Справа № 593/655/26
Провадження № 1-кс/593/136/2026
про застосування запобіжного заходу
"28" квітня 2026 р.
Бережанський районний суд Тернопільської області
у складі:
слідчої судді: ОСОБА_1
при секретарях судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі:
прокурора ОСОБА_4
слідчої ОСОБА_5
захисника адвоката ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Бережани Тернопільської області клопотання слідчої СВ ВП №1 Тернопільського РУ поліції ГУ Національної поліції Тернопільській області майора поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Підгайці Підгаєцького району Тернопільської області, проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, утриманців немає, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, -
Слідчий СВ ВП №1 Тернопільського РУ поліції ГУ Національної поліції Тернопільській області майор поліції ОСОБА_5 28 квітня 2026 року, у кримінальному провадженні, внесеному 26 квітня 2026 року до ЄРДР за №12026211050000108, звернулася до суду з клопотанням, погодженим із прокурором Бережанської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України. В обґрунтування клопотання слідча вказала про існування ризиків, передбачених КПК України, зокрема:
- наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України мотивована тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років та усвідомлює неминучість покарання;
- ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України) мотивований, тим, що кримінальне провадження перебуває на етапі досудового розслідування і збір доказів ще не завершено. Момент безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом ще не настав.
З метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_7 може впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, чинити тиск, шляхом погроз може схиляти свідків та потерпілого до дачі неправдивих показів на свою користь, відмови від участі у кримінальному провадженні.
- щодо ризику що ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України) вказано, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, немає постійного джерела доходу, що може спонукати його до вчинення корисливих злочинів з метою отримання коштів для забезпечення власного проживання.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, наявність перелічених ризиків, а також той факт, що ОСОБА_7 не працює, не має джерела доходу, може переховуватись від слідства та суду, а також впливати на свідків, сторона обвинувачення вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжний захід у виді тримання під вартою для забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання виникненню вищевказаних ризиків.
У судовому засіданні слідча ОСОБА_5 клопотання підтримала, просила про його задоволення з підстав, зазначених у клопотанні.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання слідчої підтримав, посилаючись на обґрунтування, вказане у клопотанні.
Захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання слідчого, вважає його необґрунтованим, оскільки ризики, на існування яких посилається сторона обвинувачення - відсутні; вважає запобіжний захід у виді тримання під вартою надто суворим.
Підозрюваний ОСОБА_7 щодо клопотання слідчого сказав, що підтримує позицію свого захисника.
Слідча суддя, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази подані в його обгрунтування, дослідивши надані стороною захисту заперечення та матеріали, надані в його обґрунтування, допитавши в якості свідка захисту ОСОБА_8 , заслухавши думку учасників процесу, дійшла такого висновку.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено таке:
Підозрюваний ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України визнав частково, активно співпрацює та допомагає досудовому слідству. Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні згаданого кримінального правопорушення, також повністю підтверджується й зібраними у процесі досудового розслідування доказам.
Досудовим розслідуванням встановлено такі фактичні обставини, за яких було вчинено інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення:
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , 25 квітня 2026 року близько 19 годин 30 хвилин приїхали до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , у якому на даний час проживає потерпілий ОСОБА_9 , з метою пошуку мобільного телефону ОСОБА_10 марки Росо С75, ІМЕІ НОМЕР_1 , оскільки вважали, що ОСОБА_11 залишив його напередодні у даному будинку.
Надалі ОСОБА_7 та ОСОБА_11 з дозволу потерпілого ОСОБА_9 увійшли у вищевказаний будинок та почали шукати мобільний телефон ОСОБА_10 .
Під час пошуку мобільного телефону ОСОБА_10 між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 виник словесний конфлікт, в ході чого у ОСОБА_7 виник раптовий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону світло-зеленого кольору марки ZTE Blade А35, ІМЕІ 1 - НОМЕР_2 , ІМЕІ НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_9 та який знаходився на тумбочці поряд із ліжком в спальній кімнаті вищевказаного будинку, що розташована праворуч від входу у будинок.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 25 квітня 2026 року близько 19 години 35 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи в спальній кімнаті вищевказаного будинку, що розташована праворуч від входу у будинок, що за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи, що його протиправні дії здійснюватимуться в умовах очевидності та матимуть для ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які у той час перебували у спальній кімнаті будинку, яким користується ОСОБА_9 , відкритий характер, розуміючи протиправний характер своїх дій та настання внаслідок вчинення таких дій суспільно небезпечних наслідків, застосував відносно потерпілого ОСОБА_9 насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я особи у момент заподіяння, що полягало в нанесенні потерпілому ОСОБА_9 , який у цей момент лежав на ліжку, декількох ударів кулаком руки у ділянку обличчя, внаслідок чого ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження.
