Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/3027/23
Провадження № 1-кп/945/310/26
05 травня 2026 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ;
потерпілого ОСОБА_4 (який бере участь у судовому засіданні з приміщення Краснокутського районного суду Харківської області);
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 вересня 2023 року за № 12023153260000138 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Нестерварка Тульчинського району Вінницької області, громадянки України, з середньою освітою, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
встановив:
15 грудня 2023 року до Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023 вказане кримінальне провадження розподілене головуючому судді ОСОБА_1 .
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2023 року призначено судовий розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Під час розгляду вказаного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження і звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора та надав згоду на звільнення від кримінальної відповідальності.
Потерпілий у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора та вказував на те, що з 26.04.2024 ОСОБА_5 до суду не прибувала, а тому потерпілий не розуміє в чому його вина, що кримінальне провадження має бути закрите.
Заслухавши у судовому засіданні сторін кримінального провадження, розглянувши клопотання, суд дійшов такого.
ОСОБА_5 , відповідно до обвинувального акта, висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Так, 29.09.2023 приблизно о 08 годині ОСОБА_5 перебувала за адресою: АДРЕСА_1 , де також перебував і ОСОБА_4 . У цей час, між потерпілим та обвинуваченим виник словесний конфлікт, в ході якого, ОСОБА_5 , яка тримала в руках металеве відро, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, їх протиправність та караність, наслідки таких дій та бажаючи їх настання, перебуваючи обличчям до ОСОБА_4 , нанесла потерпілому відром удар по голові, по лобній ділянці зліва та ще один удар, який прийшовся по долоні правої руки. Внаслідок таких дій ОСОБА_5 спричинила ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани голови та крововиливу нігтьової фаланги 1-го пальця правої кисті, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень кожне.
Частинами 1, 4 статті 286 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
У разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду (частини 2, 3, 4, 5 статті 288 КПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом: у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частинами 1-3 статті 49 Кримінального кодексу України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до роз'яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 8 від 23.12.2005 особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у спричиненні 29 вересня 2023 року умисного легкого тілесного ушкодження ОСОБА_4 тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і за яке передбачене покарання менш суворе ніж обмеження волі.
Отже, під час судового розгляду кримінального провадження 05 травня 2026 року минуло більше ніж два роки з дня вчинення 29 вересня 2023 року кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 .
Щодо позицій потерпілого з приводу того, що ОСОБА_5 ухилялася від явки до суду, то суд враховує правовий висновок Верховного суду, викладений у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 639/793/17, відповідно до якого, закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України), пов'язує зупинення строків давності не з постановами про зупинення слідства, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.
Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв'язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.
При з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.
Причому підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин коли не встановлено його місцезнаходження.
Саме тому зупинення досудового розслідування у зв'язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.
Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України, у такому випадку обов'язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.
Так, матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_5 не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення ОСОБА_5 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Крім цього, відповідно до Вимоги УІАЗ в Миколаївській області ОСОБА_5 іншого злочину не вчинила, ухилення від слідства та суду не допускала.
Щодо думки потерпілого про неможливість закриття кримінального провадження, то суд враховує правовий висновок Верховного Суду у справі № 454/3997/24 відповідно до якого з системного аналізу норм КПК та КК слідує, що передбачений ст. 49 КК інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення зі згодою потерпілої сторони на таке звільнення. В даному випадку застосування положень ст. 49 КК є обов'язковим для суду, а тому позиція потерпілих у цьому кримінальному провадженні не є вирішальною.
За таких обставин, суд вважає, що клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає закриттю.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. ст. 286, 288 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, - задовольнити.
ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12023153260000138, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 вересня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1