Рішення від 05.05.2026 по справі 345/1317/26

Справа №345/1317/26

Провадження № 2/345/1446/2026

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Якиміва Р.В.

за участю секретаря судового засідання Гладенької Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.01.2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено кредитний договір №142225384, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5100,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом. Договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV4CT54.В подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 8100,00 грн.. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на відповідну суму.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно якого останньому відступлено права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.

23.02.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу №23/0224-01, згідно якого останньому відступлено права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу №15/07/25-Е, згідно якого останньому відступлено права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.

Відповідач зі свого боку не виконав в повному обсязі умов кредитного договору. У зв'язку із порушенням взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, станом на 26.02.2026 у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 11527,11 грн., з яких: 6594,55 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 4932,56 грн. - заборгованість за сумою відсотків за користуванням кредиту.

В добровільному порядку відповідач відмовляється погасити заборгованість за кредитним договором. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

01.04.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому вказала, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у позові з наступних підстав. Зазначив, що договір кредитної лінії №142225384 від 12.01.2022 вважає неукладеним внаслідок порушення правил підписання договору, а саме через відсутність підпису позивача. В період дії в Україні воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за кредитним договором неустойка (штраф, пеня) та інші платежі , сплата яких передбачена відповідними договорами і які нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання зобов'язання підлягають списанню кредитодавцем. Отже, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками задоволенню не підлягають. Перехід права вимоги за кредитним договором від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «Таліон плюс» не доводиться . Реєстр прав вимоги не є належним доказом того, що відповідач є боржником. Просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 8500 грн..

02.04.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив у відповідності до якого зазначив, що електронний кредитний договір №142225384 від 12.01.2022 вважається укладеним з моменту одержання особою,яка направила пропозицію, відповіді про прийняття цієї пропозиції за допомогою одноразового ідентифікатора, який направлений відповідачу 12.01.2022 о 17.27.. Даний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле 12.01.2022 о 17.28.Таким чином відсутні підстави для визнання даного договору недійсним. Відповідач отримав кредитні кошти та зробивши часткову оплату відн вчинив конклюдентні дії щодо визнання умов договору. Позивачем долучено до позову всі належні докази передачі права вимоги за договором факторингу, а саме договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 та витяг з реєстру прав вимоги 175 від 05.05.2022 до договору факторингу. Дані документи містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином. Нарахування відсотків відбулося у відповідності до умов договору. Розмір витрат на правову допомогу, яку відповідач просить стягнути з позивача у розмірі 8500 грн. є завищеною авідповідно до складності справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак у поданій заяві вказав про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання подала заяву про розгляд справи у її відсутності та відсутності відповідача.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, врахувавши позицію представника відповідача, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.01.2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено кредитний договір №142225384, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5100,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом. Договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV4CT54. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 8100,00 грн..

Відповідно до довідки АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 17.04.2026 №БТ/Е-14526 на ім'я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_1 . У період з 12.01.2022 по 17.01.2022 на платіжну картку № НОМЕР_1 було зараховано коштів у сумі 5100,00 грн.. У період з 14.01.2022 по 19.01.2022 на платіжну картку № НОМЕР_1 було зараховано коштів у сумі 1500,00 грн.. У період з 19.01.2022 по 24.01.2022 на платіжну картку № НОМЕР_1 було зараховано коштів у сумі 1500,00 грн..

В матеріалах справи наявні докази на підтвердження укладення кредитного договору та здійснення перерахування йому коштів та цей факт відповідачем та його представником не спростовано.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно якого останньому відступлено права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.

23.02.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу №23/0224-01, згідно якого останньому відступлено права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу №15/07/25-Е, згідно якого останньому відступлено права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Разом з тим відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 26.02.2026 у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 11527,11 грн., з яких: 6594,55 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 4932,56 грн. - заборгованість за сумою відсотків за користуванням кредиту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони при укладенні договорів факторингу виконали умови договору належним чином, а саме підписали договори, уклали відповідні реєстри прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення права вимоги. Передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Неповідомлення боржника про заміну стягувача не звільняє його від погашення заборгованості.

Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Також суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Згідно правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Пунктом 4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року встановлено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №175 від 05.05.2022.

Отже відповідно до копії Реєстр прав вимоги №175 від 05.05.2022 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до відповідача на заборгованість за договором №142225384 від 12.01.2022 року.

Оскільки судом встановлено, що позичальником умови кредитного договору не виконано, грошові кошти на умовах визначених кредитним договором не повернуто, внаслідок чого утворилася заборгованість, суд доходить висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків. Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з боржника заборгованості за Кредитним договором №142225384 від 12.01.2022.

На підставі наведеного суд критично ставиться до позиції представника відповідача щодо недоведеності переходу права вимоги за кредитним договором №142225384 від 12.01.2022 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «Таліон плюс».

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за договором споживчого кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Судом встановлено, що Договір №142225384 про надання коштів на умовах кредиту від 12.01.2022 року укладено у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV4CT54, що сам відповідач не заперечує.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст.526, ч. 1 ст.527, ч. 1 ст.530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стосовно доводів представника відповідача про неправомірне нарахування відсотків.

Представник відповідача у відзиві стверджував, що позивачем безпідставно, здійснювалось нарахування відсотків, оскільки такий їх розмір встановлений всупереч вимогам нормативно-правових актів.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» і доповнено його п. 6-1, який встановлює нові правила звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання ним своїх зобов'язань за договором про споживчий кредит, а саме у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.

Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, зміни до цього закону не передбачають звільнення позичальника від виконання своїх зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що нарахування вказаних відсотків відповідає умовам передбаченим кредитним договором.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом ґрунтується на вимогах закону та узгоджена сторонами кредитного договору.

Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами (погодили їх розмір) та відповідальність за порушення умов договору.

За змістом постанови Верховного Суду від 17.02.2023 у справі №910/23042/16, проценти за користування кредитом є зобов'язанням за кредитним договором та є складовим елементом плати за наданий кредит, що разом із тілом кредиту становлять загальну суму боргу і охоплюються поняттям «основна сума заборгованості із зобов'язань за кредитом».

Заперечення відповідачки в частині ненадання позивачем належних доказів щодо переуступки прав вимоги за договорами факторингу та набуття в такий спосіб прав вимоги за кредитним договором спростовані дослідженими в судовому засіданні договором факторингу №16/10/25, Реєстрами прав вимоги до Договору факторингу №16/10/25, які підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін, а також актами та платіжними інструкціями, що підтверджують проведення оплат за договорами факторингу.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що відповідач не надала суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.

Таким чином, банком пред'явлено вимоги щодо стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, що були обумовлені договором, а тому підстав для відмови у позові в цій частині суд не вбачає.

Відповідач в рахунок погашення заборгованості здійснив часткове погашення заборгованості, що в свою чергу підтверджує отримання відповідачем коштів за даним договором.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність доказів про отримання кредитних коштів відповідачем за укладеним договором або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним переказу кредитних коштів на емітовану відповідачем картку, відповідачем суду не подано.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн. сплаченого судового збору.

Ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи 20.08.2025 року позивачем укладено Договір про надання правової допомоги №20/08/25-01, згідно умов якого виконавець бере на себе зобов'язання бере надати клієнту правову допомогу в об'ємі та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно додаткової угоди №25771042789 від 01.09.2025 до Договору про надання правової допомоги №20/08/25-01, акту прийому-передачі наданих послуг, сума витрат на правничу допомогу в межах даного спору становить 7 000,00 грн.

З врахуванням складності справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною справою та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; незначного обсягу юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, участі в судових засіданнях представник позивача не брав, а також, враховуючи клопотання представника відповідача про відмову у задоволенні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу у зв'язку з неспівмірністю зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часу витраченому на надання даних послуг та обсягу виконаних робіт, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7000,00 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.

А тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.204, 512, 514, 525, 526, 530, 612, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 274-279, ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956 заборгованість за кредитним договором №142225384 від 12.01.2022 в розмірі 11527,11 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір в сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:

Попередній документ
136241846
Наступний документ
136241848
Інформація про рішення:
№ рішення: 136241847
№ справи: 345/1317/26
Дата рішення: 05.05.2026
Дата публікації: 07.05.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (05.05.2026)
Результат розгляду: заяву задоволено частково
Дата надходження: 26.02.2026
Предмет позову: стягнення боогу
Розклад засідань:
30.03.2026 09:15 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
20.04.2026 09:30 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
05.05.2026 09:15 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області