справа № 489/2132/23
провадження №4-с/489/1/26
04 травня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва Коваленко І.В. в складі
головуючого судді Коваленка І.В.,
за участю секретаря судового засідання Воробйова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на теперішній час - Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 (далі - державний виконавець; Інгульський ВДВС),
встановив:
18.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця в межах виконавчого провадження №77961432, в якій просить визнати незаконною бездіяльність державного виконавця щодо не розгляду її заяви від 16.05.2025 та зобов'язати державного виконавця розглянути заяву.
В обґрунтування скарги вказано, що на примусовому виконані в Інгульському ВДВС перебуває виконавче провадження ВП № 77961432 із примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі постанови Миколаївського апеляційного суду від 26.02.2025 у справі № 489/2132/23, постановленої за результатами перегляду рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва, яким зобов'язано її усунути перешкоди у користуванні Миколаївською міською радою земельною ділянкою під спірним торгівельним павільйоном шляхом знесення останнього як самочинно збудованого, і приведення земельної ділянки в придатний для використання стан.
Після відкриття виконавчого провадження, через захворювання малолітньої доньки ОСОБА_3 , та значні фінансові витрати та госпіталізацію на стаціонарне лікування з 12.05.2025, вона не мала можливості фізично і фінансово виконати покладенні на неї судом обов'язки.
У зв'язку із цим, 16.05.2025 звернулася до державного виконавця із заявою про відкладення виконавчих дій, яка прийнята не була та 26.05.2025 і 29.05.2025 отримала поштовим зв'язком постанову про накладення штрафу в розмірі 1700 гривень та відповіді на її заяви від 07 і 09.05.2025, які розцінює як бездіяльність державного виконавця, так як виконавцем не було розглянуто її заяву від 16.05.2025 про відкладення виконавчих дій.
Вважає, що не розгляд її заяви від 16.05.2025 є наслідком того, що державний виконавець склала акт від 19.05.2025 та прийняла рішення про накладення на неї штрафу відповідно до частини першої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Такі бездіяльність, дії і рішення державного виконавця вважає протиправними та такими, що можуть бути оскаржені до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Про те, що заява від 16.05.2025 не була розглянута державним виконавцем їй стало відомо 02.06.2025, через що відразу подала до суду скаргу від 02.06.2025.
Ухвалою суду від 05.06.2025 скарга була повернута на підставі частини четвертої статті 448 ЦПК України, копію якої не отримувала та про ухвалу дізналася 12.06.2025 при моніторингу офіційного сайту судової влади. Тому, просить поновити пропущений процесуальний строк на оскарження бездіяльності, дій та рішень державного виконавця.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 23.06.2025 поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження бездіяльності державного виконавця; прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження бездіяльності державного виконавця про не розгляд її заяви про відкладення виконавчих дій та зобов'язання вчинити певні дії.; зупинено розгляд скарги у вказаній частині вимог до розгляду Верховним Судом касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 25.11.2024 та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26.02.2025 та повернення матеріалів цивільної справи до суду.; відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в частині вимог скарги про визнання незаконними дій державного виконавця щодо здійснення обстеження та складання акту від 19.05.2025 про невиконання рішення та визнання незаконною і скасування постанови від 19.05.2025 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 77961432.
Ухвалою суду від 08.04.2026 поновлено провадження у справі.
У судове засідання, призначене на 04.05.2026, учасники справи не з'явилися, про розгляд скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Повідомлення про судове засідання скаржника ОСОБА_1 та заінтересованої особи ОСОБА_4 підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Інгульський ВДВС представника в судове засідання не направив. До суду надав відзив на скаргу в задоволенні якої просив відмовити.
Стягувач Миколаївська міська рада в заяві від 29.04.2026 скаргу просила розглянути за відносності її представника.
Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої, дев'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення судового рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що на невиконанні в державного виконавця перебуває виконавче провадження № 77961432, яке відкрито постановою від 02.05.2025, із примусового виконання виконавчого листа № 2/489/121/24 (489/2132/23), виданого 02.04.2025 Ленінським районним судом міста Миколаєва, відповідно до постанови Миколаївського апеляційного суду від 26.02.2025, про зобов'язання ОСОБА_1 знести самочинно збудовану нежитлову будівлю літ. «А» загальною площею 134,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 з приведенням земельної ділянки з кадастровим номером:4810136900:02:053:0007 в придатний для використання стан.
