04 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1184/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВГУСТІНО» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення коду товару,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АВГУСТІНО» (далі - ТОВ «АВГУСТІНО», позивач, товариство) звернулося із позовом до Львівської митниці (далі - митниця, митний орган, відповідач) та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.02.2026 просило визнати протиправним та скасувати рішення щодо визначення коду товару №26UA20900000001-КТ від 07.01.2026 та зобов'язати Львівську митницю повернути грошові кошти в сумі 1 397 812,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з що у листопаді - грудні 2025 року подано до митного органу декларацію №25UA209170105350U4 з метою оформлення товарів з заявленим кодом згідно з УКТ ЗЕД 1516209813. Проте відповідачем відповідно до рішення№26UA20900000001-КТ від 07.01.2026 щодо класифікації товару вказаний товар класифіковано за кодом 1517909919 згідно з УКТ ЗЕД. Вважає, що митний орган не врахував при прийнятті класифікаційного рішення основних властивостей товару та безпідставно класифікував товар за іншим кодом, а отже рішення щодо класифікації товарів не ґрунтується на фактичних обставинах, є протиправними та підлягають скасуванню. Відтак, просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 19.02.2026 позовні вимоги заперечив та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що з урахуванням жирно-кислотного складу товару та фізико-хімічних властивостей, митним органом правильно здійснено класифікацію з урахуванням положень Митного кодексу України та УКТ ЗЕД, складеної на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів. Вважає, що оскаржуване рішення прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством, тобто правомірним та обґрунтованим. Крім того, заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу.
У відповідь на відзив, представник позивача не погодилася з доводами відповідача, викладеними у відзиві, підтримала свою позицію яка викладена у позовній заяві та просила позов задовольнити та скасувати оскаржуване рішення.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової експертизи.
Також, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
09.07.2025 між ТОВ «АВГУСТІНО» та MACWORLD INDUSTRIES LIMITED було укладено договір купівлі-продажу за №MILS4312025, відповідно до умов якого ТОВ «АВГУСТІНО» (Покупець) купив в MACWORLD INDUSTRIES LIMITED (Продавець) гідрогенізований пальмоядровий стеарин (замінник какао-масла) в кількості 112 500 кг. Ціна 2 160 дол США за 1 метричну тонну.
Додатковою угодою №1 від 09.07.2025 внесено зміни до п.1.2 договору купівлі-продажу за №MILS4312025 у зв'язку із зміною адреси місцезнаходження Покупця.
З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 04.12.2025 ТОВ «АВГУСТІНО» до Львівської митниці подано МД №25UA209170105350U4 з описом товару «Рафінований, вибілений, гідрогенізований пальмоядровий стеарин, тверда фракція пальмоядрової олії (RBD Hydrogenated Palm Kernel Stearin), продукт CHOKOFUN Super ChocoChox 355e (відповідно до ДСТУ 4156:2020) вагою 22640кг, з масовою часткою жиру 99.906%, температура плавлення 34 о С (відповідно до сертифікату якості), рік виготовлення 2025, Фізико-хімічні властивості:- зовнішній вигляд: біла тверда маса, - легкість: нелетка речовина (випаровується за нормальних умов). Використовується для виробництва кондитерських виробів. Упаковка: 20 кг у коробці». При цьому, у графі 33 митної декларації зазначено код товару 1516209813.
З метою перевірки правильності класифікації вказаного товару та в встановлення характеристик товару, визначальних для його подальшої класифікації згідно з УКТЗЕД, посадовою особою митниці додано форми митного контролю.
05.12.2025 здійснено відбір зразків товару та скеровано запит про проведення дослідження (аналізу, експертизи) до експертного підрозділу СЛЕД Держмитслужби.
18.12.2025 Львівським управлінням експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби від складено висновок №1420003400-1159.
