Справа № 177/445/26
Провадження № 2/177/712/26
Іменем України
04 травня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Лященко В.В.
за участю секретаря судового засідання Дятел К.Ю.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Піцика А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу №177/445/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого дії адвокат Піцик Андрій Валерійович, до Новопільської територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,
встановив:
У лютому 2026 позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно, яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1753 га, кадастровий номер 1221884700:04:001:0223, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач, хоча і не перебувала в офіційно зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , проте проживала з останнім з січня 2019 року однією родиною, ведучи при цьому спільне господарство, розподіляючи між собою спільний бюджет, здійснюючи піклування один за одним та будував стосунки один з одним, як між дружиною та чоловіком. Будучи єдиним спадкоємцем, позивач звернулася до нотаріуса з заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , але їй було відмовлено у вчиненні даної нотаріальної дії, про що винесена відповідна постанова.
У зв'язку з чим, позивач просить суд встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на домоволодіння, з господарчими побудовами, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та яке складається: з житлового будинку під літ. «А- 1» загальною площею приміщень 34,3 кв.м., житловою площею 19,7 кв.м., сарай літ. «Б», погріб літ. «В», вбиральня літ. «Г», водоколонка І, замощення II, огорожа №1-3 та на земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1753 га, кадастровий номер 1221884700:04:001:0223, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 17.02.2026 було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого засідання та викликом сторін. Витребувано з Шостої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області належним чином завірену копію спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
12.03.2026 на адресу суду надійшли витребувані матеріали.
Ухвалою суду від 12.03.2026 справу було призначено до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник в судовому засіданні на позовних вимогах наполягали.
Представник Новопільської територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, заявою від 10.03.2026 просив справу розглянути за його відсутності, відзив на позов не подав.
Вислухавши позивача та її представника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, судом встановлено.
У постанові ВС 09 жовтня 2024 року справа № 522/21808/18 викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.
«У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року в справі № 642/4502/17 (провадження № 61-14982св23) зазначено, що «способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).
Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23)).
Касаційний суд акцентує увагу, що для визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем законодавцем не передбачено обов'язкового пред'явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем. Тобто, така обставина (факт прийняття спадщини спадкодавцем), у разі пред'явлення позову про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем, встановлюється під час розгляду такого позову».
Оскільки ОСОБА_1 пред'явила вимогу про визнання права власності за нею як спадкоємцем четвертої черги, позовні вимоги про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем, визнання спадкоємцем четвертої черги, встановлення факту прийняття спадщини не є належними способами захисту її прав, а відповідні обставини встановлюється судом під час розгляду позову про визнання права власності за позивачем.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно з статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
Згідно з частинами другою, четвертою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб, а саме чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини. Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім'ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов'язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов'язки (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
Позитивні юридичні факти, тобто ті, які повинні існувати на час відкриття спадщини і можуть зумовлювати, за передбачених в ЦК умов, виникнення права на спадкування за законом. Аналіз положень глави 68 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини) (див, зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2021 року в справі № 643/14592/18 (провадження № 61-15094св20)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18), вказано, що «для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю. Встановивши, що ОСОБА_2 з 2000 року постійно проживав з покійною матір'ю та вітчимом у спадковому будинку на час відкриття спадщини, після їх смерті звернувся до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не відмовився від спадщини, зробили правильний висновок, що лише він вважається таким, що прийняв спадщину. Оскільки позивач протягом встановленого законом строку прийняв спадщину, але отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову».
З метою застосування статті 1264 ЦК України встановлення факту проживання однією сім'єю передбачає доведення перед судом факту спільного проживання осіб, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне проживання таких осіб в житлі за однією адресою (адресами), збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування один про одного/надання взаємної допомоги тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19 (провадження № 61-2851св22), від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (провадження № 61-13801св21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), зазначено, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року в справі № 365/455/20 (провадження № 61-13326св21))
Фізична особа незалежно від наявності зареєстрованого місця проживання (місця реєстрації) має можливість на здійснення своїх прав та інтересів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 761/40889/20 (провадження № 61-14588св21)».
У межах розгляду цієї справи позивачем заявлена вимога про визнання права власності на спадкове майно - домоволодіння, з господарчими побудовами, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1753 га, кадастровий номер 1221884700:04:001:0223, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_2 , з яким позивач проживала однією сім'єю з 2019 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто з підстав, передбачених ст.1264 ЦК України, як спадкоємиця четвертої черги.
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05.11.2024 вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №312 (а.с. 4).
Після смерті ОСОБА_2 залишилося майно у вигляді домоволодіння, з господарчими побудовами, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.06.2018, посвідченого за реєстраційним №609 та на земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1753 га, кадастровий номер 1221884700:04:001:0223, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу ку від 25.06.2018, посвідченого за реєстраційним №611 (а.с.6-14).
Актом від 06 листопада 2025 року, який підписаний свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , засвідчений факт проживання однією сімєю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з січня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).
Згідно довідки Новомайського старостинського округу від 10.09.2025 ОСОБА_1 з січня 2019 року проживала без реєстрації разом із ОСОБА_2 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 та вели спільне господарство (а.с. 15).
Як вбачається з постанови державного нотаріуса Шостої криворізької державної нотаріальної контори у Дніпропетровській області Деркач Я.В. від 13.05.2025, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не надано доказів проживання заявника як спадкоємиці зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (а.с. 17).
З копії спадкової справи №127/2025 вбачається, що ОСОБА_1 звернулася із заявою при прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 (а.с. 34).
З довідки Новопільської сільської ради слідує, що ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , був зареєстрований один. Заповіт від його імені по виконкому Новопільської сільської ради не посвідчувався (а.с.36 зворот).
Судом була допитана свідок ОСОБА_3 , яка підтвердила обставини спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з січня 2019 року.
Проаналізувавши обставини, на які посилається позивач, та які не заперечуються відповідачем і не спростовані у встановленому цивільним процесуальним законом порядку, а також докази, якими позивач підтверджує свої вимоги, суд визнає доведеним, що позивач з 2019 року проживала однією сім'єю із ОСОБА_2 , вони спільний побут і взаємні права й обов'язки, тобто позивач є спадкоємицею четвертої черги відповідно до ст.1264 ЦК України. За встановлених обставин, зважаючи на те, що судом встановлено факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали однією сімєю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом після померлого ОСОБА_2 , у передбачений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але отримати свідоцтво про право на спадщину не змогла через відсутність доказів проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого дії адвокат Піцик Андрій Валерійович, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на домоволодіння, з господарчими побудовами, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та яке складається: з житлового будинку під літ. «А- 1» загальною площею приміщень 34,3 кв.м., житловою площею 19,7 кв.м., сарай літ. «Б», погріб літ. «В», вбиральня літ. «Г», водоколонка І, замощення II, огорожа №1-3 та на земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1753 га, кадастровий номер 1221884700:04:001:0223, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В.Лященко