Справа № 185/2563/26
Провадження № 2/185/3608/26
іменем України
05 травня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О. з участю секретаря судового засідання Гоцій А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди
19.02.2026 року позивач звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
Позиція позивача
Позивач посилається на те, що він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», внаслідок роботи на підприємстві він втратив професійну працездатність.
Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 200000.00 грн.
Ухвалою від 24.02.2026 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення виклику сторін по справі.
Заяви та клопотання відповідача
Просив суд внести його дані до додаткових відомостей про учасника справи для вступу до електронної справи.
Суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника відповідача провнесення його даних до додаткових відомостей про учасника справи, для вступу до електронної справи. Вказані відомості внесено судом до електронної справи.
У відзиві на позов просив суд відмовити в задоволенні позову. Розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Суд вважає, що клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволенню не підлягає. Дана цивільна справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_1 , з 09.02.1987 по 03.12.1987 та з 29.03.2004 по 17.03.2020 працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 17 березня 2020 року позивач був звільнений з посади електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на підставі п. 2 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з виявленням невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи.
У медичному висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу Український науково дослідний інститут промислової медицини м. Кривого Рогу від 17.11.2020 № 1881, зазначено, характер професійного захворювання позивача: 1.Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої - другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН-другого ступеня. 2.Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, м'язово-тонічним та стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня). 3.Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).
Захворювання професійні (17.11.2020p.) Відповідно до п. 13 акту розслідування причин виникнення професійного захворювання від 07.12.2020, форми П-4, який затверджено начальником Головного Управління Держпраці у Дніпропетровській області О.В.Бондаренко, згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014 № 248 оцінка умов праці електрослюсаря підземного 5 розряду дільниці підготовчих робіт-5 ВСП «ШУ ТЕРНІВСЬКЕ» ПРАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» ОСОБА_1 віднесена: - по вмісту в повітрі робочої зони хімічних речовин до 3 класу 4 ступеня "Шкідливі": - 30 рівню шумового навантаження до 3 класу 2 ступеня "Шкідливі"; - по показникам мікроклімату до 3 класу І ступеня "Шкідливі"; - по показникам освітлення до 3 класу 2 ступеню "Шкідливі"; - по важкості праці до 3 класу 2 ступеня "Шкідливі"; - по напруженості праці до 3 класу 2 ступеня "Шкідливі"; - загальна оцінка до 3 класу 4 ступеня "Шкідливі".
Згідно п. 14 «Акту розслідування», «діагноз»: 1.Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої - другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН-другого ступеня. (J44;J43.8); 2.Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з помірними статико-динамічними Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.02.2026 3 порушеннями хребта, м'язово-тонічним та стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня) (М54.1; М17-М19); 3.Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). (Н90.3). Згідно п.16 «Акту розслідування» на момент розслідування хворий ОСОБА_1 не здатний працювати за професією, не працює з 17.03.2020. Відповідно до п.17 «Акту розслідування», хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого. Виконував роботи по обслуговуванню машин, механізмів і електрообладнання у шахті в зоні дії обладнання: комбайн КСП-33, перевантажувач ДКНУ-УВГ-3.3. Відповідно до п. 20 «Акту розслідування», особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи - не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів та дільниць.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серії 12 ААА № 063595 від 13.01.2021, позивачу, первинно встановлено 60 % втрати працездатності та третю групу інвалідності.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ № 129485 від 13.01.2021, позивачу, первинно встановлено третю групу інвалідності з 21.12.2020.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серії 12 ААА № 065781 від 24.11.2021, позивачу повторно встановлено 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності.
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 139861 від 24.11.2021 позивачу протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно.
Рекомендовано заходи щодо відновлення працездатності, а саме: «Нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стаціонарне лікування. Інвалідність встановлено «безстроково». 24.11.2021 МСЕК було складено програму реабілітації інваліда ОСОБА_1 (індивідуальна програма реабілітації інваліда № 1425). Згідно форми індивідуальної програми реабілітації інваліда, призначена реабілітація: відновна терапія, стаціонарне лікування за рекомендацією лікаря, запобігати переохолодження, амбулаторне лікування, санаторно-курортне лікування неврологоортопедичного профілю, медичне обстеження у сімейного лікаря, лікарів ортопеда, невролога, пульмонолога, ЛОР, лікувальний масаж за призначенням лікаря та лікувальна фізкультура - дихальна гімнастика вдома постійно. Крім цього зазначено про неможливість працювати за основною професією, протипоказані важка фізична праця в шкідливих умовах, під землею, в умовах підвищеного шуму, несприятливого мікроклімату. Зазначено види професій і спеціальностей доступних за станом здоров'я: легка підсобна праця комірник, вахтер, диспетчер. У своїй професії не працездатний.
Внаслідок професійного захворювання отриманого на виробництві позивач втратив професійну працездатність, став інвалідом третьої групи, переносив та переносить фізичні страждання, відчував та відчуває біль через хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії, радикулопатію попереково-крижову L5, S1 з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, м'язово-тонічним та стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня), нейросенсорною приглухуватістю першого ступеня (з легким зниженням слуху), що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків, та вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №210/3177/17.
У відповідності до статті 4 Закону України “Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я відбулося при виконанні ним трудових обов'язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.
Таким чином, при визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров'я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Крім того, суд також приймає до уваги те, що заявляючи вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 200 000 грн., позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів на обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричиненої шкоди. За таких обставин суму відшкодування моральної шкоди слід визначити у розмірі 120 000.00 гривень.
Згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Попередньою редакцію підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що була чинною до 23 травня 2020 року, передбачалося, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, окрім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21, якщо моральну шкоду завдано професійним захворюванням, яке виникло до набрання чинності новою редакцією підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №180/683/13-ц, згідно якого не підлягають оподаткуванню суми, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, заподіяних платникові податків внаслідок спричинення шкоди здоров'ю.
Вирішуючи питання щодо стягнення суми моральної шкоди в частині відрахування податків та інших обов'язкових платежів суд враховує Інформаційний лист Дніпровського апеляційного суду від 17.12.2024 за № 04.4-27/79/2024 "Щодо окремих питань судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю".
Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою (один відсоток розміру задоволених позовних вимог, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000.00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1331.20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", ідентифікаційний номер 00178353, вул. Соборна, 76, м. Павлоград Дніпропетровської області, 51400.
Суддя: В. О. Головін