На підставі вказаного висновку відповідачем прийнято рішення щодо класифікації товарів №25UA20900000001-КТ від 07.01.2026, яким товар класифіковано у товарній підкатегорії 1517909919 УКТ ЗЕД «Гідрогенізований пальмоядровий стеарин CHOKOFUN Super ChocoChox 355e є твердою фракцією пальмоядрової олії, що піддана процесу хімічної модифікації (гідрогенізації), з масовою часткою жиру та нелетких жиророзчинних речовин 99,89% (не є водно-жировою емульсією). Визначена масова частка вологи становить 0,11%, температура плавлення - 34,2°С, вміст вільних жирних кислот (в перерахунку на лауринову) становить 0,004%. Рафінований, вибілений, дезодорований продукт. Відповідно до ДСТУ 5005:2014 «Жири рослинні. Еквіваленти, поліпшувачі, замінники та сурогати какао-масла» використовується як сурогат какао-масла».
Не погоджуючись із прийнятим рішенням щодо класифікації товарів, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до пунктів 23, 24, 29 частини першої статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до часини п'ятої статті 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Згідно з частиною першою статті 266 Митного кодексу України декларант зобов'язаний:
1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
2) на вимогу митного органу забезпечити пред'явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;
3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;
4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;
5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Згідно статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МКУ для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед яких код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1-3 ст.318 Митного кодексу України).
Як визначено статтею 67 Митного кодексу України, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
Статтею 69 Митного кодексу України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
На вимогу посадової особи митного органу декларант зобов'язаний надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.
Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Для цілей класифікації товарів під товарами з ідентичними характеристиками розуміються товари, які мають однакові характерні для них ознаки (фізичні характеристики, хімічний склад, призначення та порядок застосування тощо) і відмінності між цими товарами не впливають на характеристики, визначальні для класифікації таких товарів за одним класифікаційним кодом згідно з УКТ ЗЕД.
Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.
Наявність рішення митних органів щодо класифікації товарів не є підставою для відмови у прийнятті рішення щодо зобов'язуючої інформації з питань класифікації товарів.
У разі якщо рішення щодо класифікації товарів суперечить рішенню щодо зобов'язуючої інформації з питань класифікації товарів щодо товарів з ідентичними характеристиками, рішення щодо класифікації товарів підлягає скасуванню. У такому разі рішення щодо класифікації товарів втрачає чинність з моменту набрання чинності рішенням щодо зобов'язуючої інформації з питань класифікації товарів, а підприємство не несе відповідальності за негативні наслідки застосування рішення щодо класифікації товарів з моменту його прийняття до моменту його скасування.
Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.
01.01.2023 набрав чинності Закон України від 19.10.2022 №2697-IX «Про Митний тариф України», статтею 1 якого встановлено Митний тариф України (групи 01-49; групи 50-97). Митний тариф України є невід'ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з УКТ ЗЕД.
Процедуру ведення УКТ ЗЕД визначено Порядком ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 428 (далі - Постанова № 428).
Відповідно до п.12 Порядку №428 пояснення до УКТ ЗЕД розробляються та затверджуються Держмитслужбою з урахуванням змін, які вносяться Всесвітньою митною організацією до пояснень до Гармонізованої системи та Європейським Союзом до пояснень до Комбінованої номенклатури. У разі потреби Держмитслужба розробляє пояснення до кодів товарів, що деталізовані на національному рівні.
На виконання положень статті 68 Митного кодексу України, Порядку № 428, наказом Державної митної служби України від 14.07.2020 №256 затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Правилом 1 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД встановлено, що назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил.
Пунктом 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД передбачено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.
Відповідно до п. 3 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД у разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:
(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;
(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;
(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.
Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються (п. 4 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД).
Суд акцентує увагу на тому, що чинне законодавство, яке регулює правовідносини у сфері митної справи, встановлює єдиний порядок класифікації товарів для митного оформлення на території України, який здійснюється відповідно до вимог УКТ ЗЕД з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, Пояснень до УКТ ЗЕД, на основі характеристик товару, які є визначальними для його класифікації.
