за результатами розгляду питання про поворот виконання судового рішення
30 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/32404/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про поворот виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
20.10.2023 ОСОБА_1 звернулася з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ВЧ НОМЕР_1 ; 6 ПЗ) про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення 16.12.2022 остаточного розрахунку в день звільнення з військової служби, та зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період із 17.12.2022 по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців із одночасною компенсацією нарахованої суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших витрат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника 6 ПЗ від 14.12.2022 № 994-ос позивача звільнено з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ), а наказом від 16.12.2022 № 1000-ос виключено зі списків особового складу та знято зі всіх видів забезпечення.
Проте, відповідач не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, а здійснив її виплату в сумі 65264,52 грн лише 22.09.2023, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі № 140/3540/23.
Позивач вказує, що відповідачем було допущено затримку розрахунку при звільненні з військової служби, що є порушенням статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та відповідно до статті 117 КЗпП України це є підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 (залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024) у цій справі позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність 6 ПЗ (ВЧ НОМЕР_1 ) щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні з військової служби. Стягнуто з 6 ПЗ (ВЧ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 98844,20 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
08.01.2026 до суду надійшла заява 6 ПЗ (ВЧ НОМЕР_1 ) про перегляд рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 140/32404/23 за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а. с. 101-105).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2026, яке набрало законної сили, заяву 6 ПЗ про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено повністю. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 140/32404/23 скасовано та ухвалено нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до 6 ПЗ про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю (а. с. 134-136).
06.04.2026 до суду надійшла заява 6 ПЗ про поворот виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у цій справі, у якій заявник просить: стягнути з ОСОБА_1 кошти в розмірі 97361,54 грн, що були нараховані та виплачені на виконання вказаного судового рішення; повернути з бюджету сплачені на виконання судового рішення податок з доходів фізичних осіб в сумі 17791,96 грн та військовий збір в сумі 1482,66 грн (а. с. 141-144).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 призначено заяву 6 ПЗ про поворот виконання судового рішення до судового розгляду у судовому засіданні на 15:00 20.04.2026; запропоновано позивачу ОСОБА_1 подати до канцелярії суду в строк до 17.04.2026 письмові пояснення щодо поданої заяви (а. с. 151).
Копію вказаної ухвали суду від 07.04.2026 позивач ОСОБА_1 отримала 11.04.2026, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 156), проте письмових пояснень щодо зазначеної заяви не подала.
В судове засідання на 15:00 20.04.2026 позивач не прибула, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду заяви, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 156), та розгляд заяви було відкладено.
В наступне судове засідання на 11:00 30.04.2026 ОСОБА_1 не прибула повторно, хоча належним чином були повідомлена про дату, час та місце розгляду заяви, що підтверджується повідомленням про вручення 24.04.2026 поштового відправлення (а. с. 163), клопотань про розгляд справи за її відсутності чи про відкладення розгляду заяви не подала.
Враховуючи приписи частини дев'ятої статті 380 КАС України, судовий розгляд заяви проведено в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення, з огляду на таке.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у відповідача, наказом начальника 6 ПЗ від 16.12.2022 № 1000-ос «Про особовий склад» штаб-сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), звільненої з військової служби в запас наказом начальника 6 ПЗ від 14.12.2022 № 994-ос за підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а. с. 6).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 (залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023) у справі № 140/3540/23 за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а. с. 7-16).
22.09.2023 на картковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 65264,52 грн, нараховані в сумі 66258,40 грн на виконання вказаного рішення суду, що підтверджується випискою по рахунку (а. с. 17), довідкою ВЧ НОМЕР_1 за № 25 (а. с. 40).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 (залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024) у цій справі позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність 6 ПЗ (ВЧ НОМЕР_1 ) щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні з військової служби. Стягнуто з 6 ПЗ (ВЧ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 98844,20 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 (а. с. 46-49, 94-96).
