Справа № 601/1053/26
Провадження № 1-кс/601/310/2026
29 квітня 2026 року місто Кременець
Слідчий суддя Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Кременці клопотання старшого слідчого СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Шумського відділу Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_3 , у рамках кримінального провадження №12026211010000164 від 10.04.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Людвище Кременецького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України,-
Старший слідчий СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області капітан поліції ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Шумського відділу Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області в рамках кримінального провадження №12026211010000164 від 10.04.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 ..
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що на початку квітня 2026 року у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання та збут бойових припасів.
Так, ОСОБА_5 у невстановленому місці та у невстановлений час придбав бойові припаси без передбаченого законом дозволу та зберігав їх у невстановленому місці в межах с. Людвище, Кременецького району, Тернопільської області, з метою подальшого збуту.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, 23 квітня 2026 року приблизно о 10 год. 00 хв. ОСОБА_5 за попередньою домовленістю зустрівся на АДРЕСА_1 , із ОСОБА_7 та без передбаченого законом дозволу збув йому дві бойові ручні гранати РГД-5, заводського виготовлення, які є бойовими припасами, без передбаченого законом дозволу, за грошові кошти в сумі 3000 (три тисячі) гривень.
Крім цього, продовжуючи свою протиправну діяльність 27 квітня 2026 року, приблизно о 12 год. 00 хв. ОСОБА_5 за попередньою домовленістю зустрівся по АДРЕСА_1 , із ОСОБА_7 та без передбаченого законом дозволу повторно збув йому дві бойові ручні гранати з яких одна РГД-5 та друга Ф-1, заводського виготовлення, які є бойовими припасами, без передбаченого законом дозволу, за грошові кошти в сумі 3000 (три тисячі) гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ЦК України, види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, встановлюються законом. Кримінальним законом слід вважати Кримінальний кодекс України.
Частина 1 статті 263 КК України встановлює кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної), бойових припасів вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Враховуючи те, що спеціального закону, який регулює порядок придбання, зберігання та носіння зброї, вибухових припасів та вибухових речовин немає, дозвіл на володіння об'єктами, які обмежені в цивільному обороті, на законних підставах, фізичним особам - загального статусу, виданий бути не може.
Також, 27 квітня 2026 року, під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме в житловому будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено 52 (п'ятдесят два) бойових патронів калібру 5,45 мм (5,45х39мм), зразка 1974 року, промислового виготовлення до нарізної вогнепальної зброї центрального бою. Даний тип патронів призначений для проведення пострілів із зброї калібру 5,45 мм (5,45х39 мм) в якій вони є штатним, без передбаченого законом дозволу, дані патрони придатні для стрільби та є боєприпасами.
Враховуючи наведене, ОСОБА_5 , не маючи будь якого дозволу на такі дії, придбав, зберігав, носив та збув бойові припаси та зберігав боєприпаси, чим порушив вимоги: п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» за № 901- VIII від 23 грудня 2015 року, Постанови Верховної Ради України за № 2471- ХІІ від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року та Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС № 622 від 21 серпня 1998 року.
Отже, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України -незаконному придбанні, зберіганні, носінні та збуті бойових припасів та зберіганні боєприпасів без передбаченого законом дозволу.
28.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 КК України.
Слідчий підтверджує вину ОСОБА_5 матеріалами кримінального провадження: висновком вибухово-технічної експертизи; допитами свідків; протоколом обшуку від 27.04.2026; протокол добровільної видачі від 23.04.2026; протокол добровільної видачі від 27.04.2026; протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 27.01.2026.
Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового слідства та суду, запобігання спробам знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, запобігання перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
З огляду на вказане, слідчий просив суд клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з мотивів, наведених у ньому та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання та просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що підозра обґрунтована, однак щодо задоволення клопотання заперечила, просила застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст.194 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що слідчим СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12026211010000164 від 10.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
28.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий та прокурор обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Зокрема такими є: протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 09.04.2026; постанова про об'єднання матеріалів досудового розслідування від 26.04.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_8 ; протокол допиту свідка ОСОБА_7 ; ухвала слідчого судді від 17.04.2026; протокол обшуку від 27.04.2026; протокол добровільної видачі від 23.04.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 23.04.2026; висновок вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/120-26/5606/ВТХ від 27.04.2026; протокол добровільної видачі від 27.04.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 27.04.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 27.04.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 27.04.2026; протокол затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 27.04.2026; протокол допиту підозрюваного від 27.04.2026.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
При цьому слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Також за результатами розгляду клопотання, слідчий суддя вважає, що оглянутими матеріалами та прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 та за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, адже суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
За таких обставин, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст.183КПК України).
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.
В клопотанні прокурор просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначив що інші, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам.
Зважаючи на викладені обставини, слідчий суддя бере до уваги дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, майновий та сімейний стан та на підставі чого доходить висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов'язків.
Частиною 4 ст. 194 КПК України встановлено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення) та 2 (наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор) частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 (недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні) частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відтак, враховуючи, що прокурором доведено існування обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, на підставі ч. 2 ст.194 КПК України слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який є найбільш суворим видом із п'яти видів запобіжних заходів, визначених в ст. 176 КПК України.
Вирішуючи, на підставі ч. 4 ст. 194 КПК України, питання про обрання більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що особисте зобов'язання, особиста порука та застава не зможуть в повній мірі запобігти вказаним вище ризикам, оскільки не створюють в достатній мірі стримувальних чинників.
Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України).
З огляду на викладене, за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного, його процесуальну поведінку, визнання ним вини та щире каяття у вчиненому, наявність постійного місця проживання, беручи до уваги те, що останній раніше не судимий, на думку слідчого судді запобігти існуючим ризикам можливо шляхом застосування щодо ОСОБА_5 домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, підозрюваний ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання, будь-які відомості, які б характеризували його з негативної сторони у матеріалах клопотання відсутні, як і докази того, що підозрюваний ОСОБА_5 переховувався від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливав на свідків, вчинив інше кримінальне правопорушення чи продовжив кримінальне правопорушення, знищив, сховав або спотворив будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Сукупність вищенаведених обставин, на переконання слідчого судді, значно знижують ризики, не свідчить про те, що тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою є виправданим та свідчить про можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу - у виді домашнього арешту в нічний період доби за місцем його перебування.
За приписами ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Разом з тим, береться до уваги те, що згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» домашній арешт, з урахуванням його ступеня та інтенсивності, вважається позбавленням волі за змістом статті 5 Конвенції.
Отже, слідчий суддя доходить висновку, що, з урахуванням обставин кримінального провадження та особи підозрюваного, в нічний період доби домашній арешт в умовах контролю з боку працівників правоохоронних органів та покладенням відповідних процесуальних обов'язків, здатен запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 .
Слідчий суддя також враховує Рішення Європейського суду в справі «Летельє проти Франції», висновки про те, що попереднє ув'язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку (п. 51 Рішення).
З урахуванням наведеного, обставин клопотання, особи підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період доби з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 206, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
В клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Людвище Кременецького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період доби з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин.
У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі свого місця проживання по АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити строк дії ухвали до 25 червня 2026 року.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Ухвала підлягає негайному виконанню Кременецьким РВП ГУНП в Тернопільській області після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 01.05.2026 о 12 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1