При цьому, порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення та митного поста під час здійснення контролю правильності класифікації товарів, прийняття попередніх рішень про класифікацію товарів та рішень про визначення коду товару, здійснення митних процедур, пов'язаних з контролем правильності класифікації товарів при митному контролі та оформленні товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі - товари), порядок взаємодії з іншими структурними підрозділами митного органу при вирішенні питань класифікації товарів, а також здійснення оформлення та реєстрації рішень, надання звітності та інші питання роботи ВМП, ПМО, митного поста у напрямі класифікації товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) визначено Порядком роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1085/21397 (далі - Порядок № 650).
Пунктом 2 розділу 1 Порядку № 650 визначено, що контроль правильності класифікації товарів - перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку № 650 посадові особи Підрозділу, ПМО здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу; відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу.
У разі якщо посадова особа ПМО не може однозначно перевірити правильність класифікації товарів на підставі задекларованих відомостей, така посадова особа у паперовій або електронній формі надсилає повідомлення декларанту або уповноваженій ним особі про необхідність надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД. Строк надання додаткових документів та/або відомостей не має перевищувати 10 календарних днів з дня отримання такого повідомлення. У разі відмови у наданні або ненаданні додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, у строк, встановлений пунктом 3 цього розділу, перевірка правильності класифікації товарів здійснюється за наявними документами та/або відомостями з використанням довідкової інформації (пункти 3, 4 розділу ІІ Порядку №650).
Пунктами 5, 6 розділу ІІ Порядку № 650 передбачено, що у разі надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, у строк, встановлений пунктом 3 цього розділу, такі документи та/або відомості обов'язково враховуються під час перевірки правильності класифікації товарів, за результатами якої посадова особа ПМО: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД; або передає виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією до Підрозділу.
Крім випадку, передбаченого абзацом третім пункту 5 цього розділу, передання виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією здійснює ПМО: у складних випадках класифікації товарів; на вимогу Підрозділу або підрозділу митних компетенцій, у тому числі за результатами самостійного виявлення порушення правил класифікації товарів під час здійснення контролю правильності класифікації товарів, моніторингу митних декларацій, щодо яких посадові особи ПМО виконують митну формальність щодо перевірки правильності класифікації товарів; в інших випадках, передбачених законодавством України з питань митної справи.
Передання виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією здійснює посадова особа ПМО за допомогою автоматизованої системи митного оформлення (далі - АСМО) шляхом оформлення запиту за формою, наведеною в додатку 3 до Порядку виконання митних формальностей (далі - Запит) (п. 7 розділу ІІ Порядку № 650).
Посадова особа Підрозділу або підрозділу митних компетенцій у строк не більше 10 календарних днів з дня отримання Запиту здійснює класифікацію товарів, за результатами якої: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТЗЕД; або приймає Рішення (п. 9 розділу ІІ Порядку № 650).
Згідно з пунктом 15 розділу ІІ Порядку №650 якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба у спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, митний орган може звернутися до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або іншої експертної установи (організації). Залучення спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі виникнення: необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації; складних випадків класифікації товарів, вирішення яких потребує проведення досліджень.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. Митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. При цьому, саме на етапі визначення для товару коду УКТ ЗЕД враховується максимально повно опис, характеристики та властивості товару, які є істотними для певного коду УКТ ЗЕД та ідентифікують його на подальших етапах митних процедур.
Висновки аналогічні за змістом викладені у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 240/28192/23.
Також, Верховний Суд у постанові від 24.10.2023 у справі № 380/10416/21 зазначив, що УКТ ЗЕД, як складова Закону України «Про Митний тариф України», побудована за принципом докладної товарної класифікації, яка передбачає класифікацію товару за тим кодом, який відповідає найбільш повному опису товару (його характеристик). Тобто, спочатку товар класифікується за товарною позицією, далі поетапно - за більш детальним описом у товарній підпозиції, товарній категорії, товарній підкатегорії. У побудові УКТ ЗЕД товарна позиція, товарна підпозиція, товарна категорія, товарна підкатегорія співвідносяться між собою як загальне (рід) і спеціальне (вид, різновид).
