Справа № 760/19224/19
2-к/215/1/26
05 травня 2026 року м. Кривий Ріг
Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю. розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами клопотання Інспекції Міністерства з податків і зборів Республіки Білорусь по Радянському району м. Гомель про визнання і надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду Радянського району м. Гомеля (Республіка Білорусь) від 25.01.2019 в частині стягнення з ОСОБА_1 Державного мита,-
Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві на підставі Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, направлено дане клопотання до Солом'янського районного суду м. Києва.
11.10.2019 Солом'янським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про передачу клопотання Інспекції Міністерства з податків і зборів Республіки Білорусь по Радянському району м. Гомель про визнання і надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду Радянського району м. Гомеля (Республіка Білорусь) від 25.01.2019 в частині стягнення з ОСОБА_1 Державного мита за підсудністю до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
28.04.2026 клопотання Інспекції Міністерства з податків і зборів Республіки Білорусь по Радянському району м. Гомель про визнання і надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду Радянського району м. Гомеля (Республіка Білорусь) від 25.01.2019 в частині стягнення з ОСОБА_1 Державного мита надійшло до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Розглядаючи питання про відкриття провадження у справі, суддя, вивчивши матеріали справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Згідно з пунктами 10, 11 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України здійснюється в порядку, встановленому законом; міжнародний договір України - чинний міжнародний договір України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.
Таким міжнародним договором є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписана від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (далі - Конвенція).
24 лютого 2022 року російські війська вторглися на територію України.
Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.
Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду визначені статтею 468 ЦПК України, за якою клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:
1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;
2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи;
3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;
4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;
5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;
6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;
7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;
8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання;
9) в інших випадках, встановлених законами України.
В постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 757/55158/20-ц (провадження № 61-18314св21) зазначено наступне: «Міністерство юстиції України листом від 11 січня 2023 року № 3396/12.1.1/18-23 надало роз'яснення, зокрема про те, що з дати зупинення дії Мінської конвенції та Протоколу до неї:
- не здійснюватиметься співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами російської федерації та республіки білорусь з питань надання правової (судової) допомоги у цивільних та кримінальних справах та екстрадиції на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції;
- визнання і виконання судових рішень російської федерації та республіки білорусь на території України можливо на основі принципу взаємності відповідно до статей 462 і 471 ЦПК країни;
- у разі необхідності визнання і виконання рішень судів України на території російської федерації та республіки білорусь слід також виходити з принципу взаємності та звертатися заінтересованим особам до відповідних судів цих держав;
- пред'явлення на території України судових рішень російської федерації та республіки білорусь, що підтверджують будь-які факти і за своїм характером не потребують примусового виконання, можливо після визнання такого рішення судом України відповідно до глави 2 розділу ІХ ЦПК України.».
Отже, з урахуванням того, що з клопотанням про визнання і надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду радянського району м. Гомеля (Республіка Білорусь) від 25.01.2019 звернулося на підставі Конвенції, дію якої зупинено Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», це є підставою для застосування положення пункту 9 частини другої статті 468 ЦПК України та відмови у задоволенні цього клопотання.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22 лютого 2023 року у справі 757/55158/20-ц (провадження № 61-18314св21). У вказаній постанові касаційний суд, незважаючи на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень до зупинення дії Конвенції, врахував, що ці обставини відбулися під час касаційного перегляду справи, що вважав підставою для застосування пункту 9 частини другої статті 468 ЦПК України і відмови у задоволенні цього клопотання.
Враховуючи конкретні обставини справи, суддя вважає за необхідне застосувати положення пункту 9 частини другої статті 468 ЦПК України, відмовити у задоволенні цього клопотання та повернути дане клопотання без виконання до Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Керуючись статтею 468 ЦПК України, суд -
У задоволенні клопотання Інспекції Міністерства з податків і зборів Республіки Білорусь по Радянському району м. Гомель про визнання і надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду Радянського району м. Гомеля (Республіка Білорусь) від 25.01.2019 в частині стягнення з ОСОБА_1 Державного мита відмовити.
Матеріали клопотання повернути до Головного територіального управлінням юстиції у місті Києві без виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.