16.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до Інгульського ВДВС із заявою про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому упроваджені №77961432, так як 08.05.2025 вона подала до касаційного суду клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови апеляційного суду, на підставі якої видано виконавчий лист. У заяві також вказала, що немає можливості виконати рішення суду, так як перебуває на стаціонарному лікуванні з хворою малолітньою дитиною. Вказані обставини на її думку є підставою для відкладення проведення виконавчих дій згідно вимог статті 32 Закону України «Про виконавче поводження».
19.05.2025 постановою державного виконавця за невиконання рішення на скаржника накладено штраф в розмірі 1700,00 грн.
Листом Інгульського ВДВС від 21.05.2025 № 65732 надано відповідь ОСОБА_1 за результатами розгляду її заяв від 07.05.2025 та 09.05.2025, у якій вказано, що станом на 21.05.2025 не встановлено підстав для зупинення вчинення виконавчих дій та/або зупинення виконавчого провадження, відкладення виконавчих дій по виконавчому провадженню з виконання виконавчого листа № 2/489/121/24 (489/2132/23) від 02.04.2025.
Листом Інгульського ВДВС від 28.05.2025 № 69467 надано відповіді ОСОБА_1 за результатами розгляду її заяв від 07.05.2025 та 09.05.2025.
Із відзиву Інгульського ВДВС вбачається, що відповідь від 28.05.2025 № 69467 стосувалася заяви ОСОБА_1 від 16.05.2025.
У відповіді Інгульський ВДВС вказав, що станом на 28.05.2025 не встановлено підстав передбачених статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» для відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 77961432.
Із копії матеріалів виконавчого провадження встановлено, що 04.06.2025 скаржник звернулася до Інгульського ВДВС із заявою про прийняття відповідного рішення у виконавчому провадженні № 77961432 на виконання ухвали Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 489/2132/23, якою зупинено виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 26.02.2025.
11.06.2025 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчих дій на підставі пункту 2 частини першої статті 34, статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» (до закінчення перегляду постанови Миколаївського апеляційного суду від 26.02.2025 в касаційному порядку).
19.03.2026 державний виконавець поновив виконавче провадження на підставі заяви стягувача заяви про прийняття Верховним Судом постанови від 25.02.2026 у справі № 489/2132/23, якою постанову Миколаївської апеляційного суду від 26.02.2025 залишено без змін.
Правове обґрунтування та мотиви суду
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закон № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 18 Закон № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.
Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Згідно підставі пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Із скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність державного виконавця із не розгляду її заяви від 16.05.2025, в якій просила відкласти проведення виконавчих дій у зв'язку із її зверненням до касаційного суду із клопотанням про зупинення виконання оскаржуваної постанови апеляційного суду, на підставі якої видано виконавчий лист, а також відсутності можливості виконати рішення суду, так як перебуває на стаціонарному лікуванні з хворою малолітньою дитиною.
На думку скаржника, вказані обставини є підставою для відкладення проведення виконавчих дій згідно статті 32 Закону України «Про виконавче провадження».
Дослідженими судом доказами підтверджується, що на дату звернення ОСОБА_1 із заявою до Інгульського ВДВС виконання постанови апеляційного суду Верховним Судом зупинено не було.
Отже, враховуючи наведене та інші обставини, на які посилається у своїй заяві скаржник, в державного виконавця не було підстав для відкладення проведення виконавчих дій згідно вимог статті 32 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд вважає, що в даному випадку державний виконавець не допустив бездіяльності, так як заява скаржника була розглянута державним 28.05.2025.
Крім того, оскарження в касаційному порядку судового рішення, яке набрало законної сили та на підставі якого виданий виконавчий лист, а також подання скаржником до касаційного суду клопотання про зупинення виконання такого рішення, відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для відкладення проведення виконавчих дій. Такою підставою не є і хвороба дитини скаржника, оскільки наведеною нормою передбачено хворобу сторони виконавчого провадження. При цьому, хвороба сторони виконавчого провадження має бути такою, що перешкоджає виконанню рішення, що в даному випадку скаржником не доведено.
Також суд звертає увагу, що після отримання від скаржника ухвали Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 489/2132/23 державним виконавцем було зупинено проведення виконавчого провадження та жодні виконавчі дії не здійснювалися.
Враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні докази, суд приходить до висновку про недоведеність скаржником протиправності бездіяльності державного виконавця, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статями 447 - 451 ЦПК України, суд
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 04.05.2026.
Суддя І.В.Коваленко