Справа № 716/723/26
05.05.2026 м.Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі
головуючої судді Шевчук Р.М.,
при секретарі судового засідання: Єлащуку Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу особі,
Заявник ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про встановлення належності правовстановлюючого документу особі.
В обґрунтування заяви, посилається на те, що він звернувся до (сервісного центру) обслуговування громадян №5 м.Заставна ГУ Пенсійного фонду України в Чернівецькій області для призначення йому трудової пенсії, надавши для цього всі необхідні документи.
Вказує, що після час опрацювання його документів йому було відмовлено в призначені пенсії, оскільки виявлено розбіжності в даті народження, заявника в документах, а саме, у трудовій книжці вказано дату народження заявника « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (російською. мовою), коли згідно паспорта громадянина України вірною датою народження є ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дана обставина є перешкодою для призначення та зарахування періоду трудової діяльності до загального трудового стажу.
Ця обставина змушує його звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності йому трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.1976 року. Просить встановити факт належності йому зазначеної трудової книжки.
Ухвалою суду від 14.04.2026 року прийнято заяву до розгляду та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання заявник не з'явився, від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності та про підтримання заявлених вимог у повному обсязі.
У судове засідання представник заінтересованої особи - Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області не з'явився, від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, вирішення питання даної заяви залишив на розсуд суду.
Враховуючи те, що в судове засідання не з'явились всі особи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи та заяви сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до наступних висновків.
В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .
В силу ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що заявник у справі - ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджено копією свідоцтво про народження заявника серії НОМЕР_2 від 06 квітня 2004 року, на підставі якого 12 квітня 2004 року було видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 .
Крім цього, в його документах, а саме у військовому квитку серії НОМЕР_4 та свідоцтві про право на спадщину за законом від 15.06.2021 року датою народження заявника вказано « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що вбачається з іх копій
Встановлено, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 06.08.1976 року на першій сторінці зазначено дату народження заявника: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (російською мовою), що вбачається з наданої копії.
Разом з тим, всі інші надані заявником до суду документи, містять інформацію про дату народження заявника саме - « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи немайнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до листа ВСУ від 01.01.2012 р. «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом.
Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту.
Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо.
Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Метою встановлення факту належності правовстановлюючого документа ОСОБА_1 , а саме трудової книжки, є підтвердження страхового стажу заявника.
Однак розбіжність в написанні дати заявника в трудовій книжці унеможливлює здійснення ним свого права на отримання пенсії.
Факт, про встановлення якого просить заявник, має юридичне значення, оскільки надає правові підстави для отримання пенсії за віком у розмірі, відповідно до трудового стажу, частина якого не зарахована, у зв'язку із заповненням відповідальною особою трудової книжки іншим чорнилом, що не залежало від заявника.
При цьому усі інші необхідні атрибути, а саме інформація на підставі чого робилися записи у трудовій книжці, дати звільнення та працевлаштування, підписи керівництва, печатки, у трудовій книжці наявні.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З огляду на наведене, судом може бути встановлено факт належності особі трудової книжки, як документа, що підтверджує трудовий стаж та дає право на призначення пенсії.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29 липня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів.
Згідно з п. 2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п. 2.11 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Згідно з п. 2.12. Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За встановлених обставин, заявник не може нести відповідальність за недоліки при заповнення сторінки №1 трудової книжки, оскільки трудова книжка заповнялася відповідними особами, за дії яких заявник відповідати не може.
У зв'язку із зазначеним, на думку суду, наявні всі підстави для встановлення юридичного факту, на якому наполягає заявник.
При цьому, доводи заявника підтверджуються належними допустимими та достовірними доказами, доданими до заяви, що підтверджують обставини, на які посилається заявник.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці та належне її оформлення, та при цьому не може бути підставою для виключення певних періодів її роботи з трудового стажу, що дає їй право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації установи не може бути підставою для позбавлення заявника її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань перерахунку пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Заявник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період.
Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що встановлення належності правовстановлюючого документу породжують для заявника юридичні наслідки, а також те, що чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення даних фактів, у зв'язку з чим останній немає іншої можливості встановити зазначені юридичні факти та отримати на їх підтвердження документи, які будуть юридично значимими для всіх установ та організацій на території України і за її межами, а також враховуючи те, що в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини, на які посилається заявник, дані докази повністю узгоджуються із його заявою, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для її задоволення та встановити факт належності ОСОБА_1 , трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.1976 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.76-81 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд,
Заяву задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешканцю АДРЕСА_1 , трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.1976 року.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Шевчук Р.М