Надалі, продовжуючи свої протиправні дії, зважаючи на те, що ОСОБА_9 чинити опір ОСОБА_7 не міг, ОСОБА_7 відкрито заволодів мобільним телефоном світло-зеленого кольору марки ZTE Blade A35, ІМЕІ 1 НОМЕР_2 , ІМЕІ 2- НОМЕР_4 , модель Z2453 вартістю 3750 гривень, який належить потерпілому ОСОБА_9 , забравши вказаний телефон із тумбочки, розташованої поруч із ліжком, в спальній кімнаті вищевказаного будинку, що розташована праворуч від входу у будинок.
Після цього, ОСОБА_7 , тримаючи телефон потерпілого ОСОБА_9 у руках, покинув місце вчинення злочину, а саме вийшов із будинку за адресою АДРЕСА_2 , отримавши реальну можливість розпорядитися викраденим майном, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 3750 гривень.
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, яке не є небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений в умовах воєнного стану.
Слідчим ОСОБА_12 , за погодженням із прокурором ОСОБА_13 , ОСОБА_7 26 квітня 2026 року повідомлено, що він підозрюється у скоєнні за вищевказаних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Інкриміноване ОСОБА_7 кримінальні правопорушення, у відповідності до ст.12 КК України, є тяжким злочином.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Щодо визначення обґрунтованості підозри, слідча суддя приймає до уваги п.175 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, згідно якого «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
Відповідно до Рішень Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. І такі докази мають бути досить переконливими, щоб суддя на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину вірогідною.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи й просто для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення є оціночними поняттями.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, найбільш вагомими з яких є:
-рапортами ст.інспектора чергового ВП №1 Тернопільського РУП ГУНПв Тернопільській області від 26.04.2026 року;
-протоколом огляду місця події від 25 квітня 2026 року та доданою до нього фото таблицею ілюстрацій;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 26.04.2026 року;
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_14 та ін.
З огляду на надані суду й досліджені матеріали кримінального провадження, слідча суддя вважає, що слідчим й прокурором дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із вчиненням кримінального правопорушення, що виправдовує необхідність подальшого розслідування цього кримінального провадження з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.
Також, слідча суддя приймає до уваги, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що може психологічно вплинути на особу підозрюваного та при цьому спонукати його до вчинення дій, які не забезпечать безперешкодне завершення досудового розслідування.
Крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність постійного місця роботи або навчання, його репутацію, міцність соціальних зв'язків, наявність судимостей та інше.
У відповідності до положень ст. 178 КПК України судом встановлено й інші обставини, які враховуються при обрані запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 , а саме - його молодий вік - 22 роки, важкими хронічними захворюваннями не страждає, що на час вчинення злочину, у якому він підозрюється і на даний час, він не мав і не має постійного джерела заробітку та доходу, не навчається, не одружений, утриманців не має, серед родичів підтримує стосунки з матір'ю, позитивно характеризується за місцем проживання, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у володінні ні рухомого, ні нерухомого майна немає, не судимий, інших кримінальних проваджень щодо нього немає і запобіжні заходи у кримінальному провадженні раніше до нього не застосовувалися, відсутність відомостей про повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
У цій справі, слідча суддя також враховує процесуальну позицію сторони підозрюваного, який визнав частково вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, і фактично просила застосувати до підозрюваного м'якший вид запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема справи «Харченко проти України», «Комаров проти України», «Калашніков проти Росії», в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання осіб під вартою, а саме:
-тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
-у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Як вважає слідча суддя, стороною обвинувачення не доведено виняткових обставин, які б виправдовували застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу виді тримання під вартою та свідчили б про недостатність застосування у даному випадку більш м'яких запобіжних заходів.
Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу підозрюваного, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт строком на 2 місяці із покладенням на нього обов'язків: - прибувати на виклик до слідчого, прокурора чи суду за їх першою вимогою; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; - утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.131, 132, 154, 155, 156, 158, 177,178, 183, 206, 331, 372 КПК України, слідча суддя, -
Клопотання слідчої СВ ВП №1 Тернопільського РУ поліції ГУ Національної поліції Тернопільській області майора поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026211050000108 від 26 квітня 2026 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід, - цілодобовий домашній арешт строком на два місяці.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_7 протягом двох місяців залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , крім випадків необхідності отримання медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров'я в умовах воєнного стану.
Покласти на цей строк на підозрюваного ОСОБА_7 такі обов'язки:
- прибувати на виклик до слідчого, прокурора чи суду за їх першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвалу в частині обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати до виконання до ВП №1 Тернопільського РУ поліції ГУ Національної поліції Тернопільській області.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту становить два місяці та обчислюється в межах строку досудового розслідування з дати постановлення ухвали, тобто з 28 квітня 2026 року до 28 червня 2026 року ( включно).
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Відповідно до ч.2 ст. 376 КПК України, повний текст ухвали суду складено 01 травня 2026 року.
Згідно положень частини другої статті 392 КПК України окреме апеляційне оскарження цієї ухвали суду, як постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по справі, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на ухвалу можуть бути подані при апеляційному оскарженні судового рішення у цій справі.
Слідча суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області ОСОБА_1