24 квітня 2026 рокуСправа №160/35218/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства оборони України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
11 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: Міністерства оборони України, в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду та неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 28.10.2025 р. про виплату одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 грн.
зобов'язати Міністерство оборони України невідкладно (у строк не пізніше 15 днів з дня набрання рішенням законної сили): - розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.10.2025 р. по суті; - нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень відповідно до постанови КМУ № 153 від 11.02.2025 р.
Обґрунтовуючи позов, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 з 04.08.2021 по 06.12.2024 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.12.2024 року №351 Сержант ОСОБА_2 , 3611601790, який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , колишній бойовий медик 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №256-PC від 02.12.2024, відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас (за наявності інвалідності, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) і вважати, що справи та посаду здав та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 3 06 грудня 2024 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення виключити з 07 грудня 2024 року.
28.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 грн. як військовослужбовцю, який брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій строком не менше 6 місяців станом на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №153, у зв'язку з отриманим пораненням, пов'язаним із Захистом Вітчизни, долучивши підтверджуючий пакет документів.
Однак, рішення Міністерством оборони України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 не прийнято.
ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду та не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 28.10.2025 року про виплату одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 грн., у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/35218/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
19.12.2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Матеріали справи містять відомості щодо проходження служби позивачем у військовій частині НОМЕР_1 , а відтак відповідно до підпункту Д пункту НОМЕР_3 окремого доручення Міністра оборони України №999/уд від 20.02.2025 (додається), виплата винагороди проводиться у відповідності до вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» згідно наказів командирів військових частин (установ), виданих на підставі:
- витягів з послужних списків, копій обліково-послужних карток, довідок про проходження військової служби (трудову діяльність) (додаток 10 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170);
- копії послужної картки;
- довідок, оформлених за формою, що додається, зокрема з місць попередньої служби, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.
До повноважень Міністерства оборони України не належить виплата винагороди, а тому Міноборони оборони України не є належним відповідачем по справи, а відтак відсутні підстави для задоволення позовної заяви.
Відповідно до пункту 4 Постанови №153 встановлено, що:
- особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень;
- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту в разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінально відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Спірним питанням у даній справі є виплата позивачеві одноразової грошової винагороди відповідно до постанови №153, з урахуванням критеріїв відповідності визначених пунктом 4 Постанови №153, зокрема дати укладення контракту.
У пунктах 3, 4 Постанови №153 у якості ознак відповідності визначено такі вимоги:
1) особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посадах рядового складу;
2) до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;
3) проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;
4) строк участі в бойових діях, станом на 13.02.2025, становить не менше шести місяців, а в разі наявності захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, менше шести місяців.
Відтак, на думку представника відповідача, ОСОБА_1 не відповідає вимогам Постанови №153, а тому відсутні підстави для виплати одноразової грошової винагороди.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року залучено до участі в справі №160/35218/25 в якості відповідача-2: військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) та розгляд адміністративної справи №160/35218/25 розпочато спочатку.
16.02.2026 року на адресу відповідач-2 направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
12.02.2026 року відповідачем-2 отримано ухвалу по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
03.03.2026 року на адресу суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.08.2021 №222 вважати такими, що зараховані до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 :
Молодший сержант ОСОБА_2 , санітарний інструктор медичного пункту 1 механізованого батальйону, призначений наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 29.07.2021 №32-РС на посаду САНІТАРНОГО ІНСТРУКТОРА МЕДИЧНОГО ПУНКТУ 1 МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 (630) ВОС 879659А, який прибув із військової частини НОМЕР_6 , з 04 серпня 2021 року зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Зарахувати на продовольче забезпечення з 05 серпня 2021 року.
Надати 03 доби з 04 по 06 серпня 2021 року для приймання справ та посади.
Службу проходить у період з 21.02.2020р. по т.ч.
Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 29.07.2021 №32-РС, припис військової частини НОМЕР_6 від 03.08.2021 №338.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.12.2024 №351 Вважати такими, що виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 :
сержант ОСОБА_2 , НОМЕР_7 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишній бойовий медик 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №256-РС від 02.12.2024, відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас (за наявності інвалідності, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) і вважати, що справи та посаду здав та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 06 грудня 2024 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення виключити з 07 грудня 2024 року.
Вислуга у Збройних Силах станом на 06.12.2024 становить: календарна - 04 роки 05 місяців 12 днів, пільгова - 01 рік 06 місяців 20 днів, загальна - 06 років 00 місяців 02 дні.
Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оборони України від 04.03.2022 №248/1210 виплатити:
оклад за військове звання та надбавки за вислугу років за період по 06 грудня 2024 року.
Відповідно до ПКМУ № 168 від 28.02.2022 премію за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не виплачувати (не перебував у районах забезпечення вищезазначених заходів у грудні 2024 року).
Виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 4 повних роки служби відповідно до п.1 розділу ХХХІІ Наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 №260.
Грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік, відповідно до пункту 2 розділу ХХІІІ «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, отримав.
Утримати відповідно до Наказу МОУ № 232 від 29 квітня 2016 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту», кошти на вартість шкоди завданої державі внаслідок втрати речового майна в сумі: 363,79 грн., згідно довідки-розрахунку № 976/ П.
Щорічна основна відпустка за 2021 рік використана у кількості 12 діб, виплатити грошову компенсацію за 18 діб невикористаної відпустки.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік використана у кількості 07 діб, виплатити грошову компенсацію за 23 доби невикористаної відпустки.
Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана у кількості 10 діб, виплатити грошову компенсацію за 20 діб невикористаної відпустки.
Щорічна основна відпустка за 2024 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної відпустки.
Виплатити компенсацію за 28 діб невикористаної додаткової відпустки за 2023, 2024 роки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім'ї та перевезення домашніх речей не видавались.
Постійним або службовим житлом не забезпечувався.
Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №256-РС від 02.12.2024, особова справа №Ф-381, посвідчення УБД серія НОМЕР_8 від 23.03.2023, рапорт на здачу посади сержанта ОСОБА_3 вх.№54687 від 06.12.2024.
Позивача відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2024 №351 звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення з 06.12.2024.
Отже, станом на дату набрання чинності Постанови №153 (13.02.2025) та на дату подання позивачем заяви від 28.10.2025 до Міністерства оборони України, щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень, позивач не проходив військову службу та не був діючим військовослужбовцем, а отже не перебував у статусі діючого військовослужбовця.
Метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби.
При цьому йдеться не про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, звільненим із військової служби до моменту набрання чинності Постановою №153, а про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців, а також стимулювання діючих військовослужбовців, які прийняті на військову службу в віці до 25 років та продовжують проходити військову службу.
На підставі вищевикладеного, відсутні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача, щодо не розгляду та не прийняття рішення за заявою позивача від 28.10.2025 про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень на підставі пункту 4 Постанови №153, похідна вимога про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі один мільйон гривень на підставі Постанови КМУ №153 від 11.02.2025 року також не підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 з 04.08.2021 по 06.12.2024 року, що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_9 від 26.10.2023 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.12.2024 року №351 Сержант ОСОБА_2 , 3611601790, який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , колишній бойовий медик 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №256-PC від 02.12.2024, відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас (за наявності інвалідності, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) і вважати, що справи та посаду здав та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 3 06 грудня 2024 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення виключити з 07 грудня 2024 року.
28.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 грн. як військовослужбовцю, який брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій строком не менше 6 місяців станом на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №153, у зв'язку з отриманим пораненням, пов'язаним із Захистом Вітчизни, долучивши підтверджуючий пакет документів, а саме:
копію паспорта громадянина України;
копію реєстраційного номера облікової картки платника податків;
копію військового квитка;
копію посвідчення УБД серія НОМЕР_8 ;
копію довідки про безпосередню участь у заходах (форма №6) №403P від 12.02.2024 року;
копію довідки про обставини травми (форма №5) №2933 від 25.02.2025 року;
копії довідок ВЛК №911 від 24.04.2024 року та №14955/1 від 18.09.2024 року;
копію висновку МСЕК серія 12 ААД №094175 від 27.11.2024 року;
копію витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 №256-РС від 02.12.2024 року;
Однак, рішення Міністерством оборони України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 не прийнято.
ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду та не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 28.10.2025 року про виплату одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 грн., у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
11 лютого 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Пізніше у вказану Постанову №153 Кабінетом Міністрів України двічі вносилися зміни:
- постановою КМУ №387 від 01.04.2025 року, дата набрання чинності: 08.04.2025 (дата публікації в «Урядовому кур'єрі»);
- постановою КМУ №942 від 30.07.2025 року, дата набрання чинності: 07.08.2025 (дата публікації в «Урядовому кур'єрі»).
Абзацом 2 пункту 2 Постанови №153 було вирішено затвердити Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.
Пунктом 3 Постанови №153 визначено, що: учасниками експериментального проекту є:
громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;
1) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;
2) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 (в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025 року) було встановлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.
Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 (в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025 року) військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Таким чином абзац 2 та 4 пункту 4 Постанови КМУ №153, як в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025 (діяла в період з 08.04.2025 по 06.08.2025), так і в редакції Постанови КМУ №942 від 30.07.2025 (діє з 07.08.2025 по теперішній час), встановлює 5 (п'ять) обов'язкових умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:
1. Приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;
2. Вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року): до 25 років;
3. Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №64;
4. Фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;
5. (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року);
(абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року) у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).
Починаючи з 7 серпня 2025 року (дата набрання чинності Постанови КМУ №942 від 30.07.2025) абзаци 2 та 4 пункту 4 Постанови №153 були викладені в наступних редакціях:
Абзац другий пункту 4 Постанови №153:
«Установити, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень».
Абзац 4 пункту 4 Постанови №153: «Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 з 04.08.2021 по 06.12.2024 року, що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_9 від 26.10.2023 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.12.2024 року №351 Сержант ОСОБА_2 , 3611601790, який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , колишній бойовий медик 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №256-PC від 02.12.2024, відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас (за наявності інвалідності, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) і вважати, що справи та посаду здав та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 3 06 грудня 2024 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення виключити з 07 грудня 2024 року.
28.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 грн. як військовослужбовцю, який брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій строком не менше 6 місяців станом на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №153, у зв'язку з отриманим пораненням, пов'язаним із Захистом Вітчизни, долучивши підтверджуючий пакет документів, а саме:
копію паспорта громадянина України;
копію реєстраційного номера облікової картки платника податків;
копію військового квитка;
копію посвідчення УБД серія НОМЕР_8 ;
копію довідки про безпосередню участь у заходах (форма №6) №403P від 12.02.2024 року;
копію довідки про обставини травми (форма №5) №2933 від 25.02.2025 року;
копії довідок ВЛК №911 від 24.04.2024 року та №14955/1 від 18.09.2024 року;
копію висновку МСЕК серія 12 ААД №094175 від 27.11.2024 року;
копію витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 №256-РС від 02.12.2024 року;
Однак, рішення Міністерством оборони України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 не прийнято.
Приймаючи рішення в справі, суд враховує, що позивача відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2024 №351 звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення з 06.12.2024.
Отже, станом на дату набрання чинності Постанови КМУ №153 (13.02.2025) та на дату подання позивачем заяви від 28.10.2025 до Міністерства оборони України, щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень, позивач не проходив військову службу та не був діючим військовослужбовцем, а отже не перебував у статусі діючого військовослужбовця.
Метою прийняття Постанови КМУ №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби.
При цьому йдеться не про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, звільненим із військової служби до моменту набрання чинності Постановою КМУ №153, а про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців, а також стимулювання діючих військовослужбовців, які прийняті на військову службу в віці до 25 років та продовжують проходити військову службу.
На підставі вищевикладеного, відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо виплати вказаної грошової винагороди.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку з чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства оборони України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник