04 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2192/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф. А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Ратнівського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , законний представник) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) подано адміністративний позов до Ратнівського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, відповідно до якого просить суд:
1) визнати дії Ратнівського відділу Управління ДМС України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_2 у видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
2) зобов'язати Ратнівський відділ Управління ДМС України у Волинській області видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 звернулася із заявою до Ратнівського відділу УДМС про обмін останньому непридатного для використання оформленого на ім'я її сина ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі ID-картки через свої переконання та відмову від обробки від персональних даних. Проте відповідач відмовив у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
ОСОБА_1 вважає, що відмова в оформленні паспорта у формі книжечки є протиправною, порушує права дитини на отримання незабороненої форми паспорта громадянина України. Також, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в рішенні від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, просить їх застосувати при вирішенні цього спору і позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних дій. При цьому, зазначив, що присвоєння УНЗР було передбачене порядком виготовлення паспорта громадянина України, оформлення та видача якого були можливими лише за самостійним зверненням позивача, який підписуючи відповідну заяву надавав згоду на обробку персональних даних. УНЗР був сформований в автоматичному режимі та є результатом проведення ідентифікації особи позивача при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Крім того, зазначає, що доводи позивача про те, що отримання пластикової картки типу ID є правом, а не обов'язком, та форма паспорта у вигляді паспортної книжечки не скасована і є діючою, в даному випадку є необґрунтованими, позаяк альтернатива щодо використання чи невикористання засобів Єдиного державного демографічного реєстру вже реалізована шляхом отримання паспорта громадяни України у формі картки.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що у 07.03.2023 позивач ОСОБА_1 , зверталась до Ратнівського відділу УДМС у Волинській області із заявою-анкетою №8789069, у якій просила внести до Єдиного державного демографічного реєстру вказану у заяві інформацію у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України.
23.03.2023 ОСОБА_2 отримала паспорт громадянина України у формі картки типу ІD-картки № НОМЕР_1 терміном дії до 23.03.2027.
На заяву позивача щодо оформлення та видачу паспорту у формі паспортної книжечки паспорта та відкликання згоди на обробку персональних даних та знищення відомостей в ЄДДР, Ратнівський відділ УДМС у Волинський області листом від 25.12.2025 №0723-242/0723.1-25 повідомив, що не передбачено підстав та права вимагати видалення даних з Реєстру, УНЗР не може бути видалено з Реєстру, якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус із застосуванням засобів Реєстру.
Вважаючи протиправними відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, позивач звернулась до суду із цим позовом.
При вирішенні цього спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Законом №5492-VI визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону №5492-VI єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
Частинами другою, третьою статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи. Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно із підпунктом а пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Як передбачено частиною третьою статті 13 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
За приписами частин першої - четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Водночас за змістом пункту 3 Положення №2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України постановою від 25.03.2015 №302 (далі Постанова №302) затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно із пунктами 1 - 4 Порядку № 302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.
Відповідно до підпункту 4 пункту 6 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється у разі: закінчення строку дії паспорта.
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що 23.03.2023 ОСОБА_2 було видано паспорт громадянина України у формі картки типу ІD-картки № НОМЕР_1 терміном дії до 23.03.2027.
Паспорт громадянина України виданий позивачу на підставі особисто поданої заяви-анкети від 07.03.2023 №8789069, у якій останній надав згоду на внесення стосовно себе інформації до ЄДДР та позивачу присвоєно УНЗР в ЄДДР.
Отже, позивачем реалізовано своє право щодо оформлення та отримання паспорта громадянина України у формі ID-картки.
На думку суду, особисте ініціювання позивачем процедури оформлення паспорта громадянина України згідно приписів Закону №5492-VI та Порядку №302 має наслідком застосування норм саме вказаних правових актів, в тому числі, під час обміну паспорта громадянина України у формі ID-картки у зв'язку з закінченням строку його дії.
Суд наголошує, що підпунктом 4 пункту 6 Порядку № 302 чітко передбачено, що у разі закінчення строку дії паспорта здійснюється його обмін. При цьому, нормами Закону № 5492-VI, Порядку № 302 та Положення № 2503-ХІІ не передбачена можливість обміну добровільно отриманого паспорта громадянина України у формі ІD-картки, строк дії якого закінчився, на паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року.
Відтак, правові підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки у зв'язку із закінченням строку дії паспорта громадянина України у формі пластикової ІD-картки № НОМЕР_1 від 23.03.2023 були відсутні, відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні її заяви щодо видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.
Стосовно покликань позивача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, суд зазначає про таке.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 зазначено, що ознаками цієї типової справи є: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
Крім того, за обставинами вказаної зразкової справи №806/3265/17 позивач звернулася із заявою про видачу їй паспорта громадянина України у вигляді книжечки з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, і така заява мотивована тим, що через свої релігійні переконання позивачка відмовляється від присвоєння їй цифрового ідентифікатора особистості у виді УНЗР, від зняття біометричної інформації щодо себе та її подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Разом з тим, за обставинами цієї справи щодо позивача ОСОБА_2 уже внесена інформація до Єдиного державного демографічного реєстру за її ж заявою, у вказаному Реєстрі щодо позивача є наявний УНЗР та їй було видано паспорт громадянина України у формі пластикової ІD-картки.
Отже, дана справа, з огляду на різні підстави позову та фактичні обставини, не відповідає ознакам типової справи, зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, тому викладені у вказаній постанові правові висновки не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення взаємопов'язаних позовних вимог.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ф.А. Волдінер