Згідно із платіжною інструкцією від 15.08.2024 № 3333 на картковий рахунок позивача ОСОБА_1 перераховані кошти в сумі 97361,54 грн на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у цій справі (а. с. 118). Крім того, на виконання цього ж рішення суду з суми виплати були утримані податок з доходів фізичних осіб в розмірі 17791,96 грн та військовий збір в розмірі 1482,66 грн, про що свідчать платіжні інструкції від 15.08.2024 № 3331, № 3332 (а. с. 146-147).
За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Верховного Суду від 10.12.2025 у справі № 140/3540/23 касаційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023 задоволено. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023 у цій справі в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. В іншій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023 залишено без змін.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2026, яке набрало законної сили, заяву 6 ПЗ про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено повністю. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 140/32404/23 скасовано та ухвалено нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до 6 ПЗ про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю (а. с. 134-136).
Процесуальний інститут повороту виконання судового рішення врегульовано статтею 380 КАС України.
Пунктом 3 частини третьої статті 380 КАС України передбачено, що суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: відмовляє в позові повністю.
За приписами частин четвертої, сьомої, восьмої статті 380 КАС України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи за результатами перегляду рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Статтею 381 КАС України передбачено, що поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
Системний аналіз вищенаведених приписів процесуального законодавства надає підстави стверджувати, що метою інституту повороту виконання судового рішення є усунення наслідків скасованого рішення суду. Такий інститут спрямований на створення дієвих та ефективних гарантій дотримання прав та законних інтересів добросовісного боржника в разі виконання визнаного згодом судового рішення як помилковим.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2011 у справі №13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Отже, інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Разом із тим, вирішальною правовою підставою для здійснення повороту судового рішення є скасування чи зміна вищестоящим судом вже виконаних судових рішень, а також реалізація скасованого рішення внаслідок одержання стороною майна. При цьому, передумовою для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення у справі про стягнення коштів є встановлення факту перерахування таких коштів згідно рішення суду.
Водночас, статтею 381 КАС України встановлені особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ.
У справах про присудження виплати заробітної плати поворот виконання допускається лише за умови, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 висловилася, зокрема, щодо того, чи можна вважати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні заробітною платою, та зазначила, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Висновок аналогічного змісту про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати міститься у постанові Великої Палати від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
Отже, за обставин цієї справи, стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до переліку категорій справ, визначених статтею 381 КАС України, за яким поворот виконання рішень здійснюється лише за вказаних в ній виняткових випадках, тобто у цій ситуації підлягають застосуванню загальні положення статті 380 КАС України.
Вказані висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 12.06.2023 у справі № 160/7452/22.
З урахування наведеного, суд дійшов висновку про те, що заяву боржника про поворот виконання рішення суду шляхом стягнення коштів із стягувача на користь боржника, які були нараховані та виплачені на виконання судового рішення від 09.04.2024 є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Крім того, здійснені боржником нарахування (податок на доходи фізичних осіб та військовий збір) не є частиною заробітної плати, ці нарахування податку та збору підлягають поверненню з бюджету на користь заявника, адже суд установив наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 380 КАС України, а тому заяву у цій частині також належить задовольнити.
Керуючись статтями 248, 380 КАС України, суд
Заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про поворот виконання судового рішення задовольнити.
Здійснити поворот виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі № 140/32404/23.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) кошти в розмірі 97361 гривня 54 копійки (дев'яносто сім тисяч триста шістдесят одна гривня п'ятдесят чотири копійки), що були нараховані та виплачені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі № 140/32404/23.
Повернути ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) з бюджету сплачені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі № 140/32404/23 податок з доходів фізичних осіб в сумі 17791 гривня 96 копійок (сімнадцять тисяч сімсот дев'яносто одна гривня дев'яносто шість копійок) згідно із платіжною інструкцією від 15 серпня 2024 року № 3331 та військовий збір в сумі 1482 гривні 66 копійок (одна тисяча чотириста вісімдесят дві гривні шістдесят шість копійок) згідно із платіжною інструкцією від 15 серпня 2024 року № 3332.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М.Валюх
Повний текст ухвали складений 04 травня 2026 року