Як слідує з матеріалів даної справи 04.12.2025 з метою митного оформлення придбаного за контрактом №MILS4312025 від 09.07.2025 товару «Рафінований, вибілений, гідрогенізований пальмоядровий стеарин, тверда фракція пальмоядрової олії (RBD Hydrogenated Palm Kernel Stearin), продукт CHOKOFUN Super ChocoChox 355e (відповідно до ДСТУ 4156:2020) вагою 22640кг, з масовою часткою жиру 99.906%, температура плавлення 34 о С (відповідно до сертифікату якості), рік виготовлення 2025, Фізико-хімічні властивості:- зовнішній вигляд: біла тверда маса, - легкість: нелетка речовина (випаровується за нормальних умов). Використовується для виробництва кондитерських виробів. Упаковка: 20 кг у коробці» декларантом позивача подано до митного оформлення митну декларацію МД №25UA209170105350U4. У графі 33 вказаної митної декларації зазначено код товару 1516209813.
Проте, відповідач не погодився з визначеним кодом, у зв'язку з чим 07.01.2026 прийняв рішення щодо класифікації товарів №25UA2090000001-КТ, яким товар класифіковано у товарній підкатегорії 1517909919.
Обидві позиції віднесені до групи 15 «Жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові жири; воски тваринного або рослинного походження» Розділу ІІІ «Жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові жири; воски тваринного або рослинного походження» Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з вказаними поясненнями до товарної позиції 1516 включаються жири, масла і олії тваринні, рослинні або мікробні, піддані певним хімічним перетворенням, згаданим нижче, але не піддані подальшій обробці.
До цієї товарної позиції також включаються аналогічно оброблені фракції тваринних, рослинних чи мікробних жирів та олій.
(А) Гідрогенізовані жири, масла і олії.
Гідрогенізація полягає в тому, що продукт піддається впливу чистого водню за відповідних температури і тиску, у присутності каталізатора (зазвичай це тонкоподрібнений нікель). Гідрогенізація підвищує точку плавлення жирів і збільшує консистенцію олій, перетворюючи ненасичені гліцериди (наприклад, олеїнової, лінолевої та ін. кислот) у насичені гліцериди з більш високою точкою плавлення (наприклад, пальмітинової, стеаринової та ін. кислот). Ступінь гідрогенізації і кінцева консистенція продуктів залежать від умов протікання цього процесу і від часу обробки. До цієї товарної позиції включаються також продукти, незалежно від того, чи були вони:
(1) Частково гідрогенізовані (навіть якщо ці продукти мають тенденцію до поділу на пастоподібний та рідкий шари). Часткова гідрогенізація також впливає на перетворення цис-форми ненасичених жирних кислот у транс-форму, що підвищує точку плавлення продукту.
(2) Повністю гідрогенізовані (наприклад, олії, перетворені в пастоподібні або тверді жири).
Найчастіше гідрогенізації піддають жири риби або морських ссавців та деякі рослинні олії (бавовняну, кунжутну, арахісову, олію зі свиріпи, соєву, кукурудзяну та ін.). Повністю або частково гідрогенізовані олії цього типу часто використовують як сировину для приготування харчових жирів товарної позиції 1517, оскільки гідрогенізація підвищує не лише їхню консистенцію (густоту), але робить жири менш схильними до псування тому, що підвищується їх стійкість до окислювання на повітрі, поліпшує їхній смак, запах і, за рахунок знебарвлення, зовнішній вигляд.
У цю групу продуктів входить також гідрогенізована рицинова олія, так званий «опаловий віск».
(B) Інтеретерифіковані, реетерифіковані або елаїдинізовані жири, масла і олії.
(1) Інтеретерифіковані (або трансетерифіковані) жири, масла і олії. Консистенція жиру, масла або олії може бути підвищена шляхом відповідного обміну радикалів жирних кислот у тригліцеридах, що входять до складу продукту. Необхідну взаємодію та обмін складних ефірів можна прискорити за допомогою каталізаторів.
(2) Реетерифіковані жири, масла і олії (або так звані етерифіковані жири, масла та олії) це тригліцериди, одержувані шляхом безпосереднього синтезу з гліцерину та суміші вільних жирних кислот або кислотних олій після рафінування. Розташування радикалів жирних кислот у тригліцеридах відрізняється від їхнього розташування в натуральних оліях.
Олії, одержувані з маслин, або оливок, що містять реетерифіковані олії, включаються до цієї товарної позиції.
(3) Елаїдинізовані жири, масла і олії це жири та олії, оброблені таким чином, що ненасичені радикали жирних кислот у значній мірі перетворені з цис-форми у відповідну транс-форму.
До цієї товарної позиції включаються зазначені вище продукти, навіть якщо вони мають властивості воску, і навіть якщо були потім дезодоровані або піддані аналогічним процесам рафінування, незалежно від їхньої придатності чи непридатності для безпосереднього використання як продукт харчування. Але до цієї товарної позиції не включаються гідрогенізовані і т.п. жири, масла та олії та їхні фракції, що пройшли таку подальшу обробку з метою перетворення в харчовий продукт, як текстурування (зміна текстури або кристалічної структури, англ. texturation) (товарна позиція 1517). До цієї товарної позиції також не включаються гідрогенізовані, інтеретерифіковані, реетерефіковані або елаїдинізовані жири, масла і олії або їх фракції в тих випадках, коли більше одного виду жиру, або масла, або олії піддавались модифікації (товарна позиція 1517 або 1518).
Зокрема, до підкатегорії 15162098 належать жири, олії та їх фракції тваринного, рослинного або мікробного походження, частково або повністю гідрогенізовані, інтеретерифіковані, реетерифіковані або елаїдинізовані, рафіновані або нерафіновані, але не піддані подальшій обробці:
- - - - - інші:
- - - - - - олії та їх фракції, для виготовлення харчових продуктів:
1516209811 - - - - - - - олія пальмоядрова рафінована, вибілена, дезодорована
1516209812 - - - - - - - олеїн пальмоядровий рафінований, вибілений, дезодорований
1516209813 - - - - -- стеарин пальмоядровий рафінований, вибілений, дезодорований
1516209819 - - - - - - - інші
- - - - - - інші:
1516209821 - - - - - - олія пальмоядрова рафінована, вибілена, дезодорована для технічного та промислового використання
1516209822 - - - - - - - олеїн пальмоядровий рафінований, вибілений, дезодорований для технічного та промислового використання
1516209823 - - - - стеарин пальмоядровий рафінований, вибілений, дезодорований для технічного та промислового використання
1516209890 - - - - - - - інші
Натомість до товарної позиції 1517 включаються маргарин; харчові суміші або продукти з тваринних, рослинних або мікробного походження жирів або олій, або фракцій різних жирів або олій цієї групи, крім харчових жирів, або олій, або їх фракцій товарної позиції 1516.
До цієї товарної позиції включаються маргарин та інші придатні для вживання в їжу суміші або готові продукти з тваринних, рослинних та мікробних жирів, масел та олій або фракцій різних жирів, масел чи олій цієї групи, крім харчових жирів, масел, олій та їхніх фракцій товарної позиції 1516.
Зазвичай, це рідкі або тверді суміші чи готові продукти з:
(1) різних тваринних жирів або масел, або їхніх фракцій;
(2) різних рослинних жирів або олій, або їхніх фракцій;
(3) різних мікробних жирів або олій, або їхніх фракцій; або
(4) двох або більше тваринних, рослинних або мікробних жирів, або олій або їхніх фракцій.
Продукти цієї товарної позиції, жири, масла або олії які могли бути попередньо гідрогенізовані, можуть бути піддані емульгуванню (наприклад, знежиреним молоком), збиванню, текстуруванню (зміні текстури або кристалічної структури) і т.п. і можуть містити добавки в невеликих кількостях лецитину, крохмалю, харчових барвників, смакових речовин, вітамінів, вершкового масла або інших молочних жирів (відповідно до обмежень, викладеними в Примітці 1(с) до цієї групи).
До цієї товарної позиції включаються також придатні для вживання в їжу готові продукти, приготовлені з окремого жиру або олії (чи їхніх фракцій), гідрогенізованих чи негідрогенізованих, які були піддані емульгуванню, збиванню, текстурованню і т.д.
До цієї товарної позиції включаються гідрогенізовані, інтеретерифіковані, реетерефіковані або елаїдинізовані жири, масла і олії або їх фракції в тих випадках, коли більше одного виду жиру, або масла, або олії піддавались модифікації.
Основними продуктами цієї товарної позиції є:
(А) Маргарин (крім рідкого), пластична маса, зазвичай жовтувата, одержувана з жирів або олій тваринного чи рослинного походження, або з сумішей цих жирів чи олій. Це водно-масляна емульсія, зазвичай приготовлена таким чином, що нагадує вершкове масло за зовнішнім виглядом, консистенцією, кольором і т.п.
(B) Придатні для вживання в їжу суміші або готові продукти з тваринних, рослинних та мікробних жирів, масел чи олій або фракцій різних жирів, масел чи олій цієї групи, крім харчових жирів, масел, олій або їхніх фракцій товарної позиції 1516; наприклад, замінники лярду, рідкий маргарин та шортенінг (комбіжир для хлібопекарської промисловості) (вироблені з текстурованих жирів або олій).
До цієї товарної позиції далі включаються придатні для вживання в їжу суміші або готові продукти з тваринних, рослинних та мікробних жирів, масел чи олій, або фракцій різних жирів, масел чи олій цієї групи, використовувані для змащення форм.
До цієї товарної позиції не включаються окремі жири та олії, просто рафіновані, без подальшої обробки; вони залишаються у відповідних товарних позиціях, навіть якщо розфасовані для роздрібної торгівлі. До цієї товарної позиції також не включаються готові продукти, що містять понад 15 мас. % вершкового масла або іншого молочного жиру (зазвичай група 21).
До цієї товарної позиції не включаються продукти, які отримують пресуванням тваринного жиру або лярду (товарна позиція 1503), а також гідрогенізовані, інтеретерифіковані або елаїдинізовані жири, масла і олії або їх фракції в тих випадках, коли тільки один вид жиру, або масла, або олії піддавались модифікації (товарна позиція 1516).
Зокрема, до підкатегорії 1517909919 (яку визначено відповідачем в оскаржуваному рішенні) належать маргарин; харчові суміші або продукти з тваринних, рослинних або мікробного походження жирів або олій, або фракцій різних жирів або олій цієї групи, крім харчових жирів, або олій, або їх фракцій товарної позиції 1516: - - - інші.
Відповідно до висновку Львівського управління експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби №1420003400-1159 від 18.12.2025 з наданим технічним описом ввезений позивачем товар (продукт «CHOKOFUN Super ChocoChox 355e») є твердою фракцією пальмоядрової олії, що піддана процесу хімічної модифікації (гідрогенізації), з масовою часткою жиру та нелетких жиророзчинних речовин 99,89% (не є водно-жировою емульсією). Визначена масова частка вологи становить 0,11%, температура плавлення - 34,2°С, вміст вільних жирних кислот (в перерахунку на лауринову) становить 0,004%.
За визначеним кислотним числом (0,09 мгКОН/г), а також за органолептичними показниками проба є рафінованим, вибіленим, дезодорованим продуктом.
Вказані ознаки відповідають особливостям, визначеним до товарної позиції 1516.
В той же час, слід зазначити, що позивачем код товару взято з наданих вантажовідправником товаросупровідних та транзитних документів, зокрема №25PL322080NUZTD5J4. Декларування спірного товару позивачем за кодом УКТ ЗЕД 1516209813 було здійснено на підставі відомостей, що містились у товаросупровідних та комерційних документах, наданих постачальником та виробником, при цьому автентичність зазначених документів митним органом не заперечувалася.
Суд зауважує, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює декларант, а митний орган здійснює контроль за такою класифікацією та може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 у справі № 814/978/17.
