нарахування та виплата позивачеві грошового забезпечення мала бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Оскільки на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справі №160/23788/24 стягнуто ПДФО в розмірі 18% - 25838,09 грн., суд вважає, що позовна вимога зобов'язального характеру щодо нарахування та виплати позивачу податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 в розмірі 25838,09 грн. підлягає задоволенню.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом в постановах від 27.07.2023 в справі №380/813/22, від 27.09.2023 в справі №420/23176/21, від 04.04.2024 в справі №160/4155/22.
Щодо стягнення надмірно сплаченого військового збору, суд виходить з наступного.
Платниками податків на доходи є особи визначені статтею 162 Податкового кодексу України.
Об'єктом оподаткування військовим збором визначаються доходи, передбачені статтею 163 ПКУ.
Пункт 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Ставка військового збору до 01.12.2014 року становила 1,5% бази оподаткування.
Закон України від 10.10.2024 року №4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» набрав чинності з 1 грудня 2024 року, крім окремих його пунктів, для яких встановлено інший порядок набрання ними чинності (пункт 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4015).
Законом внесені зміни та доповнення до низки законодавчих актів України, зокрема, до Податкового кодексу України в частині підвищення ставки військового збору до 5% від об'єкта оподаткування (крім окремих категорій платників цього збору, для яких ставка залишається на рівні 1,5 відсотка).
Законом передбачене підвищення ставки військового збору з 1,5% до 5% від об'єкта оподаткування для платників цього збору, визначених п. 162.1 ПКУ:
фізичних осіб - резидентів, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
фізичних осіб - нерезидентів, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні;
податкових агентів.
Об'єктом оподаткування військовим збором є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 1 пп. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників військового збору, зазначених у п.п. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 розділу ХХ Кодексу, за ставкою, визначеною п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ - 5% від об'єкта оподаткування (пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету з доходів платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ є особи, визначені у ст. 171 ПКУ, зокрема податкові агенти, в т.ч. роботодавці (пп. 1.5 п. 16-1 підрозд.10 розд. ХХ ПКУ).
Базою оподаткування є загальний оподаткований дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (ст. 164 ПКУ).
Особливості віднесення доходів у вигляді заробітної плати до відповідних податкових періодів встановлені пп. 169.4.1 ПКУ.
Так, якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.
При цьому, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4015 встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених п. 162.1 ПКУ, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених ПКУ.
Враховуючи викладене, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати, у тому числі за час відпустки, у вигляді виплат, пов'язаних з тимчасовою втратою працездатності (за час перебування платника податку на лікарняному), за податкові періоди до 1 грудня 2024 року застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати.
До зазначених доходів, які будуть нараховані (виплачені, надані) за податкові періоди після 1 грудня 2024 року, застосовується ставка військового збору 5%.
Отже, до доходу у вигляді заробітної плати, нарахованого за період до листопада 2024 року, застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від фактичної її виплати.
До усіх інших доходів, які включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податків, у тому числі у вигляді виплат за цивільно-правовими договорами, орендної плати, процентів за депозитами, дивідендів тощо, які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку після 1 грудня 2024 року, застосовується ставка військового збору у розмірі 5% незалежно від того, що такі доходи нараховуються за виконання робіт (послуг), за користування майном платника податків тощо у податкових періодах до 1 грудня 2024 року.
Оскільки відповідно до Податкового кодексу України такі доходи є доходом звітного періоду, в якому вони безпосередньо були нараховані (надані, виплачені), а не періодів, за які вони були нараховані.
Згідно платіжної інструкції №3098 від 11.12.2025 року ДУ "Центр пробації" утримано з грошового забезпечення позивача, виплаченого на виконання рішення суду від 28.10.2024 року по справі №160/23788/24, військовий збір 5% у розмірі 7177,25 грн.
Таким чином, відповідач безпідставно та надмірно утримав з виплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 28.02.2023 роки зайві 3,5 відсотків військового збору (5 відсотків, замість 1,5 відсотків), що складає 5 519,30 грн. (110 529,59 грн. (виплачена сума). 5% від вказаної суми - 7 177,25 грн., а 1,5% від вказаної загальної виплати - 1 657,95 грн.).
Отже, різниця надмірно утриманого військового збору 7 177,25 грн. (5%) - 1 657,95 грн. (1,5%) становить 5 519,30 грн. (3,5%).
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу та визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо оподаткування військовим збором у розмірі 5% замість 1,5% одночасно з проведеною виплатою грошового забезпечення позивачу на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року по справі №160/23788/24, і як наслідок, є необхідним зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу надмірно утриманого військового збору в розмірі 3,5% - 5519,30 грн.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 25838,09 грн. одночасно з проведеною виплатою грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі №160/23788/24.
Зобов'язати Державну установу «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154) здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 25838,09 грн.
Визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо оподаткування військовим збором у розмірі 5% замість 1,5% при виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі №160/23788/24.
Зобов'язати Державну установу «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154) здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації надмірно утриманого військового збору 3,5% в розмірі 5 519,30 грн. (п'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять гривень 30 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова