Справа № 344/9442/25
Провадження № 1-кп/344/526/26
04 травня 2026 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.345 КК України, -
У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Захисник подав письмові заперечення щодо клопотання прокурора, вважаючи клопотання необґрунтованим. Зазначив, що у наданому клопотанні відсутні реальні докази ризиків, передбачених ст.177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Також захисник вказав на недотриманні процесуальних обов'язків прокурором щодо обов'язку вчасного подання клопотання про продовження запобіжного заходу. Вважає, що подальше продовження запобіжного заходу обвинуваченому, який утримується під вартою понад один рік не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини. З урахуванням вказаних обставин просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
Обвинувачений підтримав думку захисника. Також просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.
Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави з наступних підстав.
В провадженні Івано-Форанківського міського суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.263 ч.1, 345 ч.2 КК України. Вказані кримінальні правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів відповідно. Також, висунуті обвинувачення пов'язані з спричиненням працівникові поліції тілесних ушкоджень з застосуванням предмета схожого на пістолет.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2024 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 01 червня 2025 року. В подальшому, в процесі судового розгляду, вирішувалось питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно зі ст.182 Кримінального процесуального кодексу України розмір застави визначають з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, при цьому щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, цей розмір може бути визначений у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Проте, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У відповідності до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст.345 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
У відповідності до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Суд враховує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів, а також беручи до уваги наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п.1 - переховуватися від суду, оскільки обвинувачений усвідомлює про можливість покарання за вчинення злочину, п.3 - незаконного впливати на потерпілого, свідків, яким відомі обставини вчинення злочинів, п.5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, дійшов висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. З огляду на встановлені ризики, особу обвинуваченого та сукупність обставин кримінального провадження, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Одночасно, суд вважає застосувати до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави. Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , суд вважає, що у зв'язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочинів, а також даних про особу обвинуваченого та ризиків, наведених прокурором, останньому слід визначити заставу у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.
Вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, суд вважає що застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 інших, більш м'яких запобіжних заходів, з урахуванням вищезгаданих обставин є недоцільним на даний момент, що не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ст.177 КПК України. Також, при вирішенні питання про необхідність продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує наявність конкретного суспільного інтересу, який привелює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме прав людини та основоположних свобод та здоров'я людини, що визнається найвищою соціальною цінністю згідно ст.3 Конституції України.
Суд вважає, з урахуванням наведених вище обставин в сукупності, продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу забезпечить розумний баланс між правами обвинуваченого, потерпілого, з метою об'єктивного розгляду кримінального провадження та виконання основного завдання кримінального провадження, що передбачено вимогами ст.2 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 177-179, 182-184, 194-196, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Застосування запобіжного заходу обраного щодо ОСОБА_5 , відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2025 року у виді тримання під вартою - продовжити до 02 липня 2026 року включно. Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесят п'ять тисяч шістсот) гривень.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати за першим викликом до суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)".
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_6