Проте, відповідачем при винесенні рішення не враховано вищенаведені обставини та взагалі не взято до уваги надані до митного оформлення документи, що вказують на код спірного товару. Поряд з цим, жодних доказів порушення позивачем правил класифікації товару декларантом відповідачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.
З огляду на наведене вище, застосовуючи наведені вище правила та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що з огляду на загальні правила класифікації товару, перевага повинна була надаватись саме товарній позиції «1516».
Ввезений позивачем на митну територію України товар був правильно ним класифікований за кодом УКТЗЕД 1516209813, позаяк саме вказана товарна підкатегорія передбачена для товару, що має назву: «стеарин пальмоядровий рафінований, вибілений, дезодорований».
Натомість, визначена у спірному рішенні відповідача товарна підкатегорія 1517 909919 з назвою «інші» є на думку суду неконкретизованою і найменш визначеною у відповідній товарній підпозиції, так і має менший порядковий номер у порівнянні із первинно визначеною позивачем товарною позицією «1516».
Встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що декларантом правильно визначено код імпортованого товару. Натомість відповідач, приймаючи рішення щодо митної класифікації товарів №25UA20400000001-КТ від 07.01.2026, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством. Відтак вказане рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другої статті 2 КАС України, необґрунтоване, безпідставне, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.
Також суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути грошові кошти в сумі 1 397 812,74 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 301 МК України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за №976/30844, передбачено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.
Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною 5 статтею 301 МК України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
Вимогами пунктів 4, 5 розділу ІІІ Порядку №643 визначено, що після надходження до митниці Держмитслужби заяви, поданої за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО. Заяву платника, внесену до Реєстру, розглядають відповідні структурні підрозділи митниці Держмитслужби, за визначенням керівника митниці.
Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.
Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім'я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).
Таким чином, з огляду на викладені положення суд зазначає, що обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.
Також, законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.
З викладених положень законодавства висновується, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган Держмитслужби зобов'язаний підготувати електронний висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету, який в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.
При цьому, орган Держмитслужби наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Так, в постанові від 10.10.2019 року у справі №810/4436/15 Верховний Суд зазначив, що законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб'єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.
Отже, передумовою звернення до суду з вимогою стягнути надмірно сплачених платежів є звернення позивача до відповідача із заявою про повернення таких сум із зазначенням напрямку перерахування коштів.
Проте оскільки рішення у цій справі не набрало законної сили, позовні вимоги в цій частині заявлені позивачем передчасно, а тому, задоволенню не підлягають.
Відтак позовні вимоги слід задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає таке.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою та третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 13 978,13 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №106 від 27.01.2026.
Отже, на користь ТОВ «АВГУСТІНО» необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 13 978,13 грн.
При вирішенні питання щодо стягнення решти судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав платіжну інструкцію №107 від 27.01.2026 про оплату за правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, рахунок №1 від 27.01.2026, а також деталізацію рахунку №11 від 27.01.2026, акт виконаних робіт від 27.01.2026.
При цьому у постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд вказав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву не погодився із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу. Вказала, що підготовки позовної заяви, слід зазначити, що дана категорія справи не є складною, містить один епізод спірних правовідносин, а написання позовної заяви не вимагало значної юридичної і технічної роботи, зокрема не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складеність процесуальних документів не є важкими для такого високого розміру гонорару. Разом з тим, у позовній заяві, адвокатом наведено норми права, що застосовуються до даних правовідносин, а висновки щодо застосування зазначених норм взяті із висновків судів у справах з аналогічним предметом спору, що в свою чергу вказує на відсутність необхідності значного часу для підготовки позовної заяви.
Суд зазначає, що за загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Разом із тим, частина дев'ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування, є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, до 3 000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 13 978,13 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВГУСТІНО» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Корсака Івана, будинок 1-т, код ЄДРПОУ 32144454) до Львівської митниці (79000, місто Львів, вулиця Костюшка, будинок 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення щодо класифікації товарів задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів №25UA20900000001-КТ від 07.01.2026.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВГУСТІНО» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 13 978,13 (тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень 13 копійок) та витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський