Справа № 215/5444/24
1-кп/215/360/26
05 травня 2026 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції з прокурором ОСОБА_3 з власних засобів зв'язку,в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 263 ч. 1, 296 ч. 4 КК України,
Ухвалою від 19.03.2026 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 17.05.2026 р..
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечує проти клопотання прокурора, так як не буде переховуватися, бажає захищати Україну.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечує проти клопотання прокурора, вважає вказані ризики завищеними, обвинувачений не буде переховуватися, бажає захищати Україну. Надала клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, в якому зазначила, що з 27.08.2024 р. розглядається в суді кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 , що безпідставно перебуває за гратами, внаслідок чого нівелюються його права. Ухвалою від 23.10.2025 р. Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, для продовження військової служби. Вважає, що ризики відсутні. Також обвинувачений стверджує, що не намагатиметься переховуватись, а сприятиме слідству у з'ясуванні обставин даної справи, так як особисто зацікавлений в тому, щоб дана справа чим швидше закінчилась та він міг повернутися на військову службу. Застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Ухвалою від 18.06.2024 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, ОСОБА_4 було роз'яснено, що йому може бути обрано більш мякий запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме в сумі 242240 грн., але цей розмір є занадто великий для її підзахисного та його рідних. Про вказані обставини свідчить той факт, що вже протягом 1 року 9 місяців, вказаний розмір застави не було внесено. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконанняя підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Враховуючи викладене, вважає, що є підстави зменшити розмір застави до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме в сумі 66560 грн..
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, захисника, попередню ухвалу суду від 19.03.2026 р., вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, задовольнивши клопотання прокурора та відмовивши в клопотанні захисника, виходячи з наступного.
Дійсно, згідно ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного (обвинуваченого); міцність його соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; постійного місця роботи, навчання; репутація, майновий стан підозрюваного (обвинуваченого); наявність судимостей; повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (обвинувачується) особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється (обвинувачується) особа.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Тобто, оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку його дії, а також посилається прокурор у своєму клопотанні, не змінилися, суд вважає, що хоча він раніше не судимий, є військовослужбовцем, але інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як він обвинувачується в тому, що будучи повідомленим раніше про підозру за ст. 407 КК України, вчинив нові кримінальні правопорушення, а саме тяжкі злочини, за кожен із яких передбачено покарання від 3 до 7 років позбавлення волі, тобто, він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, продовжити свою злочинну діяльність, вчинивши нове кримінальне правопорушення, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості. Він не є неповнолітнім, особою похилого віку, або особою з інвалідністю, і може утримуватися в умовах СІЗО.
Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вказані ризики, на які посилався слідчий суддя при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд при продовженні його дії, та посилається прокурор у клопотанні, продовжують існувати та не зменьшилися.
Доводи захисника щодо недоведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та їх існування на час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та її клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики вказані у клопотанні прокурора з їх обґрунтуванням та судом досліджені і їм надано оцінку. Будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу обвинуваченим і захисником під час розгляду клопотань не наведено.
Чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково, тобто, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі не перебуваючи під вартою, а тому доводи про необґрунтованість заявлених ризиків є хибними. Суд вважає, що ризики доведені прокурором.
У матеріалах провадження відсутні дані чи докази, які б свідчили про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу.
Сама по собі обіцянка обвинуваченого, що він не буде переховуватись, та його бажання захищати Україну, а також закриття провадження за ст. 407 КК України, не спростовує необхідність продовження тримання під вартою та не є підставою відмови прокурору в заявленому клопотанні, або заміні тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід, а саме в цьому випадку на цілодобовий домашній арешт.
Суд вважає, що відсутність на даний час фактів, втечі обвинуваченого - з метою переховування, впливу на свідків, вчинення нового кримінального правопорушення, жодним чином не свідчить про неможливість вчиненя ним цих дій в подальшому, не перебуваючи під вартою. Фактично його належна процесуальна поведінка та відсутність фактів спроб, передбачених ст. 177 КПК України, зумовлені в першу чергу дієвістю обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Щодо вимоги клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 про зменшення розміру застави суд зазначає наступне.
За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.
Суд вважає, що на цей час майновий стан обвинуваченого та членів його сім'ї, які можуть внести заставу не погіршився порівняно зі станом на 18.06.2024 р. - дату винесення ухвали про визначення застави та її розміру, що була предметом розгляду Апеляційною інстанцією і суд доходить висновку про неможливість задоволення вимоги клопотання захисника стосовно зменшення застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 182, 183, 197, 199, 201, 315 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовільнити.
У клопотанні адвоката ОСОБА_5 - захисника обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, або зменшення розміру застави - відмовити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 03.07.2026 р..
Залишити розмір і умови застави, визначені ухвалою від 18.06.2024 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії. В частині продовження строку дії тримання під вартою підлягає негайному виконанню.
Суддя: